Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
614-istoriya-buhgaltersykogo-obliku-butinecy-1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

Тема 3. Розвиток бухгалтерського обліку в Росії до 1917 р.

Відомий російський дослідник історії розвитку бухгалтерського обліку професор Я.В. Соколов виділив наступні принципи, які, на його думку, визначали зміст російського обліку* (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Історичні принципи обліку в Росії за Я.В, Соколовим

№ з/п

Принципи

Сутність

1.

Державної власності

Держава є власником всього або майже всього майна, що знаходиться в країні

2.

Відповідаль­ності

За кожний майновий об'єкт відповідає певна, визначена (матеріально відповідальна) особа або група осіб, причому відповідальність передбачалась не лише матеріальна, але й кримінальна (особова). Цей принцип призводив до створення досить цікавої облікової техніки, що вимагало суворого відокремлення облікових регістрів, призначених для фіксації надходження та відпуску грошей та інших цінностей; послідовного проведення інвентаризації

3.

Ставлення до людини як до об'єкту обліку

Цей етап розвитку обліку в Росії співпав з епохою татарської навали. Саме татари намагалися ввести персональне оподаткування- подать повинна платити кожна людина незалежно від стану та віку. Для цього було вперше здійснено перепис населення

4.

Колективної матеріальної відповідаль­ності

Платіж несе громада, і недостача у будь-кого з її членів відшкодовується іншими членами громади. Більшість платників податків вважала несправедливим те, що і багаті, і бідні сплачують однакові податки. Це призвело до виникнення кругової поруки

5.

Планового завдання

Кожен працівник повинен отримати інформацію про те, скільки, яку саме роботу і в які строки він повинен виконати. Це мало своїм наслідком ба­жання працівника отримати якомога менше завдання, а зробити, у вигад­ку стимулювання, якомога більше, щоб мати право на додаткові "кормові"

6.

Коллації (вивірки розрахунків)

Всі взаємні розрахунки між особами, які брали участь в господарській діяльності, повинні бути вивірені. Вивірка цих розрахунків як дебіторської так і кредиторської заборгованості проводилася один раз на тиждень

7.

Ієрархії відносин

Зобов'язання перед керівником завжди важливіші, ніж зобов'язання перед сторонніми особами. Цей принцип допускає волю начальника як джерела права. Звідси - облік розуміють не стільки як джерело управління господарськими процесами, скільки як трудову повинність, покладену на адміністрацію вищими начальниками

8.

Калькуляції

Ціна виробів залежить від витрат, пов'язаних з їх виробництвом. Цей принцип вимагав суворого обчислення собівартості готової продукції та надання послуг і призводив до хронічних дефіцитів чи до затоварювання

9.

Обрядо-любства

Зовнішній вигляд документів, їх взаємозв'язок, порядок і послідовність заповнення важливіші за зміст. Склався досить суворий порядок опису фактів господарського життя, однак теоретична любов до порядку оформлення документів та регістрів не позбавляла практичний облік від недбалості та помилок

* Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней. Учебн. пособие для вузов. - М: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с ш. (с. 214-218).

Історія бухгалтерського обліку

Якщо пов'язувати бухгалтерський облік із подвійним записом, то як такого його в Росії до правління Петра І не існувало. Але, якщо мати на увазі, що парадигма подвійного запису - це тільки одна з можливих облікових парадигм, то про існування на той час в Росії бухгалтерського обліку говорити можна.

Хоча в Росії до XVIII ст. і не застосовувалась подвійна бухгалтерія, питанням обліку та контролю приділялась значна увага, що дає можливість наголошувати на існуванні в країні досить своєрідної системи господарського обліку.

Розвиток торгівлі та промисловості в Росії почався задовго до реформ Петра І. Як свідчать історичні дані, ще в IX ст. в давньому Новгороді і Київській державі у зв'язку з розвитком торговельних відносин з іншими народами застосовувалися примітивні форми обліку. В цей період у слов'ян вже існував поділ верств населення: князі, бояри, землевласники і багатії. Вони торгували з греками та іншими сусідами хлібом, медом і воском, але основним товаром були раби, захоплені в полон князівськими і боярськими дружинниками.

В Хет. селянський побут давньоруського народу поступово перетворився на міський. Створювалися поселення вздовж річкового шляху "з варяг у греки". Ці поселення поступово перетворювались на міста, які мали не тільки політичне, але й торговельне значення (Київ, Чернігів, Переяслав, Любеч, Смоленськ, Полоцьк, Новгород).

У містах, що були культурними, економічними та політичними центрами, поступово видылявся прошарок торговців і, таким чином, над сільським населенням почав переважати клас міської рабовласницької аристократії (бояри та міські старости).

Численне торговельно-ремісниче населення міст починало вимагати регламентації своєї діяльності, внаслідок чого у 1016 р. з'явився перший писаний кодекс законів під назвою "Руська Правда". За дослідженнями істориків, вона була переважно кодексом про капітал, який, за словами В. Ключевського, виступав предметом особливої уваги для законодавців; сама праця, тобто людина, розглядалась як інструмент капіталу: капітал - це найбільш привілейована особа у Руській Правді. Власне, людина розглядалась у Правді не стільки як член суспільства, скільки як власник або виробник капіталу: особа, яка його не має і не може виробляти, втрачала статус вільної та повноправної людини.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]