Г лава 1. Права людини та рівень їх забезпечення в Україні

План.

1. Визначення термінів.

2. Поняття прав людини та основні етапи їх розвитку.

3. Законодавче забезпечення прав людини в Україні.

4. Загальносоціальні та юридичні гарантії прав людини в Україні.

5. Міжнародна система захисту прав людини та основних свобод.

6. Ситуації для обговорення.

7. Контрольні питання.

8. Література.

1. Визначення термінів

Права людини – це універсальні правові гарантії, які охороняють окремих осіб і групи осіб від дій органів влади, котрі порушують основні свободи і принижують людську гідність.

Свободи – це ті ж права, але вони відносяться до тієї сфери життєдіяльності, в яку держава не повинна втручатися, але зобов’язана їх захищати (свобода слова, свобода думки).

Права людини зобов’язують органи влади вживати відповідних заходів і забороняють їм інші дії.

Права людини належать їй від народження, тому вони є природними, невід’ємними і невідчужуваними.

Права людини універсальні, засновані на принципі рівності; вони гарантовані кожному, хто знаходиться під юрисдикцією даної держави.

Права людини – вища цінність, а їх повага, дотримання і захист – обов’язок держави.

Права людини – засіб контролю за владою, обмежувач повновладдя держави, яка не повинна переступати кордонів свободи, окреслених правами людини.

Забезпечення прав і свобод несумісне з дискримінацією за будь-якою ознакою.

Запровадження прав і свобод людини не повинно порушувати права і свободи інших осіб.

Основні права і свободи людини мають бути єдині на всій території держави.

Права і свободи регулюються Законом.

Права і свободи людини можуть бути обмежені Законом на підставі обставин, вказаних у Конституції і важливіших міжнародно-правових актів.

2. Поняття прав людини та основні етапи їх розвитку

В узагальненому вигляді права людини являють собою рівні для всіх можливості реалізації своїх потреб, необхідних для нормального існування і розвитку індивіда в конкретних історичних умовах, об’єктивно обумовлених рівнем розвитку людства і закріплених як міжнародні стандарти.

Ключовими словами тут виступають: «потреби» людини, «рівні можливості» їхнього задоволення, «конкретно-історичні умови, що обумовлюють рівень розвитку цивілізації» і «міжнародні стандарти прав людини». А якщо брати локальні рамки – то це рівень розвитку конкретної країни.

Умовно виділяють три історичних періоди в становленні й розвитку прав людини (див. схему 1).

Перший – 1689 р. – прийняття Білля про права (Англія), 1776 р. – Декларація незалежності США, 1789 р. – Декларація прав людини і громадянина (Франція). У них проголошувалися природні або негативні, або невідчужувані права людини. До них відносилися: право на життя, волю, прагнення до щастя, свобода слова, совісті, презумпція невинуватості, недоторканність особи і майна і т.п.

Другий – 1948 р. – Загальна декларація прав людини ООН, перший документ, у якому на міжнародному рівні проголошувалися основні громадянські, політичні, соціально-економічні та культурні права і тим самим установлювалися стандарти й ідеали, яких слід дотримуватись усім країнам.

Третій – 80-ті роки ХХ століття – прийняття пакту про право націй, держав, народів на самовизначення, суверенітет, сприятливе навколишнє середовище, мир, захист від міжнародного тероризму та ін. Вони отримали назву солідаристських прав.

Схема 1