Тема 2. Формування бухгалтерського обліку як науки (кін. XIX - поч.. XX ст.

покладена в основу класифікації рахунків, диктувала оцінку, а вибір оцінки впливав на величину прибутку, який підлягав розподілу між власниками.

Розгляд балансу як засобу обчислення прибутку бере початок, по суті, тільки з середини XIX ст. Цьому сприяли обчислення амортизації і введення податку на прибуток. Амортизація, як бухгалтерський прийом, була відома ще з XTV-XV ст., проте загального визнання набула в Англії лише з середини XIX ст., чому сприяло поширення акціонерних товариств, особливо в галузі залізничного будівництва. Що стосується питань податку на прибуток, існувало дві школи бухгалтерів: одні ототожнювали балансовий прибуток з податковим, інші ж вважали, що це дві різні величини. В Англії переважала остання точка зору.

До утворення акціонерних товариств, як показали дослідження істориків обліку, переважав принцип інвентарної оцінки, пояснений Е. Купером в 1883 р. Вчений вважав, що прибуток стає приростом активу після того, як його вартість отримає справедливу і незаперечну законну оцінку. В 1890 р. Томас Вельтон висунув положення, згідно з якими оцінка прибутку' і об'єктів, що обліковуються, повинна випливати з первинних документів і зберігатися в обліку майже до реалізації цінностей. Тобто оцінка, на думку вченого, диктується обліком, а не суб'єктивними бажаннями тих, хто складає баланс. Якщо для Е. Купера статті балансу відображали реальну вартість різних видів майна, зобов'язань і власності, то для Т. Вельтона баланс був ні чим іншим як описом чисел, які вилучалися з первинних документів.

На розвиток методології бухгалтерського обліку того часу вплинули дві вимоги законодавства щодо виплати дивідендів: 1) дивіденди не можна було виплачувати з капіталу і 2) дивіденди дозволялось виплачувати лише з прибутку. Це вимагало формування визначень таких категорій як "капітал" і "прибуток". В результаті цього виділялись дві групи науковців, одні з яких вважали, що все це повинна визначити держава, а інші - що це справа самих бухгалтерів, а не прерогатива держави. Останню позицію поділяв і видатний англійський вчений того часу Лоуренс Роберт Діксі (див. Ч. II, с 49-50). Він вважав, що за допомогою бухгалтерського балансу можна досить чітко розподілити фінансові результати між суміжними звітними періодами, а також правильно відобразити фінансовий стан підприємства. Це стало революцією в обліку, що підтвердилось працями Б.С. Ямея, який стверджував, що до XIX ст. складання балансу і закриття результативних

рахунків не носило систематичного характеру і здійснювалось бухгалтером, як правило, з метою контролю правильності рознесення записів у Головну книгу, а не для обчислення прибутків або збитків. До XIX ст. фінансовий результат визначався, як правило, без використання подвійної бухгалтерії. Б.С. Ямей підкреслював, що і в ті часи для управління підприємством існували паралельні бухгалтерському обліку інформаційні системи.

Фабрична система призвела в XIX ст. до появи нових інформаційних потреб, які існуючий бухгалтерський облік (місцева прибутково-видаткова система та купецький облік) задовольнити не міг. Концентрація капітального обладнання в умовах технологічного розвитку породила задачі розрахунку зносу для включення його до складу собівартості, оцінки оборотних засобів і обчислення прибутку.

Відсутність теорії зносу (амортизації) вплинула на розвиток залізниці: організатори отримали можливість показувати дуже високі прибутки в перші роки функціонування і за рахунок цього продавати більше акцій. Пізніше, коли обладнання зношувалось, залізниця приносила набагато менше доходів. До цього часу бухгалтерам не доводилось мати справу з великими капітальними активами, вартість яких змінювалась з часом, тобто з проблемою систематичного нарахування зносу.

Слід зазначити, що там, де знос не нараховувався, витрати занижувались, прибуток завищувався, і дивіденди виплачувались з капіталу. Хоча в той час не існувало ні норм податкового законодавства, присвячених амортизації, ні загальновизнаної теорії зносу. Ранні теорії зносу грунтувались на обліку за ціною заміщення, з якої випливало, що, якщо активи підтримуються в добротному стані, немає потреби нараховувати знос.

Знос намагалися нараховувати, як правило, коли прибуток покривав накладні витрати. Форма вирівнювання показників прибутку знаходила собі виправдання: "Більшість службовців в компаніях дотримувались погляду, що до тих пір, доки вони діють добросовісно, вони вправі на власний розсуд вирішувати питання про те, що і як розкривати у фінансових звітах".

