Національні структури

До національних суб’єктів профілактики катувань та жорстокого поводження слід віднести державні, правотворчі, правоохоронні органи й громадські організації, діяльність яких безпосередньо спрямована на профілактику катувань та жорстокого поводження. Ці органи й організації покликані забезпечити втілення в життя різноманітних профілактичних заходів, виступаючи при цьому як їх безпосередні організатори і виконавці.

Значне місце у системі суб’єктів профілактики катувань та жорстокого поводження займають судові інституції. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» [14], завданням суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. У ч. 1 ст. 6 цього ж Закону йдеться про те, що всім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону.

Проте, ключову роль у зазначеній системі, з нашого погляду, має відігравати прокуратура. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» [15], одним із завдань прокурорського нагляду за дотриманням законів є захист від неправомірних посягань, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина. Четвертий принцип ст. 6 полягає в тому, що органи прокуратури України вживають заходів для усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Серед функцій прокуратури (ст. 5) слід виділити таку, як нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Тому ж присвячена й ст. 29, в якій ідеться про предмет прокурорського нагляду. Так, предметом нагляду є дотримання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Нагляд має своїм завданням сприяти:

1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;

3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;

5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Статтю 30 Закону присвячено безпосередньо нагляду за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство. Відповідно до цієї статті, прокурор вживає заходів до того, щоб органи дізнання і попереднього слідства:

1) дотримувалися передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення та закриття справ, а також дотримувалися строків провадження слідства та тримання під вартою;

2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи, з’ясовували обставини, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом’якшують чи обтяжують його відповідальність;

3) виявляли причини вчинення злочинів і умов, що сприяють цьому, вживали заходів для їх усунення.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

На прокуратура покладено й обов’язок нагляду за дотриманням законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, дотримання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків (ч. 1 ст. 44).

Прокурор, який здійснює нагляд, має право:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, які там перебувають, знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру (п. 3 ч. 2 ст. 44).

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Згідно зі ст. 1, 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» з метою захисту прав кожного на території України і в межах її юрисдикції Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина, проголошених у Конституції, законах та міжнародних договорах України, а також сприяє приведенню національного законодавства про права і свободи людини у відповідність до міжнародних стандартів у цій галузі [16].

Вирішенню зазначеної проблеми має сприяти належна підготовка періодичних доповідей України з прав людини щодо виконання нею ряду найважливіших міжнародних конвенцій, учасницею яких вона є, та відповідне реагування державних органів на зауваження та пропозиції контрольних міжнародних органів, що розглядають ці доповіді. Розгляд таких доповідей у міжнародних органах, створених відповідно до конвенцій з прав людини, дає можливість об’єктивно оцінювати виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань, аналізувати щодо узгодженості національного законодавства і сприяти тим самим приведенню його у відповідність до міжнародних стандартів.

Поряд із цим важливим завданням Уповноваженого є контроль за забезпеченням безпосередньої реалізації міжнародних зобов’язань України шляхом дотримання законодавства України у сфері захисту прав та свобод людини. Особливе місце тут належить правам і свободам людини, закріпленим у Конституції України, якою передбачено дійовий механізм їх забезпечення відповідно до міжнародних зобов’язань України.

Складовою частиною розв’язання цієї важливої проблеми є діяльність Уповноваженого щодо поширення інформації в українському суспільстві стосовно існуючих міжнародних стандартів з прав людини та взяття Україною зобов’язань щодо їх виконання.

Відповідно до Указу Президента України від 25 червня 2002 р. №581 «Про порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час розгляду справ у закордонних юрисдикційних органах» [17], у структурі Міністерства юстиції України було створено посаду Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також Національне бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи, пов’язані із забезпеченням представництва України під час розгляду справ у Європейському суді з прав людини» від 29 квітня 2004 р. №553 [18] було затверджено «Порядок забезпечення представництва України під час розгляду справ у Європейському суді з прав людини». Цей Порядок визначає механізм забезпечення представництва України під час розгляду справ у Європейському суді з прав людини за поданими проти України заявами окремих осіб або груп осіб, неурядових організацій, заявами громадян України та юридичних осіб-резидентів, поданими проти інших держав-учасниць Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також під час розгляду міждержавних справ відповідно до ст. 33 зазначеної Конвенції.

Уповноважений розробляє у п’ятиденний строк з дня отримання матеріалів справи для подання зауважень щодо прийнятності та суті заяви, яка перебуває на розгляді в Суді, план організаційно-правових заходів щодо забезпечення захисту інтересів України у Суді (п. 3 Порядку).

Міністерство внутрішніх справ. Віднесення Міністерства внутрішніх справ України до суб’єктів профілактики обумовлюється тим фактом, що в структурі цього відомства існують спеціалізовані служби, на які покладено обов’язок ретельно розслідувати всі випадки порушення законності з боку працівників органів внутрішніх справ та займатися профілактичною роботою. До цих служб належить Департамент внутрішньої безпеки Головного управління боротьби з організованою злочинністю, до складу якого ввійшла також Інспекція з особового складу.

