- •Основні підходи до питання про виникнення політичної науки
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в хх ст.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології
- •Основні парадигми сучасної зарубіжної політології
- •Ідейно-теоретичні джерела сучасної зарубіжної політології
- •Політичні погляди м.Вебера та його місце в суспільно-політичній думці хХст.
- •Дослідження проблем елітизму в першій чверті хх ст.
- •«Закон циркуляції еліт» в. Паретто
- •Концепція «правлячого класу» г. Моски
- •Проблема елітизму в працях р. Міхельса
- •Концепція зацікавлених груп Бентлі
- •Етапи еволюції методів дослідження політики.
- •Теоретико-методологічні підходи сучасної зарубіжної політології.
- •Системний та структурно-функціональний аналіз.
- •Інституціональний, біхевіоралістський, антропологічний підходи в сучасній зарубіжній політології.
- •19.Прикладне моделювання. Логіко-інтуітивне та формалізоване моделювання. Емпіричне та нормативне моделювання
- •Експертні методи в політичних дослідженнях;
- •Індивідуальні експертні оцінки:
- •Колективні експертні оцінки:
- •23.Взаємозв’язок ідеології та політичної науки;
- •24.Закони існування ідеології л.Фойєра: «закон постійних інгредієнтів», «закон генераційної ідеологічної хвилі», «закон правого та лівого крила».
- •25.Лібералізм другої половини хх ст.: загальна характеристика.
- •26.Типологія сучасного лібералізму (підхід і. Шапіро)
- •27. Неолібералізм: загальна характеристика
- •28. Теорія справедливості Дж. Роулза
- •Консерватизм другої половини хх ст.: загальна характеристика;
- •Етапи розвитку консерватизму в хх ст.
- •31. Типологія сучасного консерватизму (підхід б. Хорнунга);
- •32.Неоконсерватизм: загальна характеристика;
- •33. Комунітаризм як ідейно-політична течія останньої чверті хх ст.;
- •34. Основні принципи комунітаризму. «Високий» та «низький» комунітаризм;
- •35. Типологія комунітаризму (підхід р.Б.Фаулера)
- •36.Фемінізм, анархізм та релігійний фундаменталізм як альтернативні ідейно-політичні доктрини сучасності;
- •2. Суфражизм.
- •3. Мілітантський суфражизм.
- •38. Проблема рівності чоловіків та жінок у політиці
- •39. Анархізм: загальна характеристика
- •40. Релігійний фундаменталізм. Причини активізації релігійного фундаменталізму в останній чверті хх ст.
- •43. Етапи становлення та розвитку політичної науки сша (Алмонд, Істон)
- •44 Питання брати з 42, 43 та 45
- •50. Основні теорії постбіхевіоралістського етапу: загальна характеристика (теорія “веберіанського інтенціоналізму”, теорія “держави-актора”, теорія “раціонального вибору”).
- •52. Теорія раціонального вибору: методологічні принципи
- •53. Неоінституціоналізм як методологічний синтез в сучасній політичній науці
- •54. Структурний функціоналізм та постмодернізм та як методологічні напрями в політології сша
- •55. Основні об’єкти дослідження американської політичної науки;
- •56 Політична система як об’єкт дослідження американської політичної науки (т. Парсонс, д. Істон, г. Алмонд, к.Дойч).
- •57. Концепції демократії в політичній науці сша: загальна характеристика.
- •58. Сучасна інтерпретація ліберальної демократії
- •59. Концепція «демократичного елітизму»: основні постулати та недоліки
- •60. Концепція «демократичного плюралізму»: ідейно-теоретичні засади, постулати та недоліки
- •Концепція “поліархії” р.Даля.
- •Концепція «партисипітарної демократії»: ідейно-теоретичні засади та недоліки.
- •Етапи розвитку транзитології: основні проблемні комплекси.
- •65.Консолідалогія: формування концепції та основні проблемні комплекси;
- •66.Основні етапи становлення та розвитку французької політичної науки;
- •67.Інституціональний підхід до інтерпретації предмета політичної науки у Франції;
- •68.Політична доктрина французького персоналізму
- •69. Політична доктрина французького екзистенціоналізму
- •Основні підходи до дослідження політичних інститутів (м. Прело, ж. Бюрдо, р. Арон, м. Дюверже);
- •72 Політична влада як об’єкт дослідження французької політичної науки.
- •73 Інституціональна та системна концепції влади в політичній науці Франції.
- •74 Політичний режим як об’єкт дослідження французької політичної науки.
- •75. Партії та партійні системи як об’єкти дослідження французької політичної науки (ф. Борел, м, Дюверже)
- •Особливості становлення і розвитку сучасної політичної науки в фрн.
