- •Права людини у діяльності міліції
- •Авторський колектив:
- •Г лава 1. Права людини та рівень їх забезпечення в Україні
- •1. Визначення термінів
- •2. Поняття прав людини та основні етапи їх розвитку
- •Взаємовідносини держави і особистості
- •Етапи проголошення та розвитку прав і свобод
- •3. Законодавче забезпечення прав людини в Україні
- •Юридичні гарантії, що забезпечують реалізацію громадянами своїх прав
- •Загально соціальні гарантії, що забезпечують користування громадянами своїх прав
- •4. Загальносоціальні та юридичні гарантії прав людини в Україні
- •5. Міжнародна система захисту прав людини і основних свобод
- •6. Ситуації для обговорення Ситуація і
- •Ситуація 2
- •Ситуація 3
- •Ситуація 4
- •7. Контрольні питання
- •8. Література
- •Додаткова література:
- •Типові діапозитиви для використання на занятті 1. (Права і фундаментальні свободи людини)
- •Механізм виконання державою вимог Європейської конвенції з прав людини
- •Міжнародні процедури і правила захисту прав людини Основні правила
- •Основні види процедур
- •Г лава 2. Діяльність міліції в демократичному суспільстві
- •1. Визначення термінів
- •2. Характерні ознаки демократичного суспільства
- •Зіставлення принципів організації суспільного життя при автократичному і демократичному режимах
- •3. Правові підстави діяльності міліції щодо забезпечення прав людини в умовах демократичного режиму
- •Складові злочину «катування»
- •4. Механізм діяльності міліції щодо захисту прав і свобод людини
- •5. Соціальний контроль за діяльністю міліції
- •Система соціального контролю в органах внутрішніх справ
- •Висновки
- •6. Ситуації для обговорення
- •7. Контрольні запитання
- •8. Література
- •Г лава 3. Забезпечення прав людини на стадії досудового слідства
- •1. Визначення термінів
- •2. Вихідні положення, на яких базується право громадян України на справедливе судочинство
- •3. Організаційно-правові засади проведення досудового слідства в овс України
- •4. Захист прав обвинувачених
- •5. Додаткові заходи захисту прав неповнолітніх обвинувачених
- •6. Особливості захисту прав свідків та потерпілих
- •Не можуть бути допитані як свідки (ст. 69 кпк):
- •Відмовитися давати показання як свідки мають право (ст. 69 кпк):
- •7. Типові порушення прав людини під час проведення досудового слідства
- •8. Ситуаційні завдання для роботи у групах
- •Справа фалькович проти україни Факти
- •Оскарження
- •9. Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Г лава 4. Заборона катувань та жорстокого поводження в діяльності міліції
- •1. Вступ
- •2. Визначення понять
- •3. Нормативно-правове забезпечення заборони катуваннь та нелюдського поводження Міжнародний рівень
- •Європейський рівень
- •Національний рівень
- •4. Інститути та механізми попередження й припинення катувань та жорстокого поводження Структури оон
- •Європейські структури
- •Міжнародні недержавні організації
- •Національні структури
- •Недержавні правозахисні організації
- •5. Зобов’язання держави щодо забезпечення заборони катувань та жорстокого поводження
- •6. Відповідальність за порушення заборони катувань
- •7. Приклади рішень Європейського суду за ст. 3 єкпл
- •Селмуні проти франції (selmouni V. France)
- •Судове рішення від 28 липня 1999 року
- •Короткий виклад обставин справи
- •Витяг із судового рішення Про ймовірне порушення статті 3 Конвенції
- •Рібіч проти австрії (ribitsch V. Austria) Судове рішення від 4 грудня 1995 року Короткий виклад обставин справи
- •Витяг із судового рішення
- •Рехбок (Rehbock) проти словенії Судове рішення від 28 листопада 2000 року Короткий виклад обставин справи
- •Витяг із судового рішення
- •Аксой проти туреччини (aksoy V. Turkey) Судове рішення від 18 грудня 1996 року Короткий виклад обставин справи
- •Витяг із судового рішення Про вичерпання внутрішніх засобів правового захисту
- •Про ймовірне порушення статті 3 Конвенції
- •8. Контрольні запитання до теми:
- •Список використаних джерел
- •Г лава 5. Дотримання прав людини під час затримання й арешту
- •1. Визначення термінів
- •2. Правові підстави затримання й арешту
- •2.1. Міжнародні нормативно-правові акти
- •2.2. Національне законодавство
