79.Політичний зміст теорії Франкфуртської школи

Фра́нкфуртска шко́ла — критична теорія сучасного (індустріального) суспільства, різновид неомарксизму.Основні представники: Теодор Адорно, Макс Хоркхаймер, Герберт Маркузе, Эрих Фромм, Вальтер Беньямін, Лео Левенталь, Франц Леопольд Нейман, Фрідріх Поллок, з «другого покоління» — Юрген Хабермас, Оскар Негт. Термін «Франкфуртская школа» є збірною назвою, застосовуваним до мислителів, пов'язаних з Інститутом соціальних досліджень у Франкфурте-на-Майні; самі представники критичної теорії ніколи не поєднували себе під таким найменуванням.

Представники даної школи вважали, що буржуазне класове суспільство перетворилося в монолітну безкласову тоталітарну систему, у якій революційна роль перетворення суспільства переходить маргінальним інтелігентам і аутсайдерам. Сучасне суспільство технократично й існує за рахунок поширення неправильної свідомості за допомогою засобів масової інформації, а також популярної культури культом, що й нав'язує, споживання. Тоталітаризм — це практика стирання грані між приватним і публічним існуванням. Франкфуртска школа суттєво вплинула на різні варіанти ідеології лівого радикалізму.

Основна тенденція — змішання філософських понять із політэкономічними й соціологічними, у результаті чого перші втрачають свою самостійність і перетворюються у відбиття других. Основними ідейними джерелами філософії Франкфуртскої школи були марксизм, фрейдизм і гегельянство. У Маркса взяті категорія відчуження, класова боротьба (де пролетаріат більше не активна сила). Усі протиріччя капіталістичного зводилося до категорії відчуження. Відчуження веде не тільки до класового антагонізму, але його змістом є субстанціональний зміст предметного миру, його предметно-речовинний характер. Історія капіталістичного суспільства розумілася як фатально необхідний процес прогресуючого божевілля розуму. Ідея кінця історії. У Фрейда взята ідея людини: структура особистості й несвідоме. Через фрейдизм — виходячи із принципу задоволення — задовольняються всі інстинкти, що приводить до контролю над особистістю. У боротьбі із природою й соціальним середовищем людина пригнічує інстинкти, керуючись принципом реальності, змінює їх. Тобто принцип задоволення підкоряється принципу реальності, що підкоряє людину суспільству. У Гегеля взята діалектика. Їй заміняється діалектичний матеріалізм. Узятий закон заперечення заперечення, підмінений абсолютним запереченням (негативна діалектика, як назвав її Адорно). У Лукача взята ідея того, що будь-яка ідеологія є неправильну свідомість і повинна бути знищена + ідея уречевлення ( про зростання формальної раціональності). У Вебера взяте поняття раціональності, у дусі якого інтерпретується категорія відчуження, до якої зводилися протиріччя капіталістичного суспільства. У Канта почерпнуті ідеї критики традиційного мислення.

Методологічні принципи: 1. Заперечення позитивізму з його розмежуванням цінностей і фактів (у Дюркгеймовском змісті). 2. Непохитна прихильність до гуманізму, звільнення людини від усіх форм експлуатації. 3. Акцент на значимість людського початку в соціальних відносинах. Основна тематика: ерозія, що відбувається в сучаснім суспільстві, ідеалів Освіти дегуманизирующей технологічною раціональністю. Основні ідеї Франкфуртской школи: 1. Зображення пізнього капіталізму й соціалізму як різновиди єдиного сучасного індустріального суспільства; 2. Заперечення революційної ролі пролетаріату; 3. Абсолютизація діалектичної категорії заперечення (негации); 4. Критика тоталітаризму й авторитарної особистості. Також досліджували у цій школі: теоретичне обґрунтування концепції авторитарної особистості; розробка проблем гуманізму, теорії соціального характеру, соціального здоров'я, дерепресії (засобів соціального лікування суспільства); соціологічна критика марксизму; критичне осмислення "масової культури" й культурної індустрії та становища індивіда в суспільстві; вивчення проблем комунікативних дій у суспільстві; виявлення та розв'язання суперечностей, що ви­никають між соціальною системою з одного боку та "життєвим світом" окремої людини - з другого.

Позиции франкфуртской школы можно охарактеризовать такими параметрами: 1 исследование европейской культуры и рациональности с позиций глобальной проблематики и критического переосмысления истоков цивилизации; 2. понимание неразрывной связи между принципом господства человека над природой и принципом господства человека над своей внутренней природой; 3. европейская цивилизация основывается на принципе господства, а значит она направлена как против природы, так и против человека; 4. новая культура требует новых принципов рациональности, помогающих уйти от "одномерности" общества и человека и создать новое, нетождественное мышление.