5. Відповідальність за незаконне затримання або арешт

Законом N 2322-IV від 12.01.2005 [20], який вже згадувався вище, було значно підсилено відповідальність працівників міліції за порушення прав осіб, які затримуються або перебувають під вартою. Так, ст. 5 Закону України «Про міліцію» було доповнено ч. 9, згідно з якою у разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених ст. 5 (перелічені вище), особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.

Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:

1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки від них, цінні папери та відсотки від них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;

3) суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги;

4) моральна шкода (ч. 10).

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 11).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч. 12).

Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом (ч. 13).

Стаття 53-1 КПК регламентує обов’язок органу дізнання, слідчого, прокурора і суду вжити заходи для відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями. Так, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, який усуває караність діяння, набрав чинності. Підстави і порядок відшкодування шкоди визначаються законодавством України.

Діючим законодавством України окрім матеріальної, передбачена й кримінальна відповідальність за незаконний арешт та затримання (ст. 371 КК). Так, відповідно до ч.1 зазначеної статті завідомо незаконне затримання або незаконний привід караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідальність за завідомо незаконний арешт або тримання під вартою є більш суворою, та відповідно до ч.2. ст. 371 КК карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Якщо ж дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, то вони караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.