- •Основні підходи до питання про виникнення політичної науки
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в хх ст.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології
- •Основні парадигми сучасної зарубіжної політології
- •Ідейно-теоретичні джерела сучасної зарубіжної політології
- •Політичні погляди м.Вебера та його місце в суспільно-політичній думці хХст.
- •Дослідження проблем елітизму в першій чверті хх ст.
- •«Закон циркуляції еліт» в. Паретто
- •Концепція «правлячого класу» г. Моски
- •Проблема елітизму в працях р. Міхельса
- •Концепція зацікавлених груп Бентлі
- •Етапи еволюції методів дослідження політики.
- •Теоретико-методологічні підходи сучасної зарубіжної політології.
- •Системний та структурно-функціональний аналіз.
- •Інституціональний, біхевіоралістський, антропологічний підходи в сучасній зарубіжній політології.
- •19.Прикладне моделювання. Логіко-інтуітивне та формалізоване моделювання. Емпіричне та нормативне моделювання
- •Експертні методи в політичних дослідженнях;
- •Індивідуальні експертні оцінки:
- •Колективні експертні оцінки:
- •23.Взаємозв’язок ідеології та політичної науки;
- •24.Закони існування ідеології л.Фойєра: «закон постійних інгредієнтів», «закон генераційної ідеологічної хвилі», «закон правого та лівого крила».
- •25.Лібералізм другої половини хх ст.: загальна характеристика.
- •26.Типологія сучасного лібералізму (підхід і. Шапіро)
- •27. Неолібералізм: загальна характеристика
- •28. Теорія справедливості Дж. Роулза
- •Консерватизм другої половини хх ст.: загальна характеристика;
- •Етапи розвитку консерватизму в хх ст.
- •31. Типологія сучасного консерватизму (підхід б. Хорнунга);
- •32.Неоконсерватизм: загальна характеристика;
- •33. Комунітаризм як ідейно-політична течія останньої чверті хх ст.;
- •34. Основні принципи комунітаризму. «Високий» та «низький» комунітаризм;
- •35. Типологія комунітаризму (підхід р.Б.Фаулера)
- •36.Фемінізм, анархізм та релігійний фундаменталізм як альтернативні ідейно-політичні доктрини сучасності;
- •2. Суфражизм.
- •3. Мілітантський суфражизм.
- •38. Проблема рівності чоловіків та жінок у політиці
- •39. Анархізм: загальна характеристика
- •40. Релігійний фундаменталізм. Причини активізації релігійного фундаменталізму в останній чверті хх ст.
- •43. Етапи становлення та розвитку політичної науки сша (Алмонд, Істон)
- •44 Питання брати з 42, 43 та 45
- •50. Основні теорії постбіхевіоралістського етапу: загальна характеристика (теорія “веберіанського інтенціоналізму”, теорія “держави-актора”, теорія “раціонального вибору”).
- •52. Теорія раціонального вибору: методологічні принципи
- •53. Неоінституціоналізм як методологічний синтез в сучасній політичній науці
- •54. Структурний функціоналізм та постмодернізм та як методологічні напрями в політології сша
- •55. Основні об’єкти дослідження американської політичної науки;
- •56 Політична система як об’єкт дослідження американської політичної науки (т. Парсонс, д. Істон, г. Алмонд, к.Дойч).
- •57. Концепції демократії в політичній науці сша: загальна характеристика.
- •58. Сучасна інтерпретація ліберальної демократії
- •59. Концепція «демократичного елітизму»: основні постулати та недоліки
- •60. Концепція «демократичного плюралізму»: ідейно-теоретичні засади, постулати та недоліки
- •Концепція “поліархії” р.Даля.
- •Концепція «партисипітарної демократії»: ідейно-теоретичні засади та недоліки.
- •Етапи розвитку транзитології: основні проблемні комплекси.
- •65.Консолідалогія: формування концепції та основні проблемні комплекси;
- •66.Основні етапи становлення та розвитку французької політичної науки;
- •67.Інституціональний підхід до інтерпретації предмета політичної науки у Франції;
- •68.Політична доктрина французького персоналізму
- •69. Політична доктрина французького екзистенціоналізму
- •Основні підходи до дослідження політичних інститутів (м. Прело, ж. Бюрдо, р. Арон, м. Дюверже);
- •72 Політична влада як об’єкт дослідження французької політичної науки.
- •73 Інституціональна та системна концепції влади в політичній науці Франції.
- •74 Політичний режим як об’єкт дослідження французької політичної науки.
- •75. Партії та партійні системи як об’єкти дослідження французької політичної науки (ф. Борел, м, Дюверже)
- •Особливості становлення і розвитку сучасної політичної науки в фрн.
- •77.Еволюція поглядів на предмет політичної науки в Німеччині
- •Основні напрямки в сучасній політології фрн (нормативізм та неопозитивізм).
- •79.Політичний зміст теорії Франкфуртської школи
- •80. Держава як об'єкти дослідження в політології фрн;
- •81.Правова та соціальна держави як об’єкт дослідження політичної науки фрн ;
- •82. Проблеми сучасної правової держави (к. Ясперс, н. Луман)
- •83.Інтерпретація функцій сучасної соціальної держави німецькими політологами;
- •Концепції демократії та політичної організації суспільства в політології фрн (й.Шумпетер, ю.Хабермас).
