12 Кадастрові знімання

12.1 Загальні положення

Кадастрові знімання – це комплекс робіт, які виконують для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрові знімання є однією із складових частин державного земельного кадастру (ст. 196 Земельного кодексу України).

Кадастрові знімання (відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України) включають:

- геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

- погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

- відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

- встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

- виготовлення кадастрового плану.

Кадастрові знімання виконуються особами, які мають ліцензію на проведення робіт з кадастрових знімань, видану органами Держкомзему України у встановленому законодавством порядку. Порядок проведення кадастрових знімань, склад і форми документів, які подаються за результатами їх виконання, вимоги до точності робіт визначаються нормативними актами Держкомзему України та Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України.

Роботи з кадастрових знімань проводять у два етапи:

• 1 етап – підготовчий;

• 2 етап – виробничий.

Підготовчий етап виконується підрядчиком за участю районних відділів та міських управлінь (відділів) земельних ресурсів згідно з завданням замовника і полягає у :

- розробці технічного завдання на виконання робіт;

- підготовці робочого кадастрового плану (схеми) виконання робіт;

- збиранні, вивчені і оцінці забезпечення робіт матеріалами землеустрою, земельно-кадастровими та планово-картографічними матеріалами.

Вивченню і аналізу підлягають графічні, текстові і правові документи на земельні ділянки, матеріали попередніх знімань, наявні кадастрові плани, топографічні плани та карти найбільш великих масштабів.

На базі зібраних і проаналізованих матеріалів складається технічне завдання на виконання робіт, в якому вказують:

- етапність виконання робіт;

- черговість виконання обстежень та кадастрових знімань земельних ділянок;

- методи виконання знімань;

- способи вирахування площ;

- необхідність встановлення обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок;

- вимоги до оформлення документації.

На основі наявних планово-картографічних матеріалів створюють робочі кадастрові плани (схеми) та готують договір на проведення робіт.

За наявності необхідних матеріалів роботи проводять у такому порядку:

- на планово-картографічний матеріал наносять межі земельних ділянок, кадастрових зон та їх номери (за межами населених пунктів);

- на планово-картографічний матеріал населеного пункту наносять межі земельних ділянок, кадастрових кварталів та їх номери;

- наносять межі зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок

Виробничий етап виконується підрядчиком і включає:

- складання списку (реєстру) власників землі та землекористувачів;

- польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж та меж угідь, а також забудованих земель згідно з їх функціональним використанням (для земель населених пунктів);

- геодезичне встановлення (відновлення) меж земельних ділянок;

- погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та користувачами;

- встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок;

- камеральне опрацювання результатів робіт.

Виробничий етап починається зі складання списку (реєстру) власників землі та землекористувачів у межах кварталу, масиву чи населеного пункту або за його межами. Від кожного власника землі чи землекористувача отримуються копії правовстановлюючих документів (державних актів, рішень органів державної влади) про надання земельних ділянок у власність або користування.

Польове обстеження включає пошук та уточнення поворотних точок меж земельних ділянок, меж угідь та меж забудованих земель згідно з їх функціональним використанням.

Кадастрові знімання земельних ділянок виконуються, як правило, в процесі польового обстеження. Ведеться абрис встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і меж зон обмежень та обтяжень.

Встановлення меж – це процес закріплення в натурі межовими знаками і в правовому документі меж власності із узгодженою і зареєстрованою точною лінією.

Межі земельних ділянок, що надаються або передаються у власність чи користування, встановлюються або відновлюються в натурі за наявними планово-картографічними матеріалами і закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка.

Встановлення або відновлення в натурі поворотних точок меж земельних ділянок здійснюється геодезичними методами з прив’язкою їх до пунктів державної геодезичної мережі (з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж і площ земельних ділянок).

Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості супроводжується погодженням меж земельних ділянок із суміжними власниками землі та землекористувачами. Результати погодження меж оформляються протоколом, до якого додають кадастровий план земельної ділянки із нанесенням погоджених меж.

Закріплення меж на місцевості здійснюють при наявності протоколу погодження меж.

Спори відносно меж земельних ділянок регулюються місцевими органами Держкомзему України. В разі неузгодженості спори можуть бути вирішені в судовому порядку.

Камеральні роботи передбачають обробку результатів польових вимірів та складання кадастрового плану, який є складовою частиною технічної документації.

Знімання меж земельних ділянок з метою нанесення їх на планово-картографічний матеріал виконується різними методами залежно від наявності пунктів державної геодезичної мережі (ДГМ) та пунктів знімальної основи, до яких можлива прив’язка межових знаків. Прокладання теодолітних або полігонометричних ходів по межі ділянки з прив’язкою їх до пунктів ДГМ та вибір ходу залежать від умов технічного завдання.

Знімання меж земельних ділянок для цілей земельного кадастру декілька століть поспіль велися традиційним наземним способом з використанням теодоліта і мірної стрічки. В останні роки для проведення кадастрових знімань застосовують нові прилади і технології. Традиційний у минулому теодоліт поступово витісняється електронним тахеометром, який дозволяє вимірювати лінії за допомогою світла. Створюються так звані «тотальні станції», що об’єднують функції багатьох інструментів в єдиному блоці, який дозволяє одержувати, накопичувати і зберігати необхідну інформацію .

На початку 90-х років ХХ ст. нову сторінку у проведені земельно-кадастрових знімань започаткувало впровадження глобальних позиційних систем (GPS), за допомогою яких одержується набагато точніша інформація, ніж традиційними способами.

Велике значення для створення земельно-кадастрових планів і карт має застосування дистанційних методів зондування території. Найбільш поширеними із них є космічні знімання і аерофотознімання. Основна перевага цих методів над традиційними наземними полягає в тому, що:

- по-перше, вони надають можливість зібрати великий масив інформації про землю за короткий час, не потребуючи значних польових робіт;

- по-друге, за допомогою аерофотознімання, як досить доступного методу в нормальних економічних умовах, можна досить швидко проводити поновлення крупномасштабних карт для оперативного ведення обліку і оцінки існуючого стану земель, що є досить актуальним в умовах динамічного перерозподілу земель меж їх власниками і користувачами.

Методи проведення знімань і їх точність встановлені положенням про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів [21], а кінцеві технічні вимоги викладаються в технічному завданні на виконання робіт.

Матеріали кадастрових знімань є основною складовою частиною кадастрової справи по виготовленню державних актів на право власності на землю або право постійного користування землею.