12.4 Встановлення і відновлення меж земельних ділянок

Основою для проведення робіт з відновлення втрачених межових знаків є дані земельно-кадастрової документації, матеріали визначення меж земельних ділянок, державні акти на право власності і право користування землею, геодезичні матеріали у вигляді координат межових знаків або горизонтальних кутів і відстаней між знаками та ін.

Відновлення втрачених межових знаків проводять шляхом прокладання теодолітних ходів між існуючими межовими знаками (що збереглися) або іншими методами.

Розглянемо найбільш поширені методи встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості.

12.4.1 Встановлення декількох суміжних межових знаків, розташованих між знаками, які збереглися

Наприклад, необхідно відновити втрачені межові знаки в точках С і D (рис. 2.7).

Рисунок 12.7 - Схема послідовного відновлення втрачених межових знаків

А, В, Е, F – межові знаки, які збереглися;

С, D – втрачені межові знаки;

d₁, d₂, d₃ – відстані між межовими знаками;

m₁, m₂ – величини зміщень в точках С і D;

ł - нев’язка в точці Е.

Встановивши теодоліт в точці В, будуємо кут АВС (величина якого відома або може бути визначена розрахунками) і по отриманому напрямку відкладаємо довжину сторони ВС.

У знайденій точці С будуємо кут ВСD і відкладаємо довжину сторони СD.

Аналогічні дії виконуємо в точці D.

В результаті похибок кутових і лінійних вимірювань кінці ліній ВС, СD і DE можуть опинитися в точках С₁, D₁, Е₁ і, таким чином, утвориться нев’язка ЕЕ₁= ł.

Нев’язку розподіляють способом паралельних ліній. Для цього вимірюють магнітний азимут і довжину лінії ЕЕ₁ (нев’язки) і визначають величини зміщень СС₁ і DD₁ за формулами:

(12.24)

і

, (12.25)

де [d] – периметр ділянки, яка встановлюється

( [d] =d₁+d₂+d₃).

Відклавши на місцевості по магнітному азимуту (румбу) лінії ЕЕ₁ від точок С₁ і D₁ величини зміщень m₁ і m₂, отримаємо положення втрачених межових знаків.

12.4.2 Встановлення (відновлення) одного межового знака, розташованого між знаками, що збереглися

Для встановлення (відновлення) одного межового знака, розташованого між знаками, які збереглися (рис. 12.8), порядок роботи такий:

- за координатами опорних точок А і С рішенням оберненої геодезичної задачі визначають дирекційний кут α_АС;

- визначають кут β₁ із рівності:

; (12.26)

- аналогічно визначають кут β₂:

; (12.27)

- по кутах β₁ і β₂ і довжинах АВ і ВС визначають на місцевості положення точки В.

Рисунок 12.8 - Відновлення одного межового знака

А, L, С, D – межові знаки, які збереглися;

В – втрачений межовий знак;

β₁ і β₂ - виміряні кути.

Для контролю вимірюють кут АВС і порівнюють його з теоретичним значенням, рівним:

АВС=180° - (β₁+β₂). (12.28)

Розходження не повинно перевищувати 2-3'. Якщо видимість між точками А і С відсутня, то встановлення точки В слід виконати наведеним вище способом від опорних ліній LА і DC.