Департамент внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України забезпечує контроль за здійсненням оперативно-профілактичних заходів з питань попередження та виявлення серед працівників органів внутрішніх справ випадків зради інтересів служби, зловживань службовим становищем, вимагання хабарів тощо.

Інспекція з особового складу ДВБ ГУБОЗ МВС України здійснює контроль за станом проведення ГУМВС, УМВС, УМВСТ службових розслідувань за фактами порушень законності працівниками органів внутрішніх справ, забезпечує облік і узагальнення таких порушень.

Однією із перших спроб залучення державних та громадських організацій до спільної діяльності з профілактики катувань та жорстокого поводження в Україні можна розглядати ініціативу Національного університету внутрішніх справ щодо створення мобільних груп з моніторингу дотримання прав людини у східному регіоні України (Харківська, Полтавська, Сумська області). Мобільні групи з моніторингу дотримання конституційних прав та свобод громадян створені на базі Національного університету внутрішніх справ та підтримуються з боку керівництва МВС України. Для нормативного закріплення повноважень, функцій та механізму діяльності мобільних груп було видано наказ МВС України від 17.03.2004 р. № 286 «Про затвердження Тимчасового положення про мобільні групи з моніторингу дотримання конституційних прав і свобод громадян у діяльності органів внутрішніх справ», який згодом перетворився у наказ МВС України від 08.07.2005 р. № 536 «Про створення постійно діючих мобільних груп з моніторингу дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ та затвердження Положення про ці групи».

Моніторинг дотримання конституційних прав та свобод громадян складається з кількох етапів:

1-й етап. Огляд ізолятора тимчасового тримання (ІТТ).

Працівники групи оглядають камери, у яких знаходяться затримані, арештовані та піддані адміністративному арешту, дізнаються про умови тримання, перевіряють освітленість, наявність спальних місць, а також перевіряють дотримання інших вимог тримання затриманих та взятих під варту осіб. Опитують осіб, які знаходяться у ІТТ з приводу поміщення їх до ІТТ, можливих порушень при затриманні, складанні протоколу про затримання, можливості звернутися за кваліфікованою юридичною та медичною допомогою. Члени групи оглядають кімнату для затриманих, звіряють інформацію з Книгою обліку осіб, доставлених до міськрайоргану.

2-й етап. Перевірка документації.

Ознайомлення з матеріалами Журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, Журналу обліку осіб, які запрошуються до службових приміщень для проведення оперативно-службових дій, Журналу обліку матеріалів про адміністративні правопорушення, Книги доставлених осіб до органу внутрішніх справ.

3-й етап. Огляд службових кабінетів працівників.

Обхід службових кабінетів працівників з метою виявлення умов їхньої роботи, а також находження там осіб, стосовно яких триває дізнання та досудове слідство. У разі виявлення осіб, які беруть участь у оперативно-слідчих діях, з ними проводиться бесіда на предмет дотримання прав людини з боку працівників органу.

4 - й етап. Бесіда з громадянами, які відвідують орган внутрішніх справ.

Така бесіда проводиться з метою виявити загальний рівень культури працівників органу при поводженні з громадянами, рівень довіри населення до працівників даного органу, спрямованість на взаємодію та допомогу.

5 - й етап. Складання звіту.

Після виконання всіх передбачених заходів, мобільна група складає звіт про проведений моніторинг та надсилає його начальникові вищестоящого органу (УМВС), а також керівництву МВС України. Отримавши звіт, вищестояще керівництво має право, згідно із наказом, у разі виявлення ознак дисциплінарного порушення чи злочину, порушувати службові або кримінальні розслідування щодо порушень прав людини.

Ще одним важливим кроком залучення громадськості до впровадження правоохоронної політики в галузі забезпечення прав людини в Україні стало створення Громадської ради з питань забезпечення прав людини при МВС України. Рада є консультативно-дорадчим органом, який надає консультативно-методичну допомогу МВС України в реалізації завдань Міністерства щодо дотримання прав людини, здійснює громадський контроль за дотриманням прав людини та діяльністю органів внутрішніх справ.

До основних завдань і напрямків діяльності Ради належать:

1. Сприяння впровадженню та дотриманню принципів прав людини в діяльності органів внутрішніх справ.

2. Аналіз ефективності діяльності органів внутрішніх справ у напрямку дотримання прав людини, реалізації принципів відкритості й гласності в діяльності міліції, сприяння підвищенню її авторитету в суспільстві.

3. Розробка, обговорення та сприяння впровадженню громадських ініціатив щодо закріплення законності та дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ.

4. Сприяння вдосконаленню механізмів співпраці Міністерства внутрішніх справ України з органами державної та представницької влади Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, комітетами Верховної Ради України, політичними партіями, громадськими організаціями, засобами масової інформації, науковими установами щодо поліпшення ситуації із захистом прав громадян, дотримання законності та правопорядку, формування правової культури населення.

5. Здійснення експертизи програм, ініціатив, окремих напрямків діяльності Міністерства стосовно дотримання прав людини, зміцнення законності та правопорядку.

6. Консультування керівництва Міністерства з проблем забезпечення прав людини, складних поточних проблем політики, економіки, соціології, інших питань, що стосуються діяльності МВС України.

Аналогічні ради було створено на рівні УМВС України в областях.