- •2.2.1. Підстави затримання за підозрою у вчиненні злочину
- •2.2.3. Підстави адміністративного затримання
- •2.2.4. Підстави взяття під варту
- •3. Процесуальні строки
- •3.1 Визначення строків у єкпл
- •Поняття «негайно»
- •Поняття «розумний строк»
- •3.2. Строки адміністративного затримання
- •3.3. Строки затримання за підозрою у вчиненні злочину
- •3.4. Строки тримання під вартою
- •Показники порушення розумного строку:
- •Мотиви продовження утримання під вартою:
- •4. Права затриманих та заарештованих
- •5. Відповідальність за незаконне затримання або арешт
- •2. Порушення, пов’язані із забезпеченням затриманим доступу до адвоката:
- •6. Типові порушення під час затримання та арешту
- •1. Порушення на етапі затримання особи
- •3. Порушення, пов’язані із забезпеченням затриманим права на доступ до лікаря
- •4. Порушення, пов’язані з умовами утримання
- •7. Ситуації для обговорення протягом практичних занять Ситуація 1
- •Питання:
- •Ситуація 2
- •Питання:
- •Ситуація 3
- •Витяг із судового рішення Про ймовірне порушення статті 5 Конвенції
- •8.2 Рієра блюм (Riera Blume) та інші проти іспанії. Судове рішення від 14 жовтня 1999 року Короткий виклад обставин справи
- •Витяг із судового рішення
- •8.3 Вітольд литва проти польщі Короткий виклад обставин справи
- •Витяг із судового рішення
- •9. Контрольні питання:
- •10. Література
- •Г лава 6. Дотримання прав людини під час застосування сили та вогнепальної зброї працівниками міліції
- •Система міжнародного законодавства у сфері застосування сили та вогнепальної зброї
- •Застосування вогнепальної зброї
- •Ситуація із застосування зброї (покрокова стратегія)
- •Неправомірне застосування сили та вогнепальної зброї
- •Участь поліцейських сил у розгоні незаконних зібрань
- •Процедури звітності й перевірки
- •Відповідальність посадових осіб із підтримання правопорядку
- •Національні стандарти у сфері застосування сили та вогнепальної зброї
- •Застосування спеціальних засобів
- •Застосування вогнепальної зброї
- •Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушень статті 2 Конвенції
- •4. Ситуації для обговорення Ситуація 1
- •Запитання для обговорення (для всіх працівників міліції):
- •Запитання для обговорення (для керівної ланки міліції):
- •Ситуація 2
- •Питання для обговорення (для всіх працівників міліції):
- •Запитання для обговорення (для керівної ланки міліції):
- •Ситуація 3
- •Запитання для обговорення (для всіх працівників міліції):
- •Запитання для обговорення (для керівної ланки міліції):
- •5. Контрольні запитання
- •6. Література до розділу:
- •Г лава 7. Дотримання права на приватність у діяльності міліції
- •1. Визначення понять короткий огляд
- •2. Приватність в міжнародному праві
- •3. Механізми порушення приватності
- •Системи ідентифікації Ідентифікаційні картки
- •Біометрія
- •Контроль за комунікаціями
- •Контроль за Інтернетом та електронною поштою
- •Відеостеження
- •4. Огляд деяких рішень європейського суду, що стосуються порушення приватності в діяльності поліції Контроль за комунікаціями
- •Відеостеження
- •Ідентифікація особи. Збір, збереження та розголошення персональних даних і доступ до них
- •5. Дотримання права на приватність в україні
- •Захист персональних даних
- •Приватність комунікацій
- •Деякі інші аспекти права на приватність
- •6. Контрольні питання
- •7. Література до розділу
- •Г лава 8. Забезпечення прав людини при здійсненні оперативно-розшуковій діяльності
- •1. Визначення термінів
- •2. Міжнародні стандарти дотримання прав людини в процесі здійснення орд
- •3. Національне законодавство щодо забезпечення прав людини при проведенні оперативно-розшукової діяльності
- •4. Контроль за дотриманням прав і свобод громадян в оперативно-розшуковій діяльності
- •5. Проблеми, пов’язані з дотриманням прав людини в процесі орд
- •6. Ситуації для обговорення
- •Короткий виклад обставин справи
- •Витяги із судового рішення
- •7. Контрольні запитання
- •8. Література
- •Г лава 9. Особливості реалізації права на мирні зібрання
- •1. Вступ
- •2. Визначення термінів
- •3. Суб’єкти реалізації права на мирні зібрання
- •4. Правові підстави реалізації права на мирні зібрання
- •5. Припинення зібрань працівниками міліції
