6. Бонітування ґрунтів

7.1 Основні типи ґрунтів України і області їх поширення

Верхню частину топографічної поверхні Землі складає ґрунт, який представляє собою верхній шар земної суші завтовшки від декількох сантиметрів до трьох метрів.

Ґрунтовий покрив нашої країни досить різноманітний. При ґрунтовому картографуванні України встановлено біля 650 видів ґрунтів. Характерними є 7 основних типів ґрунтів, які в свою чергу, складаються з цілого ряду підтипів:

• дерново-підзолистий і дерновий;

• бурий лісовий і буро-підзолистий;

• сірий лісовий;

• чорноземний і каштановий;

• коричневий;

• лучний і болотний;

• солонцевий, солончаковий і солодовий.

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти найбільш поширені на Поліссі. Такі ґрунти несприятливі для вирощування високих урожаїв, кількість гумусу в них незначна.

Бурі лісові і буро-підзолисті, а також сірі лісові ґрунти розповсюджені в межах лісів Карпат і Криму, в Передкарпатті. Їм характерна висока кислотність, невисокий вміст гумусу та порівняно високий вміст обмінного алюмінію.

Чорноземи становлять майже 60 відсотків усіх площ, зайнятих сільськогосподарськими угіддями і простягаються широкою смугою в лісостепу і степу із заходу на схід. Це найродючіші ґрунти України з вмістом гумусу 4 – 9 відсотків і товщиною 1 – 1,5 м.

Коричневі ґрунти поширені на півдні в районах із субтропічним кліматом. Вміст гумусу в них становить 2,5 – 3,0 відсотки.

Лучні та болотні ґрунти формуються при значному та надлишковому їх зволоженні. Найбільша кількість цих ґрунтів знаходиться в поліських районах України.

Солонцеві, солончакові і солодові ґрунти поширені, в основному, на півдні та в центральній частині України поблизу великих дніпровських водойм і на поливних землях.

7.2 Родючість ґрунту

Найважливішою якісною властивістю землі, як головного засобу виробництва в сільському господарстві, є родючість.

Родючість ґрунту – це здатність землі задовольняти потреби рослин у необхідних для них поживних речовинах і волозі.

Економічна наука розрізняє наступні види родючості: природну або потенціальну родючість, ефективну або дійсну родючість, штучну, абсолютну і відносну.

Природна родючість, як результат тривалого ґрунтоутворюючого процесу, визначається фізичними, хімічними і біологічними властивостями ґрунту.

Ділянки землі за своєю природною родючістю неоднакові. Крім того, на одних ділянках запаси поживних речовин більш доступні рослинам, на інших – менше. Таким чином, запаси поживних речовин у ґрунті самі по собі ще не визначають їх фактичного використання рослинами, а характеризують лише потенціальну родючість ґрунту.

Ефективна або дійсна родючість визначається кількістю поживних речовин у ґрунті, доступних рослинам.

Завдання землеробства полягає в тому, щоб добитися переходу наявних у ґрунті запасів поживних речовин у доступну для рослин форму, а при недостатній кількості – створювати їх знову. Це досягається правильним обробітком ґрунту, внесенням добрив, травосіянням, підбором сортів, які здатні краще використовувати природну родючість

Знову створена родючість ґрунту називається штучною.

Природна і штучна родючість становлять економічну. Таким чином, економічна родючість створюється працею і не існує поза нею.

Рівень розвитку виробничих сил визначає здатність землеробства використовувати природну та підвищувати економічну родючість ґрунту. У результаті цього зростає ефективність його використання рослинами, створюється новий ступінь родючості, а ґрунт набуває нових якостей.

З іншого боку, на ділянках з різною природною родючістю затрачається різна кількість праці і коштів на одиницю земельної площі і на одиницю одержуваної продукції.

Отже, при використанні землі необхідно враховувати не тільки її природні властивості, але й затрати коштів і праці. Це означає, що родючість виступає як абсолютна і відносна.

Абсолютна родючість ґрунту характеризується урожайністю з одиниці земельної площі. Ріст урожайності сільськогосподарських культур свідчить про підвищення абсолютної родючості ґрунту.

Відносна родючість характеризується кількістю одержаної продукції на одиницю затрат. Відмінність земель за родючістю тут також, як і при абсолютній родючості, призводить до різних результатів.

Родючість ґрунту, як економічна категорія, має велике значення при плануванні сільськогосподарського виробництва, оцінці результатів господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, розв’язанні інших питань, пов’язаних з використанням земель.

Для визначення рівня родючості ґрунту виконують бонітування ґрунтів і економічну оцінку земель.