4.3 Угіддя як елемент земельного кадастру

Земельні ділянки як основні земельно-кадастрові одиниці якісно неоднорідні, мають різні природно-історичні властивості і якості, що враховуються при їх використанні. Земельний кадастр у межах земельної ділянки ведеться за угіддями. У зв’язку з цим угіддя є основним елементом земельного кадастру.

Угіддя – це ділянки землі, які систематично використовують для певних народногосподарських потреб. Таким чином, головною ознакою, яка відображає відмінності окремих видів угідь, є характер використання землі.

Згідно з сучасною класифікацією, угіддя ділять на такі, що використовуються у сільськогосподарському виробництві (сільськогосподарські угіддя) та інші.

До сільськогосподарських угідь відносять ріллю, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, перелоги.

Окремому обліку підлягають інші угіддя:

• лісові площі;

• деревно-чагарникові насадження;

• болота;

• водойми;

• землі, зайняті під дорогами і прогонами; громадськими будівлями, дворами, вулицями, площами, скверами; інші землі, які не використовуються у сільському господарстві (яри, піски, зсуви, солончаки та ін..)

До ріллі відносять земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, а також чисті пари, включаючи посіви багаторічних трав у полях сівозмін.

Не вважають ріллею ділянки поліпшених сінокосів і культурних пасовищ, розорані на період обновлення травостою.

До багаторічних насаджень відносять земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або трав’янистими багаторічними насадженнями, які дають урожай плодово-ягідної, технічної або лікарської продукції (сади, ягідники, виноградники, плодорозсадники, хмільники).

Серед багаторічних насаджень обліковують також шовковичні насадження; чайні плантації; земельні ділянки, зайняті ефіроолійними культурами (троянда, лаванда, шавлій), та інші види насаджень, що мають місцеве поширення.

Перелогами називають землі, які раніше розорювали, а потім (більше одного року) перестали використовувати для посіву сільськогосподарських культур і не готують під пар.

Сінокосами називають земельні ділянки, які покриті багаторічною трав’янистою рослинністю і систематично використовують для сінокосіння. Сінокоси поділяють на заливні, суходільні і заболочені.

Із загальної площі заливних і суходільних сінокосів виділяють поліпшені сінокоси, які в свою чергу поділяють на сінокоси поверхневого і корінного поліпшення.

До пасовищ відносять землі, покриті багаторічною трав’янистою рослинністю, які систематично використовуються для випасання худоби, не придатні для сінокосів і не є перелогами.

Пасовища поділяють на суходільні і заболочені.

Суходільні пасовища в свою чергу поділяють на багаторічні культурні і поліпшені.

Із загальної площі багаторічних культурних пасовищ виділяють пасовища корінного поліпшення, на яких в результаті проведених заходів створено новий травостій, а також пасовища, створені на колишній ріллі.

Поліпшені пасовища поділяють на пасовища поверхневого і корінного поліпшення.

Окремому обліку підлягають гірські пасовища, розташовані на території гірської системи від лінії її основи і вище, незалежно від висотного положення і ступеня розчленованості рельєфу.

До лісових площ відносять земельні ділянки, покриті лісом, включаючи галявини, зруби, лісові розсадники, згарища і загиблі насадження, лісосіки, прогалини і пустирі.

Серед деревно-чагарникових насаджень обліковують земельні ділянки, які не входять у лісовий фонд і зайняті:

• полезахисними лісовими смугами;

• захисними насадженнями на смугах відведення залізниць, автомобільних шляхів і каналів;

• зеленими насадженнями в містах та інших населених пунктах на землях, не зайнятих міськими лісами;

• деревами і групами дерев на присадибних і дачних ділянках.

До боліт відносять надмірно зволожені ґрунтовими і атмосферними водами земельні ділянки з явними ознаками на їх поверхні розкладених і напіврозкладених залишків рослин у вигляді торфу.

Болота поділяють на верхові – розташовані на підвищених ділянках, що зволожуються атмосферними опадами; низинні – розташовані на понижених ділянках, що зволожуються ґрунтовими і поверхневими водами; перехідні болота, які займають середнє положення між верховими і низинними.

До земель, зайнятих під водою, відносять земельні ділянки природних ставків та штучних водойм, річок, струмків, каналів, озер та ін.

Під дорогами, прогонами і просіками обліковують землі, зайняті залізницями, шосейними, міжселищними, внутрігосподарськими дорогами, скотопрогонами і просіками.

Під громадськими дворами, вулицями і площами обліковують землі, зайняті виробничими центрами, польовими станами, вулицями і площами; під громадськими будівлями – зайняті виробничими, культурно-побутовими та іншими будинками і спорудами.

Особливий вид становлять порушені землі, ґрунтовий покрив яких зруйнований внаслідок розробок родовищ корисних копалин, ведення геологорозвідувальних та пошукових робіт, будівництва і експлуатації промислових об’єктів.