Процедури звітності й перевірки

Уряди й посадові особи із підтримання правопорядку повинні встановлювати ефективну процедуру звітності й перевірки стосовно всіх інцидентів, коли:

 смерть чи травма викликані застосуванням сили та вогнепальної зброї з боку посадових осіб із підтримання правопорядку;

 посадові особи із підтримання правопорядку застосовують вогнепальну зброю при виконанні своїх обов’язків.

Щодо інцидентів, які підлягають звітності у відповідності до зазначеної процедури, встановлені такі положення:

 уряди й посадові особи із підтримання правопорядку зобов’язані забезпечити наявність ефективного процесу перевірки, а також

 можливість застосування у відповідних обставинах юрисдикції незалежних адміністративних або прокурорських органів влади;

 у випадку смерті, серйозної травми чи інших важких обставин детальний звіт має негайно направлятися у компетентні органи, відповідальні за проведення адміністративної перевірки й судового контролю (ОП 22);

 особи, стосовно яких було застосовано силу й вогнепальну зброю або їх уповноважені представники повинні мати доступ до незалежного процесу, включаючи судовий розгляд;

 у разі смерті таких осіб це положення стосується їх утриманців (ОП 23).

Смерть, яку було спричинено у результаті застосування сили та вогнепальної зброї поліцією обов’язково має стати предметом ефективного розслідування. Так, у справі Kaya проти Туреччини, Європейський суд з прав людини надав таку інтерпретацію. «Суд нагадує, що загальна правова заборона свавільного позбавлення життя Державою, яка передбачена статтею 2 Конвенції, була б на практиці неефективною, якби не було процедури контролю законності застосування державними органами силових методів, що здатні заподіяти смерть. Обов’язок захищати право на життя, згідно із статтею 2, разом із загальним обов’язком Держав за статтею 1 Конвенції забезпечити «кожній людині, яка знаходиться під їх юрисдикцією, права й свободи, які визначені у Конвенції», передбачають наявність дієвої форми офіційного розслідування у тому випадку, коли осіб позбавляють життя у результаті застосування сили inter alios представниками Держави».

Відповідальність посадових осіб із підтримання правопорядку

Уряди й органи з підтримання правопорядку мають забезпечувати положення, при якому вищі посадові особи із підтримання правопорядку відповідають, якщо:

їм відомо або має бути відомим про те, що підлеглі їм посадові особи вдаються чи вдавалися до незаконного використання сили й вогнепальної зброї,

і

вони не вдалися до всіх наявних засобів для попередження або припинення чи не доповіли про таке застосування (ОП 24).

Уряди й посадові особи із підтримання правопорядку повинні забезпечувати таке становище, за якого кримінальні або дисциплінарні санкції не можуть застосовуватися до посадових осіб із підтримання правопорядку, які у відповідності до Кодексу поведінки й Основних принципів:

 відмовляються виконувати [протизаконний] наказ про застосування сили й вогнепальної зброї або

 які доповідають про таке [протизаконне] застосування іншими посадовими особами (ОП 25).

Виконання наказів зверху не повинні являти собою захист, якщо посадові особи із підтримання правопорядку:

знали про те, що наказ про застосування сили й вогнепальної зброї, що спричинив смерть або важку травму особи, був очевидно протизаконний

І вони

мали розумну можливість відмовитися від його виконання.

Розумність у даній ситуації також визначається вищестоящими особами, які віддавали протизаконні накази (ОП 26).

Ці принципи чітко визначають, що відповідальними за використання сили та вогнепальної зброї є разом як посадові особи, які беруть участь у конкретному інциденті, так й вищестоящі посадові особи. Не знімаючи індивідуальної відповідальності із посадових осіб із підтримання правопорядку за їхні дії, вони тим самим покладають на вищестоящих посадових осіб проявити належну увагу й опіку.

Посадові особи із підтримання правопорядку повинні розуміти співвідношення між цими положеннями та положеннями про неправильне застосування сили й вогнепальної зброї (ОП 7 и 8).