Тема 5. Наукові видання з бухгалтерського обліку

поясненні подвійного запису K.L Арнсшьд керувався принципами

персоніфікації, одночасно пояснюючи її системою балансових рівнянь,

запозичених у англійця Е. Джонса.

Завдяки К.І. Арнольду німецький вплив став дуже суттєвим, а іноді і

вирішальним. Цьому сприяло те, що в той час німецький капітал відігравав

важливу роль в російській економіці, а викладачами облікових дисциплін

були переважно німці, до того ж, значна частина практикуючих бухгалтерів

також складалася з німців. Результатом такого впливу стало те, що в кінці

XJX ст. на урочистому засіданні, присвяченому 400-річчю виходу в світ

"Трактату про рахунки і записи" Луки Пачолі, слухачі попросили

A.M. Вольфа повторити німецькою мовою доповідь, зроблену російською,

тому що російські бухгалтери погано зрозуміли суть доповіді (виданий в

1893 р. "Трактат про рахунки і записи" Луки Пачолі був перекладений

російською мовою німцем Е.Г. Вальденбергом).

"і Однак саме слово "бухгалтер" з'явилось в російській мові значно

раніше, ніж ідеї бухгалтерії були усвідомлені російськими людьми. Слово

"бухгалтер" також було прямо запозичене з німецької мови: це загадкове і

малозрозуміле слово вперше з'явилось в 1710 р. в урядовій газеті

"Ведомости о военных и иных делах". Прибічники чистоти рідної мови

запропонували російське слово - "книгодержатель", але воно не прижилося.

Заслуговує на увагу цікава думка відомого російського історика бухгалтерського обліку проф. Я.В. Соколова щодо цього звичного та широко використовуваного зараз слова. За результатами його досліджень, воно має не німецьке, як зазвичай вважають, а шведське походження: від швецького слова "bokhallare".

Необхідно згадати перекладене І. Ахматовим російською мовою дослідження видатного французького вченого М. де ла Порта, який дав початок французькій системі обліку, що застосовувалась на великих підприємствах. Цю працю було видано в Санкт-Петербурзі в 1809 р. для російського купецтва під назвою "Итальянская или опытная бухгалтерия, содержащая: простую и двойную или итальянскую бухгалтерию, объяснение коммерческих технических терминов по алфавитному порядку и программа; издана с помощью славнейших авторов М. де ла Порта и Крузе - Иваном Ахматовым".

Ця робота була майже дослівним перекладом книги М. де ла Порта, яка виступала однією з кращих в свій час. Однак, не дивлячись на популярність оригіналу, переклад не міг задовольнити постійно зростаючих потреб російської економіки.

За прикладом М. де ла Порта, при веденні записів за системою подвійної бухгалтерії І. Ахматов рекомендував ведення наступних допоміжних книг: фактурної, книги робіт, касової, термінової, поточних рахунків, комісії, наказів і повідомлень, акцептів, витрат, копіювальної, книги робочих, банківської, корабельної, номерної тощо.

Для подвійного рахівництва ним використовувались три основні книги: Меморіал, Журнал і Головна книга. Головна книга повинна була, на думку автора, містити шість синтетичних рахунків: 1) Прибутків та збитків; 2) Капіталу; 3) Каси; 4) Комісійний; 5) Видатків; 6) Товарів.

Облік товарів рекомендувалось вести з відкриттям аналітичного рахунку по кожному найменуванню. При цьому по дебету рахунку відображалась купівельна вартість товару та витрати на його транспортування, а по кредиту - продажна вартість. Різниця між дебетовими та кредитовими оборотами по рахунку Товарів переносилась на рахунок Прибутків і збитків.

Цікаво, що М. де ла Порт, а за ним і І. Ахматов, рекомендували вести облік отриманих на комісію товарів способом відображення цих товарів на балансі. Причому при веденні рахунків в активі та пасиві балансу відображались залишки товарів і заборгованість господарства комітентам на суму вартості прийнятих на комісію товарів.

Отже, праця І. Ахматова описувала, здебільшого, особливості обліку в торговельній діяльності. Однак були в ній і розділи, що описували процеси промислового обліку. Так, в книзі докладно розглянуто процедуру ведення рахунку Витрат на виробництві, на якому для кожного працівника відкривався свій особовий (аналітичний) рахунок. По дебету аналітичного рахунку відображалась сума виданих працівнику матеріалів, а по кредиту -сума виготовленої готової продукції.

Можна сказати, що книга І. Ахматова мала менший вплив, ніж книга К.І. Арнольда, причому перша стала історичним раритетом, а друга -підґрунтям живої бухгалтерії.