57. Концепції демократії в політичній науці сша: загальна характеристика.

1. Мінімалістські визначення демократії. До першої відносяться ті, хто вслід за Й. Шумпетером єдиним критерієм демократії вважають наявність періодичних вибори. В шумпетеровській концепції “змагального елітизму” єдиним критерієм демократії, по суті, є заміщення урядових посад за допомогою свобод них та справедливих виборів. З числа американських дослідників ця позиція є близькою С. Хантінгтону та А. Пшеворському.

2. Максималістські визначення демократії. Друга група авторів вважає, що демократію не можна визначати виключно за допомогою критерію виборів. Ця концепція знайшла своє втілення в плюралістичній моделі “поліархії” Р. Даля, в межах якої головними вимірами політичного режиму є “змагальність” та “участь”, а основними індикаторами демократії – набір громадянських та політичних прав та свобод. Серед дослідників, які відносяться до цієї групи, в свою чергу існує дві основні точки зору: 1)дехто включає до визначення демократії принципи політичного лібералізму, стверджуючи, що дійсно демократичне суспільство характеризується не тільки виборами, але й широким плюралізмом; 2) інші додають до вказаних підстав ще й соціальну або економічну демократію, тобто гарантії соціальної рівності або хоча б певного ступеня соціальної справедливості.

Концепція ліберальної демократії, концепція демократичного плюралізму, корпоративної демократії, демократичного елітизму.

58. Сучасна інтерпретація ліберальної демократії

Основні принципи сучасної ліберальної демократії зводяться до наступного: народне представництво (парламентаризм), яке здійснюється з допомогою виборів, поділ влади та зумовлена ним дія системи стримувань і противаг між окремими гілками влади; верховенство права (будь-який закон повинен мати правовий характер, тобто бути формальним вираженням свободи і рівності людей) та верховенство закону (діяльність держави здійснюється строго на підставі й у межах закону, у суспільних стосунках панує не чиясь суб’єктивна воля, а закон) та ін. Для концепції ліберальної демократії головними є питання: 1) як здійснюється державне управління, 2) як функціонує влада, 3) чи править в державі закон і 4) чи є він однаковим для всіх. (Правова основа!!!) Основне завдання ліберальної демократії: забезпечення індивідуальної свободи та невідчужуваних прав кожного громадянина. Базові принципи концепції ліберальної демократії: 1) проголошенні та абсолютизації феномену індивідуальної свободи (це конституційно закріплений комплекс політичних, економічних свобод і невід’ємних прав людини); 2)утвердженні принципу поділу влади та взаємної урівноваженості її гілок; 3)виборність органів державної влади; 4)наявність ідеологічного плюралізму; 5)верховенство закону. Представники: Чарльз Мерріам, Вильям Монро, Джордж Кетлін, Гарольд Лассуел, Карл Поппер та інші. Роль теоретичних економічних засад ліберальної концепції політичної демократії виконують теорії таких відомих вчених як Джон Кейнс, Мілтон Фрідман, Фрідріх фон Хайєк. Недоліки концепції ліберальної демократії:

1. Соціологічною основою ліберальної концепції демократії була і залишається теоретично спрощена модель соціальних і політичних процесів, де «первинним соціальним атомом» є окрема, вільна і свідома (раціонально діюча) людина. Така людина вважається джерелом всякої соціальної взаємодії та руху у суспільстві, у тому числі в політиці.

2. Концепція ліберальної демократії є не стільки політологічним відображенням соціально-політичних реалій та їх динаміки, скільки політико-правовою конструкцією, сукупністю юридично встановлених норм і правил, що начебто забезпечують владу народу, волевиявлення більшості через органи представницької влади. Однак така інтерпретація не лише не відповідає реальності, але й не гарантує демократії як правління більшості, не дає в результаті волевиявлення політично свідомого вибору маси громадян. Наприклад, І.Шапіро підкреслює, що «мажоритарні політичні системи (влада більшості), виявляють потенційно хибні, з погляду теорії демократії, властивості». Приклад мажоритарної системи відносної більшості.

3. Практичне втілення принципів ліберальної демократії не є гарантом демократичності суспільства та стабільності демократичного устрою. Практичним політичним недоліком та наслідком безмежної довіри до принципів концепції ліберальної демократії було й те, що віра в теоретичну та ідеологічну істинність лібералізму породжувала у політиків і політологів стійке переконання у тому, що означений вище спосіб управління, політичний режим буде стійким, ефективним, а серйозні конфлікти в суспільстві з такою демократією не виникнуть. Однак, починаючи з 30-х років ХХ століття багато подій у багатьох країнах світу спростували це. Стало зрозуміло, що на практиці втілення принципів ліберальної демократії не є гарантом демократичності суспільства та стабільності демократичного устрою.

4)Електоральні та політичні свободи не компенсують негативних наслідків умов матеріального життя громадян та не забезпечують рівність їхніх прав і можливостей.