- •85. Проблема тоталітаризму та демократії в пол концепції х. Арендт.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки в Великобританії
- •87. Концепції пол. Влади в пол. Науці Великобританії
- •88. Концепція влади б. Рассела.
- •89. Дослідження пол.. Партій та груп тиску в брит. Пол. Науці.
- •90. Дослідження пол. С-ми та пол. Культури Великобританії.
«Закон циркуляції еліт» в. Паретто
«Трактат загальної соціології» (1916). Ввів термін «еліта» у вжиток. У своїй теорії він прагнув знайти фактори динамічної рівноваги суспільства, місця і значення для цього процесу політичної влади, мотивацію політичної поведінки особи. В. Паретто належить першість введення в науковий обіг терміну «еліта». Суспільство Паретто розглядав як складну систему, яка прагне до соціальної рівноваги і, виходячи з цієї концепції, обґрунтував місце і роль еліти в суспільстві. Паретто виходить із того, що фундаментальним соціальним законом є закон "соціальної гетерогенності", внутрішньої диференційованості, основою якої є протиставлення маси керованих індивідів невеликому числу керуючих, яких він і називає елітою. Соціальна система прагне до рівноваги, причому ця рівновага не статична, а динамічна, і динаміка соціальної структури ініціюється й навіть визначається елітою – правлячими меншостями. Для виявлення того, хто може бути віднесений до еліти, Паретто пропонує статистичний метод (індексування). Графіки ієрархічного розподілу людей за різними показниками (авторитет, освіта, здібності) будуть частково збігатися із графіком розподілу багатства (і все-таки останній виявляється "осьовим"). Неминучість розподілу суспільства на еліту й масу Паретто виводив з нерівності індивідуальних здібностей людей, що проявляється у всіх сферах соціального життя. Індивіди, що володіють більшим впливом, багатством створять "вищу страту суспільства, еліту". До неї Паретто відносить насамперед комерційну, політичну, військову, релігійну верхівку. Причому не має сенсу ставити питання про те, справжня чи несправжня ця еліта і чи має вона право на дану назву, це еліта де-факто. Це широке трактування еліти. Розуміння еліти у вузькому змісті: це та частина еліти, що відіграє визначальну роль у політиці, що є правлячою елітою. Отже, соціальна структура виглядає так: «1) нижча страта, не еліта; 2) вища страта, еліта, що поділяється на дві частини: (а) правляча еліта; в) неправляча еліта (контр еліта). Для пояснення соціальної динаміки Паретто формулює «закон циркуляції еліт»: соціальна система прагне до рівноваги й при виведенні її з рівноваги із часом повертається до нього; процес коливання системи й приходу її до "нормального стану" рівноваги утворює соціальний цикл; плин циклу залежить від характеру циркуляції еліт. Еліти, особливо закриті, з часом деградують. Але правлячий клас відновлюється не тільки чисельно, але і якісно завдяки родинам з нижчих класів. Еліти виникають із нижчих прошарків суспільства й у ході боротьби піднімаються у вищі, там розцвітають і зрештою вироджуються, знищуються й зникають. Історія - це історія наступності привілейованих меншостей, які формуються, борються, досягають влади, насолоджуються владою, занепадають і заміняються іншим привілейованими меншостями. Є два типи еліт, які послідовно змінюють одна одну. Перший тип — це «леви», для яких характерними є такі якості, як відкритість, рішучість у прийнятті рішень, спирання на силові, авторитарні методи володарювання і управління. «Леви» найбільш корисні в стабільних ситуаціях, оскільки вони вкрай консервативні. На відміну від них, другий тип еліти — «лисиці», вони володарюють за допомогою різних засобів маніпулювання, обдурювання, демагогії. Вони найчастіше застосовують підкуп, винагороду та нагородження і дуже неохоче використовують погрози застосування насилля. «Лисиці» переважають в умовах нестабільності, на перехідних етапах розвитку суспільства, коли потрібні енергійні, сміливо мислячі і здатні до перетворень правителі. Механізм соціальної рівноваги функціонує нормально, коли забезпечений, відповідно до вимог ситуації, пропорційний приплив в еліту людей першої й другої орієнтації. А припинення циркуляції приводить до виродження пануючої еліти, до революційного ламання системи, до виділення нової еліти з перевагою в ній елементів з якостями "лисиць", які із часом вироджуються в "леви", прихильників твердої реакції, і відповідний "цикл" повторюється. Не слід плутати силу еліти з насильством, що часто є супутником слабості. Революції, за Паретто, є лише змінами й боротьбою еліт: правлячої еліти й потенційної еліти (контреліти), яка, щоправда, прикривається тим, що говорить нібито від імені народу, але це лише обман для мас. Еліта, борючись із контрелітою, може використовувати один із двох способів (або обидва відразу): або знищити її, або абсорбувати, причому останній спосіб – не тільки більше гуманний, але й більше ефективний, оскільки дає можливість уникнути революцій.
