19.Прикладне моделювання. Логіко-інтуітивне та формалізоване моделювання. Емпіричне та нормативне моделювання

Моделювання виступає як комплексний засіб вивчення об'єкта дослідження шляхом створення формально тотожного йому пізнавального образу, що відображає певні властивості об'єкта дослідження, що припускає широкий набір конкретних методичних засобів, головним із який є системний підхід.. Моделювання в політиці означає опис політичних процесів за допомогою обмеженої кількості значущих, вагомих факторів. Обмеження кількості факторів відбувається за рахунок абстрагування від тих, впливом яких на процес за певних обставин можна знехтувати. При цьому моделювання забезпечує отримання досвіду, дає змогу:

- припускаючись помилок, виправляти їх, уникаючи матеріальних і моральних втрат;

- здійснювати перевірку запропонованих модифікацій систем та процесів;

- вивчати організацію і структуру систем в динаміці ще задовго до втілення їх у життя;

- відтворювати події минулого, сьогодення, а також, звичайно, і можливого майбутнього

та перевіряти дію сил у тих процесах, які складно відтворити в реальних умовах або які взагалі відтворити неможливо. Найбільш уразливими для критики є приклади емпіричного моделювання, зокрема, побудова моделей за допомогою різноманітних систем індикаторів і підготовка аналітичних висновків на підставі встановлення кореляції між одномодульними або багатомодульними індикаторами. У ході моделювання в сфері міжнародних відносин досліднику доводиться вирішувати два типи задач: оцінні й операціональні. У рамках першого блоку визначається специфіка об'єкта моделювання (політичні ситуації, політичні процеси - що завершилися, поточні, перспективні) і рівень інформаційної забезпеченості дослідження. У рамках другого блоку - операціонального - визначаються характер і форми моделі, що залежать від ступеня її подоби об'єкту моделювання, тобто рівню концептуального узагальнення або, навпаки, максимальної конкретизації його ознак, у тому числі і шляхом представлення їхніх якісних характеристик у кількісному виді (квантифікація).

Прийнято виділяти три послідовних этапи моделювання: логіко-інтуїтивний аналіз, формалізація і квантифікація. Відповідно виділяються і три класи моделей: змістовні, формалізовані і квантифіковані. Логіко-інтуїтивний аналіз - це по суті традиційна дослідницька практика, у ході якої спеціаліст, використовуючи свої знання, логіку й інтуїцію, створює модель досліджуваної ситуації або процесу. Як правило ця модель конструюється на основі систематизації змістовних понять, тісно пов'язаних із предметною специфікою досліджуваного явища й емпіричного масиву інформаційних даних, що відносяться до нього. Для розв'язання задачі спостереження за обстановкою необхідне перетворення змістовної моделі зі статистичної в динамічну. Зазначене перетворення може бути здійснено тільки за допомогою формалізації змістовної моделі, у ході якої відбувається значна зміна її форми - перехід від переважно дискрептивної до переважно матрично-графічної, а також і її удосконалювання. На етапі створення змістовної моделі експертами встановлюються такі моменти.

1. Виявлення можливих варіантів рішення проблеми в ході переговорів.

2. Кожний з елементів з урахуванням його практичних наслідків для держави розглядається з погляду його відповідності кожній цілі, що має пряме або непряме відношення до предмета переговорів.

3. Отримані в такий спосіб оцінки використовуються для визначення ступеня прийнятності варіантів (у цілому прийнятні, відносно прийнятні, малоприйняині і неприйнятні варіанти та їхні елементи). Розрізняють: сувору нормативність (наслідування положенням певної теорії при проведенні наукового дослідження) або несувору нормативність (опора на концептуальну схему, що ще не сформувалася як теорія). У цьому зв'язку пропонується наступна структурна схема, що дозволяє здійснювати системне моделювання з урахуванням специфіки предмета моделювання.