- •6. Практика Європейського суду з прав людини
- •7. Відповідальність за правопорушення у сфері реалізації права на мирні зібрання
- •8. Типові порушення свободи мирних зібрань з боку працівників міліції
- •1) Припинення мирного зібрання, стосовно якого відсутнє рішення суду про його заборону
- •2) Надмірне або непропорційне застосування сили
- •3) Затримання учасників мирного зібрання, не причетних до скоєння правопорушень
- •4) Застосування ст. 185 куап за відсутності реальних підстав
- •9. Ситуації для вирішення
- •10. Контрольні питання
- •11. Література
- •Г лава 10. Ефективне розслідування випадків порушення прав людини
- •1. Негайність
- •2. Доступність і здійсненність усіх передбачених гарантій та процедур
- •3. Здійснення розслідування під громадським контролем
- •4. Незалежність, безсторонність розслідування
- •5. Доведеність розслідування до мотивованого і обгрунтованого завершення
- •Ознаки ефективного розслідування випадку порушення прав людини
- •Питання до розділу:
- •Додаток 1. Випадки з матеріалів засідань Європейського суду з прав людини Справа McShane проти Великобританії
- •Jordan (Hugh) проти Великобританії
- •Cakici проти Туреччини
- •Kelly проти Великобританії
- •Gulеc проти Туреччини
- •Велікова (Velikova) проти Болгарії – присудження від 18 травня 2000 року
- •Афанасьєв проти України
- •Додаток 2. Ситуації для обговорення за темою Ситуація 1
- •Ситуація 2
- •Питання до ситуацій:
- •6. Література
- •Г лава 11. Відповідальність керівників міліції за поведінку підлеглих
- •1. Визначення термінів
- •2. Цінності та норми, що обумовлюють повноваження міліції/поліції
- •3. Правові підстави відповідальності керівника підрозділу міліції за поведінку підлеглих
- •4. Основні напрямки діяльності керівництва міліції/поліції щодо забезпечення правомірної поведінки підлеглих
- •Необхідність навчання знанням та навичкам дотримання прав людини
- •5. Проблеми використання цінностей і застосування норм правомірної поведінки працівника міліції/поліції на практиці
- •Підсумки
- •6. Ситуації для обговорення Ситуація 1 Справа Гюлеч проти Туреччини (54/1997/838/1044)
- •Питання для обговорення
- •Ситуація 2 Справа Макканн та інші проти Сполученого Королівства
- •Питання для обговорення
- •Ситуація 3
- •Питання для обговорення
- •7. Контрольні запитання:
- •8. Література
- •Права людини у діяльності міліції Навчальний посібник
- •61002, Харків, а/с 10430
- •61002, Харків, вул. Іванова, 27, кв. 4
3. Правові підстави відповідальності керівника підрозділу міліції за поведінку підлеглих
У Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990 р.) і зверненні Верховної Ради України «До парламентів і народів світу» (5 грудня 1991 р.) проголошувалося: до сім’ї цивілізованих країн бажає війти нова, демократична, правова держава, яка ставить перед собою мету, зокрема, реально забезпечити права, свободи людини і громадянина і зобов’язується суворо дотримуватися загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і міжнародних стандартів в галузі прав і свобод громадян.
У грудні 1990 р. Верховна Рада України прийняла закон «Про міліцію», у ст. 4 якого сформульовані правові основи діяльності міліції. «Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку». В ст. 5 цього закону перелічені деякі права людини, які забезпечує міліція: права на повагу гідності людини, право на таємність приватного життя, право на юридичний захист та ін. У ст. 25 наведені основні види юридичної відповідальності працівника міліції. Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов’язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
1 грудня 1991 року МВС України видав Наказ за №552 «Про заходи щодо зміцнення законності», який з окремими поправками та уточненнями досі слугує нормативною основою діяльності начальника стосовно поведінки підлеглих. У преамбулі наказу вказано, що, надаючи першорядного значення захисту прав та інтересів громадян, МВС України покладає на керівників органів внутрішніх справ персональну відповідальність за стан законності в підлеглих підрозділах, викриття і викорінення причин та умов, які сприяють їх порушенню з боку особового складу.
