3.3 Види і принципи державного земельного кадастру

Залежно від змісту і порядку проведення робіт земельний кадастр поділяють на два види: основний (первинний) і поточний (наступний).

Завданням основного (первинного) земельного кадастру є одержання або уточнення відомостей про правовий, господарський і природний стан земель і внесення цих даних у відповідні земельно-кадастрові документи.

Основний земельний кадастр проводиться періодично після повторних знімань, обстежень земель, виконання земельно-оціночних робіт, організації нових або реорганізації існуючих землеволодінь і землекористувань, а також при черговому заповненні наново затверджених земельно-кадастрових документів. Він може проводитися в межах окремих землеволодінь, землекористувань, районів і великих адміністративно-територіальних одиниць, включаючи територію областей, Автономної Республіки Крим або країни в цілому.

При основному земельному кадастрі збирають, аналізують і систематизують матеріали і документи, що містять відомості про загальні площі землеволодінь, землекористувань, склад угідь, якісний стан земель, бонітування ґрунтів і економічну оцінку земель. Наявні дані після їх систематизації, розгляду і затвердження у встановленому порядку приймаються як вихідні для внесення в земельно-кадастрові документи.

Наявність детальної характеристики стану земельного фонду дозволяє накреслити заходи щодо найбільш правильного і раціонального використання земель на перспективу. Тому окремо в системі земельного кадастру обліковуються малопродуктивні угіддя, придатні для залучення у більш інтенсивне використання.

Крім цього, зазнає змін і якісний стан угідь. Особливо відчутні зміни в якісному стані земель відбуваються в результаті їх меліорації і хімізації, боротьби з ерозією ґрунтів і проведенням інших заходів, які сприяють підвищенню родючості ґрунту.

Деякі зміни відбуваються в розподілі земель за категоріями, власниками землі і землекористувачами у зв’язку з будівництвом залізниць та автомобільних доріг, промислових підприємств та відведенням земель для державних і громадських потреб.

Певні зміни відбуваються в присадибному землеволодінні громадян.

Вказані зміни повинні своєчасно відображатися в земельно-кадастрових документах. Це зумовлює необхідність ведення поточного, або наступного, земельного кадастру.

Завданням поточного (наступного) земельного кадастру є виявлення і внесення в земельно-кадастрові документи змін, що відбулися у використанні земель після проведення основного земельного кадастру.

Крім цього, у завдання поточного земельного кадастру входить усунення помилок в початкових записах і внесення додаткових відомостей згідно з новими правилами. Інакше кажучи, поточний земельний кадастр забезпечує підтримку земельно-кадастрових даних на сучасному рівні.

У поточному земельному кадастрі відображаються тільки законні зміни, зумовлені використанням земель.

Основний і поточний земельні кадастри – взаємопов’язані етапи земельного кадастру. Основний кадастр створює основу для ведення поточного, визначає сферу його дії. Поточний кадастр, оновлюючи і доповнюючи відомості основного, систематично підтримує дані про землю в актуальному стані.

Науково обґрунтоване вивчення земельних ресурсів у правовому, природному і господарському аспектах при проведенні земельного кадастру вимагає дотримання низки принципів. Основні принципи земельного кадастру – його єдність, законність, безперервність, об’єктивність, економічність, наочність і доступність.

Єдність земельного кадастру означає, що він повинен охоплювати всю територію країни і вестися за єдиною системою. Це дає можливість правильно аналізувати розподіл і стан земельного фонду, обґрунтовано планувати заходи щодо раціонального використання земель. Забезпечення єдності земельного кадастру, а також контроль за правильністю використання його даних здійснюється Держкомземом України та його місцевими органами.

Дотримання принципу законності при веденні земельного кадастру забезпечується законодавчими актами України про землю та іншими документами з питань землекористування, землевпорядкування й охорони земель.

Земельний кадастр повинен бути безперервним, тобто відображати характеристику стану земельного фонду з урахуванням змін, що відбуваються у використанні земель. Доповнення і зміни в земельно-кадастрові документи вносяться у певному порядку. Зміни в правовому стані земель відображаються в міру того, як вони відбуваються, в якісному стані і оцінці земель – один раз у п’ять років.

Об’єктивність земельного кадастру означає, що всі його показники повинні бути строго достовірні, повністю відповідати дійсності. Тільки об’єктивні дані, які відповідають правовому і природному стану, господарському використанню земель, можуть успішно застосовуватися для виконання державних завдань щодо управління земельним фондом країни і правильного використання земель. Станом на 1 січня кожного року інженер-землевпорядник складає звіт про наявність земель, їх розподіл за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності. Один раз у п’ятирічку складають зведений звіт про наявність і розподіл земель за категоріями, власниками землі, землекористувачами, угіддями, якісним станом та оцінкою земель.

При порушенні встановленого порядку ведення кадастру винні службові особи притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України.

Економічність земельного кадастру забезпечується застосуванням сучасних методів аерофото- і космічних знімань, польового і лабораторного обладнання для проведення ґрунтових, агрохімічних, меліоративних і геоботанічних обстежень, електронно-цифрової обчислювальної та комп’ютерної техніки. Все це сприяє одержанню необхідних відомостей для ведення основного і поточного земельного кадастру при мінімальних затратах засобів і праці.

Для широкого використання земельно-кадастрових даних вони повинні бути максимально наочними і доступними для споживачів інформації. Тобто, земельний кадастр повинен бути простим і вільним від показників, які ускладнюють процес планування, управління і контролю за правильним використанням земель. Крім того, громіздкий кадастр призводить до збільшення штату працівників земельно-кадастрової служби.

Додержання вказаних принципів забезпечить правильність ведення земельного кадастру і своєчасний контроль за використанням земель.