Концентрація основних засобів поставила задачу оцінки зносу, але при цьому виникла проблема постійних витрат. Отже, врешті решт довелося вирішувати проблему розподілу (віднесення) накладних витрат. Один із способів звести до мінімуму вплив накладних витрат - збільшити випуск продукції (розподілити амортизацію і постійні витрати на більшу кількість товарів). Така стратегія, однак, створює нові проблеми, оскільки зростання

виробництва означає виробництво частини товарів з випередженням продажу. Як наслідок, виникають витрати на зберігання та управління запасами, що потребують іншої системи рахівництва і бухгалтерського обліку.

Концентрація робочої сили на фабриках обумовила створення систем заробітної плати і премій, а також управління великою кількістю найманих працівників, потрібних для нових галузей. У дослідженнях бухгалтерського обліку того часу багато уваги приділялося розвитку систем контролю заробітної плати та інших платежів. Такі системи підпорядковувалися звітній функції. Концентрація праці і капіталу вимагала нових концепцій виробництва, власності та управління, досить часто в контексті акціонерних компаній. Акціонерна форма підприємств призвела до появи власників, мало знайомих з повсякденною діяльністю корпорацій, і найманої адміністрації, яка повинна була періодично звітуватися перед власниками. Визначення прибутку певною мірою мало дещо інше значення внаслідок необхідності сплачувати дивіденди акціонерам. Крім того, апарату управління було потрібно більше інформації для прийняття рішень і здійснення контролю від імені власників, які не беруть безпосередньої участі в управлінні підприємством.

З часом розмежування власності і управління призвело до створення різних систем бухгалтерського обліку, публікації звітів для банкірів, кредиторів і акціонерів, систем управлінського обліку і обліку витрат, що були покликані допомогти менеджерам в процесі прийняття рішень.

Таким чином, економічні зміни відобразились в законодавчих нормах, з яких найважливіші для звітної практики стосувалися діяльності компаній і банкрутства.

ВЭ США оа

На початку XX ст. лідерство як в економічному розвитку, так і в сфері обліку, перейшло від Великобританії до Сполучених Штатів Америки. США вийшли на світову арену із здобуттям незалежності в 1776 році. В 1792 році було створено Нью-Йоркську фондову біржу (майже на 20 років пізніше Лондонської). З 1803 по 1867 рр. США стрімко розширювали свої терито­ріальні межі. Будівництво залізниць досягло піку в 1878-1893 pp. Наприкінці XIX ст. із Лондона до Нью-Йорка прибула невелика, але компетентна група фахівців-обліковців, вплив якої виявився досить відчутним. За їх участю в Америці у 1886 р. було створено першу в СІЛА бухгалтерську фірму, а в 1887 р. - першу американську професійну організацію бухгалтерів.

Кінець XIX ст. був пов'язаний зі створенням в США монополій. Першими тут був Джон Рокфеллер із Standard Oil Company - в нафтовій промисловості, пізніше монополії були створені в галузях бавовняної олії (1884), льняної олії (1885), свинцю, віскі, цукру (1887), сірників (1889), тютюну (1890) та гуми (1892).

Технічний прогрес став могутнім двигуном економічного розвитку країни. Запроваджувались нові способи виробництва, форми управління і організації, розширювались масштаби виробництва, ускладнювалась сфера підприєм­ництва, що зумовлювало розвиток нових функціональних можливостей, покращання планування та контролю. Потреба в управлінській інформації про виробничі витрати та витрати обігу стимулювала пошук нових способів калькулювання собівартості. Розподіл функцій власника та адміністратора зумовив визначення одного з найважливіших завдань бухгалтерського обліку -подання звітності не тільки апарату управління, але й інвесторам, кредиторам, урядовим органам. Створення корпорацій вимагало значних капіталовкладень, зростала кількість інвесторів, їх склад ставав різноманітнішим. Власники компаній все більше відокремлювались від оперативного керівництва, передаючи його професійним найманим управлінцям.

Ці процеси суттєво вплинули на розвиток фінансового обліку. З'явилась практика подання управлінським персоналом фінансових звітів акціонерам для здійснення контролю за використанням ресурсів та рентабельністю господарської діяльності - як однієї з характеристик ефективної праці управлінського апарату. З цього часу в обліку бере початок новий етап динамічного розвитку, здійснюються спроби уніфікації фінансової звітності та показників бухгалтерського обліку.

| Висновки

Розвиток рахівництва підпорядковувався загальним для всіх дисциплін умовам. Такі умови полягали в тому, що кожна наука відчувала залежність від стану продуктивних сил тієї країни, де формувалась і розроблялась та чи інша наукова дисципліна. Таким чином, розвиток облікового мистецтва прямо і безпосередньо залежав від розвитку економіки та економічних відносин в країні.

Вивчення процесу розвитку окремих теоретичних напрямів рахівництва показує, що в розвитку теоретичного рахівництва однозначно вимальовувалась одна тенденція: з розвитком економічної діяльності теоретичні вчення еволюціонували в напряму від метафізичних до позитивних. Метафізичним вченням