У наказі сформульовані відповідні форми роботи з підлеглими з боку керівників. Це, зокрема:
– роз’яснювальна робота щодо доведення до свідомості кожного працівника ОВС, що дотримання законності є провідною умовою побудови правової держави, зміцнення авторитету органів та довіри до них з боку суспільства;
– своєчасне реагування на випадки порушення прав людини як по лінії формального контролю (оперативних нарадах, засіданнях комісій із роботи з персоналом та зміцненню дисципліни), так й неформального (збори трудових колективів, суди офіцерської честі та ін.);
– підвищення професіоналізму працівників міліції через удосконалення форм і методів добору, підготовки і розстановки кадрів, службового контролю і виховної роботи, попередження, викриття та викорінення випадків корупції, зловживання службовим становищем;
– вживання заходів до відновлення порушених прав і законних інтересів громадян, відшкодування завданих матеріальних збитків, а також – на вимогу громадянина – до публічного вибачення;
– періодичне (не рідше одного разу на півріччя) вивчення, аналіз та розгляд на оперативних нарадах стану дотримання законності в підлеглих службах та органах, заслуховування з цих питань керівників підрозділів;
– внесення до навчальних програм закладів освіти системи МВС України необхідних коректив з тим, щоб забезпечити оволодіння курсантами, слухачами знаннями та навичками, необхідними для належного виконання своїх обов’язків, у поєднанні з безумовним дотриманням законності, та ввічливого ставлення до громадян.
До наказу додавалися інструкція про порядок обліку порушень законності (правопорушень) та надзвичайних подій серед персоналу ОВС України, інструкція про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, а також правила заповнення карток, класифікатори до карток і зразки карток обліку порушень законності (правопорушень) і надзвичайних подій серед особового складу.
Введення обліку правопорушень серед працівників ОВС дало можливість відстежувати основні тенденцій цього явища. Так, якщо кількість правопорушень за період 1986–1990 рр. склала 6,5 тис., 1991–1995 рр. – близько 7 тис., 1996–2000 рр. – 7,6 тис., 2001–2003 рр. – 5,8 тис. Тобто, незважаючи на скорочення чисельності особового складу в ОВС, починаючи з 1996 р., абсолютна кількість правопорушень продовжувала зростати, у тому числі й порушення працівниками міліції прав людини. Наприклад, динаміка вчинення некримінальних службових правопорушень працівниками ОВС України за період 1997–2003 рр. характеризувалася таким чином (кількість випадків):
Незаконне адміністративне затримання – 290
Незаконне притягнення до адміністративної відповідальності 332
Незаконний арешт 16
Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності 113
Незаконне затримання за підозрою у вчиненні злочину 169
Незаконні методи проведення слідства, дізнання 43
Незаконні дії щодо затриманих, підозрюваних 32
Незаконне використання спецзасобів 82
За цей період працівниками міліції були здійснені злочини, за якими набуває чинності кримінальна відповідальність, а саме: тілесні ушкодження – 75 випадків, убивство – 88. За період 1997–2002 рр. за вчинення злочинів було засуджено 1632 працівника ОВС.
Умовно можна вважати, що з початку 2000-х років почався другий етап підвищення відповідальності працівників міліції та їхнього керівництва за дотримання прав і свобод людини. 23 березня 2000 р. Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій і законності в забезпеченні прав і свобод людини», в лютому 2002 р. виходить Указ Президента України «Про заходи щодо подальшого укріплення правопорядку, охорони прав і свобод громадян», у червні 2003 р. Верховна Рада приймає закон «Про демократичний контроль над військовою організацією і правоохоронними органами держави».
У грудні 2005 р. Верховна Рада України приймає ряд доповнень до ст. 5, 11, 13 Закону України «Про міліцію». У ст. 5 «Діяльність міліції і права громадянина» сформульовані вимоги до міліції щодо дотримання прав людини при затриманні та взятті під варту. Відповідно до доповнень цієї статті міліція:
забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб;
негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб, повідомляє про їх місцеперебування родичам та в разі заявлення усної або письмової вимоги – захисникові, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;
забезпечує харчування затриманих осіб тричі на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;
у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим і заарештованим (взятим під варту) особам.
У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
Про заявлення вимоги щодо залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.
Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:
повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз’яснюється право оскаржувати їх у суді;
надаються усно роз’яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді – роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання чи арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
забезпечується можливість із моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
У разі невиконання працівниками міліції вимог, установлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.
Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:
1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки за ними, цінні папери та відсотки за ними, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;
3) суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги;
4) моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали громадянинові моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом.
У ст. 12 Закону вказується, що при застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також при будь-яких ушкодженнях або смерті, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.
З прийняттям поправок до Закону «Про міліцію» відповідальність за дотримання прав людини як з боку працівників міліції, так і з боку їхніх начальників стає більш предметною і конкретною. Можна сказати, що нормативно-правова база України щодо відповідальності працівників міліції та їхніх керівників щодо дотримання прав і свобод людини в основному відповідає міжнародним стандартам.
Але саме проголошення юридичних норм, які зобов’язують працівників міліції дотримуватися прав людини, не може дати позитивного результату. Для цього потрібна наполеглива робота керівників підрозділів щодо забезпечення правомірної поведінки підлеглих.
