2. Доступність і здійсненність усіх передбачених гарантій та процедур

В УПК України йдеться про те, що розслідування проводиться на основі принципу «законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом» [17]. Цей принцип достатньо важкий для здійснення в тому разі, якщо права пересічного громадянина були порушені працівниками міліції, СБУ або прокуратури. Розслідування проводиться переважно всередині вищезгаданих інститутів, діяльність яких є закритою від громадськості, і людина, яка захищає свої інтереси, позбавлена доступу до інформації про справу, не може знати яких-небудь значущих подробиць про хід справи або не бути вчасно ознайомленою з процедурами подібних розслідувань. У той же час працівник міліції або прокуратури може отримати доступ до всієї вищезгаданої інформації і це значною мірою робить його позицію в ході розслідування сильнішою.

Саме тому важливим є дотримання вищезгаданого принципу, який забезпечує потерпілому інформованість і впевненість у тому, що всі необхідні процедури розслідування (опитування свідків, збір доказів та ін.) будуть чітко дотримані.

Так, практика Європейського суду з прав людини показує, що держава програє справу, якщо процедури, передбачені рамками розслідування не були здійснені або не були доступні чи здійснювалися не повною мірою.

Наприклад, у справі Cakici проти Туреччини брат заявника був затриманий поліцією і зник. Сім’я зниклого звернулася до властей і повідомила, що є три очевидці, які бачили, що його затримали. Ніяких дій щодо збору доказів, окрім протоколів затримання, до комунікації скарги Комісією та її направлення Уряду Туреччини зроблено не було, що дало Суду підстави ухвалити рішення про те, що було порушення статті 2.

У справі Велікова проти Болгарії потерпілий помер протягом 12 годин з моменту затримання поліцією. Скарга була подана його громадянською дружиною. Причиною смерті була гостра втрата крові в результаті спричинення тілесних ушкоджень. Уряд заявляв, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодження до затримання. Європейський суд з прав людини визнав, що винуватці злочину були очевидні, якщо взяти до уваги відомості про час спричинення тілесних ушкоджень і про обставини затримання, а також про стан здоров’я загиблого. Проте слідчий не зафіксував ці докази, а прокурор з нагляду нічого не зробив, щоб заповнити прогалину. Більше того, розслідування багато місяців залишалося без просування, і нічого не було зроблено для встановлення правди про вбивство. Уряд/відповідач не представив ніяких правдоподібних пояснень відсутності основних доказів. Суд установив, що мало місце порушення зобов’язань держави за статтею 2 Європейської Конвенції про проведення ефективного розслідування смерті жертви.

Таким чином, орган, який проводить розслідування випадку порушення прав людини, зобов’я­заний здійснити всі необхідні процедури щодо збору доказів і опитування свідків. Ці процедури мають бути виконані якісно і в строк, передбачений вітчизняним законодавством.

3. Здійснення розслідування під громадським контролем

Ще однією ознакою ефективного розслідування випадку порушення прав людини є те, що його результати мають бути доступні громадськості. Рівень громадського контролю може бути різним, залежно від складності справи та її суспільної значущості.

Вітчизняне законодавство формулює громадський контроль у вигляді прокурорського нагляду за виконанням законів і процедур. Відповідно до ст. 227 – 228 КПК прокурора зобов’язано розглядати скарги на дії слідчих і органів дізнання. Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 227 КПК прокурор порушує кримінальну справу або відмовляє в порушенні, дає згоду на закриття кримінальної справи [17].

У той же час, як близькі родичі потерпілого, так і правозахисні організації повинні мати доступ до процедури розслідування. Враховуючи, що розслідування проводяться найчастіше самими правоохоронними органами, тобто «всередині системи», то, щоб забезпечити необхідний захист законних інтересів потерпілого, необхідний доступ найближчих родичів жертви до участі в діях щодо розслідування і до відповідних документів стосовно справи.

Так, у справі Kelly та інші проти Великобританії сім’ї загиблих не мали нагоди познайомитися з показаннями свідків до судового слухання. Європейський суд з прав людини вказав, що це можна розцінити як перешкоду до підготовки й участі в судовому допиті. Навпаки, поліція й армія були забезпечені не тільки юридичною допомогою, але мали доступ до інформації про інцидент, що відбувся, на підставі своїх власних звітів і свідчень персоналу. Суд визнав, що право сімей загиблих брати участь у розслідуванні смерті їхніх родичів припускає, що здійснювані слідчі дії забезпечать необхідний захист інтересів сім’ї, незважаючи на те, що вони можуть бути прямо протилежними інтересам поліції або сил безпеки, які були причетні до подій.

Що стосується контролю суспільства за розслідуванням, то очевидно, що розкриття або публікація поліцейських звітів і матеріалів розслідування може відбитися на інтересах окремих людей або розслідування в цілому, оскільки може бути різне тлумачення, використання і деякою мірою вирішити наперед результат справи. Відповідно – публікація матеріалів розслідування не є необхідною вимогою.