82. Проблеми сучасної правової держави (к. Ясперс, н. Луман)

Н. Луман: правова д-ва – деяка послідовність універсальної громадської сутності права. Держава є проміжною ланкою (інструментом) пол і правової систем – надає можлиість перевтілювати право в пол дію.. але за умови існування конституції. Держава та суспільство є роз’єднаними в єдності, але не вистачає понять для цього усвідомлення, тому Луман пропонує уявити суспільну систему, як диференційоване на економічне, політичне, правове тощо. Конституція відноситься до пол.. підсистеми, яка є лише інструментом символічної політики. Конституція є вибірковим самовизначенням ідентичності в рамках суспільних можливостей. Інноваційні ідеї правової держави: 1.Принцип правової держави не можна розглядати як одного з полюсів конституції. 2. Неможна протиставляти соціальну і правову держави, оскільки перше надає динамізму останньому. Правова д-ва не є нормою конституції, а проявляється в її закономірностях . До визначення правової д-ви (щодо умов її стовірення) : обмеження суверенітету д-вної влади за доп. права + суспільство та непол. підсистеми ств. умови боротьби з корупцією.

Луман: Досліджуючи д-ву, Л. виводить на перший план не традиц. співвідношення сусп-ва і д-ви, а функц. розподіл сусп-ва на підсистеми (політику, право і т. д.). Л. вважає, що тільки на певному етапі еволюції політ, система ототожнювала себе з усім сусп-вом. У сучас. високорозвиненому сусп-ві функц. пріоритету немає у жодної підсистеми, відтак сусп-во не діє як соціальна система, а тільки створює умови для сумісності своїх підсистем, кожна з яких орієнтована на одну функцію. Л. ототожнює д-ву з політ, системою. Д-ва у нього виступає як тип політ, системи (а не всього сусп-ва і не як структур, компонент політ, системи). Особливість правового вчення Л. полягає в аналізі ним усієї правової дійсності у межах теми «позитивного права». Проблему оновлення права Л. розв'язує не тільки з використанням здатності даної системи відновлюватися за допомогою коду («законне/незаконне»), програми і взаємодії з ін. підсистемами сусп-ва, а й з урахуванням правозастос. процесу. Він вважає право позитивним не в тому випадку, коли правовому очікуванню передує встановлений юрид. акт, а тоді, коли право, діючи в силу цього акту, здійснюється як вибір того чи ін. рішення з наявних можливостей. Це дозволяє Л. підійти до дослідження права не тільки в інституц. статиці, а й у динаміці. Спроба Л. розглядати політ, і юридичну системи в їх функц. взаємозалежності сприяє обгрунтуванню (з позицій синергетичної моделі зміни світу, становлення якої відбувається у наш час) таких базових цінностей сучас. дійсності, як громадян, сусп-во, правова дем. д-ва, стабільна юрид. система.

Луманн. Требуется новое мышление, продумывание политической системы как системы. Такие попытки предпринимаются, во-первых, используя учение о разделении властей, в стремлении смирить систему ее собственным внутренним устройством; во-вторых, представляя государство как правовое государство, когда его стремятся ограничить внешними рамками, в особенности путем запрета на его вторжение в субъективные права; наконец, в самое последнее время,— используя социологически ориентированные теории “политической системы”.

С точки зрения политической в этом находит свое подтверждение тот факт, что “абсолютная” власть становится фикцией, потому что власть может выстраиваться только во взаимно соотнесенных, обоюдно мотивированных процессах коммуникации. Кто хочет получить власть, тот должен открыть себя влиянию.

К. Ясперс. Правовое государство - государство, в котором действует свобода, основанная на законах. Человек имеет два притязания: во-первых, на защиту от насилия; во-вторых, на значимость своих взглядов и своей воли. Защиту предоставляет ему правовое государство, значимость его взглядам и воле — демократия. Свобода может быть завоевана только в том случае, если власть преодолевается правом. Свобода борется за власть, которая служит праву. Своей цели она достигает в правовом государстве. Законы имеют одинаковую силу для всех. Изменение законов происходит только правовым путем. Свобода человека начинается с того момента, когда в государстве, в котором он живет, вступают в действие принятые законы. Такая свобода называется политической свободой. Государство, в котором действует свобода, основанная на законах, называется правовым государством. Правовым государством является такое, в котором законы принимаются и подвергаются изменению только законным путем. В демократических государствах — это воля народа, его деятельность или участие, выраженные прямо или косвенно через его периодически избираемых путем свободных выборов представителей, облеченных его доверием. В правовом государстве господствует доверие, в государстве насилия — всеобщее недоверие друг к другу.

Ознаки правової держави за К. Ясперсом: 1) виконання прийнятих законів та їх зміна, що відбувається тільки правовим шляхом. 2) охорона прав людини; 3) влада, обрана шляхом демократичних виборів і джерелом якої є народ. 4) народ характеризується наявністю політичної свободи народу, що конструюють себе як політичної нації.5)У демократичній державі уряд може бути законним шляхом, без застосування насильства змінено.6) виключення влади маси (охлократію) 7) вільні вибори, які слугують перевіркою заслуг еліти, контролюють її. 8) плюралізм, 9)необхідне застосування насильства регулюється законом. 10) наявність впливової опозиції; 11) свободи преси, думки та зібрань.