Справа фалькович проти україни Факти

Заявник – громадянин України Фалькович С.М., народився 1970 р., 5 вересня 1996 р. був заарештований за підозрою у зґвалту­ванні 10-річної дівчинки. В кінці вересня 1996 р. заявника було поміщено в слідчий ізолятор м. Черкаси.

З вересня 1996 р. по березень 1997 р. заявник і його мати неодноразо­во зверталися до прокуратури м. Черкаси, до обласної прокуратури та до Генеральної прокуратури України зі скаргами щодо жорстокого поводжен­ня з заявником та застосування до нього катувань під час слідства.

27 червня 1997 р. відділ психологічної експертизи Служби безпеки України проаналізував результати психологічної та медичної експертиз, яким було піддано заявника в період з 25 серпня 1996 р. по 15 квітня 1997 р. Висновки зазначеного аналізу зводяться до наступного:

– експертизою не виявлено постійних рис заявника, що відображають специфічний характер його психіки;

– психологічне тлумачення експертом результатів тестів є недостат­нє й суперечливе;

– висновки експерта щодо сексології неоднозначні й надто загальні;

– порівняльний аналіз психологічних особливостей заявника проведений не був;

– результати експертиз суперечливі й гіпотетичні.

19 березня 1998 р. Черкаський обласний суд присудив заявникові дев’ять років позбавлення волі за зґвалтування. Суд зокрема констатував таке:

– вина звинуваченого підтверджена показаннями потерпілої та її подруг, а також результатами психологічної, біологічної та медичної експертиз, згідно з якими участь звинувачуваного в злочині не виключається;

– незважаючи на підтвердження алібі обвинувачуваного свідками захисту, ця обставина не може бути врахована для виправдання обвину­вачуваного;

– незважаючи на те, що біологічна експертиза під час слідства була проведена з порушеннями закону, її результати не можуть вплинути на кінцевий висновок суду;

– аналіз результатів психологічної та медичної експертизи від 27 че­рвня 1997 р. і медичний висновок щодо обвинувачу­ваного не можуть вважатися доказами на його користь;

– позитивна характеристика обвинувачуваного всіма його колегами і друзями не може вважатися пом’якшуючою обставиною.

Після проголошення вироку суд навів особливу думку голови суду, яка має такий зміст:

1. Прямі докази вини обвинувачуваного відсутні.

2. Докази звинувачення фактично не були встановлені.

3. Слідство та встановлення доказів обвинувачення здійснювалися з порушенням законодавства.

4. Вирок суду базується в основному на показаннях потерпілої, деся­тирічної дівчинки, та її подруг такого самого віку; вирок базується також на гіпотетичних висновках біологічної експертизи, проведеної з пору­шенням законодавства.

5. Усі свідки захисту підтвердили алібі обвинувачуваного.

6. Єдина можливість довести відсутність вини обвинувачуваного за допомогою судово-медичної експертизи була відхилена судом більшістю голосів.

7. Свідчення десятирічних дівчаток не можуть вважатися об’єктивни­ми, оскільки вони неодноразово змінювалися під час слідства.

8. Процедура впізнання обвинувачуваного як особи, що вчинила злочин, потерпілою та свідками проведена з порушеннями законодавства (впі­знання було здійснене через шість місяців після арешту обвинувачуваного, і очевидним є вплив, справлений батьками потерпілої та її подруг).

9. Слідчий експеримент не було проведено.

10. Видається можливою фальсифікація доказів і документів під час слідства.

11. З огляду на те, що вину п. Фальковича не було встановлено під час слухання, він має бути виправданий.

24 березня 1998 р. адвокати заявника подали до Верховного Суду України клопотання про скасування рішення Черкаського обласного суду від 19 березня 1998 р., зазначивши в ньому перелічені вище аргументи.

Рішенням від 9 червня 1998 р. Верховний Суд відхилив подання адвокатів заявника, підтвердив­ши, зокрема, таке:

– вирок суду першої інстанції ґрунтується головним чином на вста­новлених в законному порядку доказах і свідченнях потерпілої та її подруг; згідно з результатами біологічної експертизи участь обвинувачува­ного у злочині не виключається;

– впізнання обвинувачуваного свідками проведено відповідно до ви­мог закону;

– незважаючи на розходження у свідченнях подруг потерпілої, ця обставина не може слугувати для виправдання обвинувачуваного;

– результати психологічної, медичної та біологічної експертиз є ясні й такі, що не суперечать один одному;

– незважаючи на підтвердження алібі обвинувачуваного свідками захисту, ця обставина не може братися до уваги для виправдання обвинува­чуваного;

– скарги заявника щодо жорстокого поводження з ним не підтверди­лися.

У вересні 1998 р. адвокат заявника подав надзвичайне клопотання го­лові Верховного Суду про перегляд судових рішень щодо заявника «в по­рядку нагляду». Клопотання було відхилене заступником голови Верховно­го Суду листом від 16 вересня 1998 р.