2. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень

В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об’єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.

Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.

Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:

1. право власності на нерухоме майно;

2. речові права на чуже нерухоме майно:

3. право володіння;

4. право користування (сервітут);

5. право постійного користування земельною ділянкою;

6. право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

ж) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

з) право користування нерухомим майном, терміном більше як на один рік.

Право власності на будівлю, споруду, їх частину (квартиру, офісне приміщення та ін.) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники даної земельної ділянки та будівель (споруд), розташованих на ній, не поєднуються в одній особі.

Систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Центр державного земельного кадастру та його відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Адміністратором Державного реєстру прав є Центр ДЗК. Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого об’єкта, а саме: в містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах.

Інформаційне забезпечення Державного реєстру прав включає:

• базу даних обліку земельних ділянок та іншого нерухомого майна, правочинів щодо нерухомого майна;

• дані технічної інвентаризації об’єктів нерухомості;

• кадастрові плани земельних ділянок;

• інформацію про реєстраційні справи;

• базу даних заяв про державну реєстрацію прав та їх обмежень;

• базу даних запитів щодо зареєстрованих прав та їх обмежень.

База даних обліку земельних ділянок та розташованого на них нерухомого майна містить:

• кадастровий номер земельної ділянки та іншого нерухомого майна;

• індексну кадастрову карту;

• кадастровий план земельної ділянки;

• дані про категорію земель за цільовим призначенням земельної ділянки;

• дані про площу та грошову оцінку земельної ділянки;

• відомості щодо власників або користувачів земельної ділянки;

• дані технічної інвентаризації будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці;

• інші дані, передбачені нормативно-правовими актами з питань державного земельного кадастру.

Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об’єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього.

Розділ Державного реєстру прав може бути відкритий на такі об’єкти нерухомого майна:

• земельна ділянка;

• земельна ділянка з розташованими на ній будівлями, спорудами;

• будівля, споруда (їх частина) – якщо власники земельної ділянки та розташованих на ній будівель, споруд та їх частин не поєднуються в одній особі.

Розділ Державного реєстру прав містить:

• дату та зміст заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень;

• кадастровий номер;

• дані про державну реєстрацію прав;

• дані про правочини щодо нерухомого майна;

• дані технічного стану будівель, споруд, їх частин та кадастровий план земельної ділянки;

• дані про обмеження речових прав відповідно до договору або накладені рішеннями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими особами відповідно до закону, та їх зміст;

• відомості про осіб, які не мають повноваження на вчинення правочинів щодо нерухомого майна;

• відомості про сплату державного мита за державну реєстрацію прав та про платежі за надані витяги з Державного реєстру прав;

• інші дані, що є підставою відповідно до закону для державної реєстрації прав.

Реєстраційна (кадастрова) справа містить:

• заяву про державну реєстрацію речових прав або їх обмежень, яка містить дані про особу (осіб), що звернулася з клопотанням про державну реєстрацію прав;

• дані про присвоєння кадастрового номеру об’єкту нерухомого майна та про державну реєстрацію прав або відмову в державній реєстрації прав;

• копії документів про правочини, що підтверджують речові права на нерухоме майно;

• дані про інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, кадастровий план земельної ділянки;

• документи, що підтверджують вартість (грошову оцінку) об’єктів нерухомого майна;

• акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб про обмеження речових прав відповідно до закону;

• довіреності на вчинення правочинів щодо нерухомого майна;

• документи про сплату державного мита за державну реєстрацію речових прав та платежів за надані витяги з Державного реєстру прав;

• інші документи, що є підставою для державної реєстрації прав.

Картографічні дані Державного реєстру прав включають індексні кадастрові карти та кадастрові плани для визначення меж реєстраційних округів, ідентифікації нерухомого майна, відображення взаєморозташування об’єктів нерухомого майна.

Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно та обмежень цих прав, є :

• державний акт про право власності на земельну ділянку;

• нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;

• договір про приватизацію майна державних підприємств;

• договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку;

• нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об’єднання нерухомого майна;

• свідоцтво про право на спадщину;

• свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;

• свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;

• свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;

• рішення суду про право власності на об’єкт незавершеного будівництва;

• акти прийому нерухомого майна до експлуатації;

• договори про іпотеку, оренду (строком більше одного року), інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно;

• рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;

• інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

У Державному реєстрі прав на кожний об’єкт нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше або яке не було зареєстровано, рішенням державного реєстратора прав відкривається розділ Державного реєстру прав. Розділ Державного реєстру прав закривається у разі:

• знищення об’єкта нерухомого майна;

• поділу або об’єднання об’єкта нерухомого майна.

У разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна відкривається тільки реєстраційна справа, яка підлягає закриттю після включення до неї відповідних документів.

Державна реєстрація обмежень щодо нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності на об’єкт нерухомого майна.

У документі (свідоцтві) про державну реєстрацію речових прав та обмежень цих прав, відмову в державній реєстрації, скасування записів у Державному реєстрі прав та внесення до них змін повинні зазначатися:

• кадастровий номер об’єкта нерухомого майна;

• час, дата і місце прийняття рішення;

• підстави для прийняття рішення, а в разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав – обґрунтування такого рішення;

• посилання на розділ Державного реєстру прав, до якого вноситься запис.

Контрольні питання

1. Значення і роль кадастрово-реєстраційних систем.

2. Законодавче забезпечення системи ведення Державного реєстру земель.

3. Значення державної реєстрації земельних ділянок у сучасних умовах.

4. Що є об’єктами реєстрації?

5. Суб’єкти реєстрації земельних ділянок.

6. З яких частин складається Державний реєстр земель?

7. Які документи реєструються у Книзі реєстрації?

8. З яких розділів складається Книга реєстрації?

9. Порядок ведення Книги реєстрації.

10. Приведіть позиційну структуру реєстраційного номера державного акта.

11. Призначення Поземельної книги.

12. Зміст Поземельної книги.

13. Призначення обмінного файлу.

14. Структурні блоки обмінного файлу.

15. Внесення метричної інформації до обмінного файлу.

16. Внесення семантичної інформації до обмінного файлу.

17. Внесення службової інформації до обмінного файлу.

18. Основні вимоги до структури, змісту та формату файлу обміну даними результатів землевпорядних робіт.

19. Порядок перевірки обмінного файлу в програмі «Гектар».

20. Експорт обмінного файлу.

21. Реєстраційна картка земельної ділянки.

22. Внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної картки.

23. На чому базується державна реєстрація речових прав?

24. Що включає державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень?

25. Назвіть систему органів державної реєстрації прав.

26. Інформаційне забезпечення Державного реєстру прав.

27. Що включає база даних обліку земельних ділянок та розташованого на них нерухомого майна?

28. На які об’єкти може бути відкритий розділ Державного реєстру прав?

29. Які дані містить розділ Державного реєстру прав?

30. Які дані містить реєстраційна (кадастрова) справа?

31. Назвіть документи, які є підставою для державної реєстрації прав.

32. Як проводиться державна реєстрація обмежень на нерухоме майно?