72 Політична влада як об’єкт дослідження французької політичної науки.

Французька школа цілковито грунтується на раціональному утворенні всіх державно-політичних інституцій, на припущенні індивідуальної пристрасті людини до раціональної дії і її природного розуму та доброти

В французьких концепціях влади здебільшого поєднується реляційний та системний аспекти.

Ж. Бюрдо: розглядає владу в двох ракурсах: концептуальному та історичному. 1) Концептуальне розуміння: влада – це сила на службі ідеї, народжена соціальною свідомістю, призначена керувати групою в пошуках спільного блага і здатна в певних випадках зобов’язувати її членів поводитись певним чином. Влада – природне продовження ідеї права, з котрої вона бере свій початок і яка її оправдує. З іншого боку вона має матеріальну силу і тому поєднує в собі ідею права і силу. 2) Історичне розуміння: Влада – соціальний феномен, вона не може зародитись поза суспільством, тому що вона проявляється тільки за допомогою соціальних відносин. Досліджує розвиток феномену влади від елементарних неполітичних форм до розвинених політичних на основі узагальненого етнографічного та історичного матеріалу. Влада народжується разом з суспільством та еволюціонує разом з ним (анонімна влада (примітивні суспільства) – індивідуалізована (належить вождю або еліті) – інституціоналізована – сучасне суспілсьво).

М. Дюверже: Говорить про матеріальний примус, розділяючи його на 1) фізичне насильство, 2) економічний примус, 3) тиск організованого колективу. Влада завжди містить два елемента: 1) матеріальний примус; 2) віра з боку тих, хто підкоряється, що така поведінка схвальна, справедлива та законна. Якщо другий елемент відсутній, мова йде не про владу, а лише про примус. М. Дюверже розглядав владу в комплексі: на основі насильства (фізичного, економічного, морально-психологічного) і авторитету (добровільного підкорення). Це йому належить визначення влади як "дволикого Януса". Вона є інструментом панування одних груп над іншими, а водночас — засобом інтеграції та забезпечення соціальної солідарності всіх членів суспільства

Системні концепції влади

Системний підхід характеризується розумінням влади як похідної від політичної системи, а не від індивідуальних відносин (біхевіористичний та психологічний підходи).

М. Крозьє: влада – феномен, співвіднесений з окремими системами та підсистемами суспільства. Вчений обмежує владу межами соціальних інститутів та організацій. Влада виникає в процесі організації, а процес організації передбачає виникнення владних відносин. При цьому формальні та неформальні цілі та правила організації виступають по відношенню до акторів в якості “примусів”. Цікаво: чим більше один актор, використовуючи свободу своєї поведінки, може вплинути на ситуацію партнера, тем менше він сам стає уязвимим і тим більше він має влади над партнером. Гра заключається в боротьбі за те, щоб залишити собі більше свободи, зробити свою поведінку менш передбачуваною для супротивника, ніж поведінку супротивника для себе. Роль організаційних примусів полягає в опосередкованому обмеженні свободи поведінки гравців: в виокремленні секторів, де дія повністю передбачувана від секторів, де домінує “невизначеність”.