- •77.Еволюція поглядів на предмет політичної науки в Німеччині
- •Основні напрямки в сучасній політології фрн (нормативізм та неопозитивізм).
- •79.Політичний зміст теорії Франкфуртської школи
- •80. Держава як об'єкти дослідження в політології фрн;
- •81.Правова та соціальна держави як об’єкт дослідження політичної науки фрн ;
- •82. Проблеми сучасної правової держави (к. Ясперс, н. Луман)
- •83.Інтерпретація функцій сучасної соціальної держави німецькими політологами;
- •Концепції демократії та політичної організації суспільства в політології фрн (й.Шумпетер, ю.Хабермас).
- •85. Проблема тоталітаризму та демократії в пол концепції х. Арендт.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки в Великобританії
- •87. Концепції пол. Влади в пол. Науці Великобританії
- •88. Концепція влади б. Рассела.
- •89. Дослідження пол.. Партій та груп тиску в брит. Пол. Науці.
- •90. Дослідження пол. С-ми та пол. Культури Великобританії.
Консерватизм другої половини хх ст.: загальна характеристика;
Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.
Елементи консерватизму :1. традиція(повага до всього того, що пройшло перевірку часом; зміцнює відносини стабільності і безпеки в сусп, даючи люд відчуття сусп і історичного зв’язку часів); 2. прагматизм (недовіра до абстрактних принципів і теорій, а установка на досвід, історію, і головне впевненість в тому, що діяти потрібно залежно від практичних обставин і практичних цілей); 3. сильна держава (неідеальність людини, її слабкість, обмеженість та егоїстичність, прагне до влади, але боїться відповідальності – потреба сильної держави для забезпечення порядку); 4. Органіцизм (держава – органічне ціле, сусп – продукт природньої необхідності, культура і сусп цінності –необхідна умова підтримання життя сусп); 5. ієрархія (нерівність – соц., екон. – є природним способом існування людини); 6. влада та авторитет (виходить не знизу, а зверху, тільки справжнє лідерство дає сусп напрямок руху і забезпечує підтримку тим, кому не вистачає знання, досвіду, освіти ); 7. власність («екстеріорізація» - люд завжди виражається в тому, чим володіє. Власність пов’язана не лише з правами але й з обов’язками; забезпечує безпеку в сус-ві людині і гарантує свободу людині).
С начала 70-х 20 в. на Западе начинается так называемая "неоконсервативная волна". После сту денческих волнений конца 60-х и шокирующих общественное мнение докладов Римского клуба начала 70-х авторитет "левых" идеологий был заметно подорван, В умонастроениях широких слоев населения происходит сдвиг "вправо". Все большее влияние приобретают неоконсерваторы. Однако в употреблении понятия "неоконсерватор" нет какой-либо научной строгости. В узком смысле оно применялось для обозначения тех интеллектуалов, которые вынуждены были в своих взглядах резко "поправеть". По меткому выражению И. Кристола, неоконсерватор это "либерал, схваченный за горло реальностью". Зачастую еще вчера они были либералами и даже социал-демократами, но глобальные проблемы современности, углубление культурного и экономического кризиса, проблемы управляемости демократического государства заставили их мыслить по-новому. Как это ни парадоксально, но мыслить по-новому для многих означало мыслить консервативно. В сущности неоконсерватизм стал попыткой спасти либерально-демократические ценности консервативными средствами. Как пишет Кальтенбруннер, современные консерваторы "консервативны, потому что они либеральны". Эксперименты "левых" коалиций в ряде государств Западной Европы не привели к решению социальных, экономических и культурных проблем общества, а, наоборот, еще более обострили его противоречия. Либеральная демократия со всей очевидностью показала, что она может быть опасной сама для себя. Ее жизнеспособность, по мнению неоконсерваторов, во многом зависит от умения сохранить ценности свободы и демократии в современных условиях. Для этого она должна иметь серьезный противовес в лице сильного государства, способного противостоять партикуляризму отдельных социальных групп. Такое государство призвано обеспечивать сохранение традиционных ценностей, поддержку семьи, религии, образования, культуры. Вместо глобальных проектов по коренному переустройству общества неоконсерваторами предлагалась политика малых конкретных дел, касающихся непосредственных нужд населения в обеспечении порядка, жилищном обустройстве, поддержании морально-психологического климата в семье и т.п. В широком смысле неоконсерватизм представляет собой целый спектр очень разных идейно-политических течений. Как говорил один из видных лидеров германской социал-демократии В. Брандт, "сегодня консервативным характеризуется совершенно разное, подчас взаимоисключающее поведение"
