4.5 Користування землею

Право користування землею може бути постійним і тимчасовим.

Право постійного користування – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого терміну.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

• підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

• громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації.

Землекористувачі здійснюють право володіння і право користування земельною ділянкою.

Право тимчасового користування землею обмежується терміном:

• до трьох років – короткотермінове;

• від трьох до двадцяти п’яти – довгострокове.

Земельні ділянки всіх форм власності можуть передаватися їх власниками в оренду.

Загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки визначає Закон України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі».

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники та уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень.

Укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Орендна плата може встановлюватися у таких формах:

• грошовій;

• натуральній (за визначеною кількістю чи частиною продукції, яка одержується з орендованої земельної ділянки);

• відробітковій (надання послуг орендодавцю).

Сторони можуть передбачити у договорі оренди поєднання зазначених форм або визначити інші форми плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі і не може бути меншою за розмір земельного податку.

Власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або користувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

• право проходу та проїзду на велосипеді;

• право проїзду на транспортному засобі наявним шляхом;

• право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

• право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці;

• право прогону худоби по наявному шляху;

• інші земельні сервітути.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої він встановлений, іншим фізичним та юридичним особам.

Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.