59. Концепція «демократичного елітизму»: основні постулати та недоліки

Концепції елітарної демократії (демократичного елітизму) почали активно створюватись у політичній науці наприкінці 30-х років ХХ ст. Основний напрям утворюють політологічні концепції, що ґрунтуються на модернізованих теоріях еліт Г. Моски, В. Претто та ідеях олігархічних суспільних організацій Р. Міхельса.

Представники: Йозеф Шумпетер, Томас Дай, Хармон Зіглер, К. Превітт, А. Стоун, Р. Претес, а також автори концепцій постіндустріального суспільства – Деніел Белл, Єдвард Шілс, Сеймур-Мартін Ліпсет, Олвін Тофлер.

Основні постулати концепції елітарної демократії:

1. Політична нерівність є однією з необхідних умов існування будь-якої політичної структури. Конкуренція є необхідною умовою розвитку суспільства, недопущення входження системи у стан стагнації.

2. Демократія як народовладдя є міфом, оскільки народ до нього не здатен, а його безпосереднє втручання в політику руйнує структури управління. Маса – це неосвічена, політично пасивна більшість населення, не здатна до свідомої самостійної політичної участі, не вміє і не хоче виконувати управлінські функції, не цікавиться політикою, не володіє необхідними знаннями і повною інформацією, не вміє приймати правильні рішення, і тому добровільно передає еліті право керувати політичним процесом.

3. Роль народу зводиться до вибору однієї з конкуруючих еліт, представлених політичними партіями. Демократія забезпечується не широкою участю мас, а активною конкуренцією еліт при мінімальній активності громадян.

4. Вибори мають символічну цінність і допомагають лише пов’язати маси з політичною системою, пропонуючи їм активну участь тільки під час виборів. Т. Дай і Х. Зіглер: „вибори – це символічний захід, який допомагає прив’язати маси до встановленого порядку шляхом створення у них відчуття, що вони відіграють якусь роль”.

5. Наявність єдиного, відносно ефективного способу впливу на еліти та їхній політичний курс – відмова переобрати представників еліти (або громадяни можуть відкликати своїх представників, якщо така можливість передбачена законодавчо).

Недоліки концепції демократичного елітизму:

1. Представники ліберальної та плюралістичної концепцій демократії критикують елітистів за те, що вони хибно відображають в теорії соціальну структуру сучасного західного суспільства, де домінуючою соціальною верствою є середній клас (який має освіту, навички політичного життя).

2) Приниження політичної ролі та впливу багаточисельних асоціацій громадян (наприклад, профспілок), рухів та політичних партій.

Найбільш популярними серед критичних аргументів проти ідей елітарної концепції демократії є ідеологічні та світоглядні.

3) Пропаганда елітаристских ідей руйнує ціннісно-нормативні основи західного демократичного суспільства (забуває про наявність індивідуальних прав та свобод, індивід не є цінністю сам по собі).

4) Вона також дає додаткові ідеологічні аргументи для виправдання тоталітарних і авторитарних режимів, панування олігархічних кланів у країнах, де відбуваються процеси становлення демократичних режимів та формування ринкової економіки.