67.Інституціональний підхід до інтерпретації предмета політичної науки у Франції;

Становлення політичної науки супроводжувалось спорами з приводу її предмета і об’єкта вивчення. Ті, хто вбачав в новій дисципліні лише політизоване конституційне право, вважали, що в неї немає самостійний об’єктів дослідження. Таким чином, в перший період розвитку французької політології пануючою була думка, що вона (політологія) не є самостійною наукою, а є лише певної “точкою зору”. М. Прело пише, що саме концепція “точки зору” дозволила без особливого руйнування традиційних рамок вищої освіти ввести в навчальні програми політичну науку, яка стала фігурувати в них як юридична наука.

Концепцію “точки зору” підтримувало багато відомих політологів. Так, в першому видання “Курсу політичної науки” Ж. Бюрдо писав: “...політична наука на має власного об’єкта, вона є лише більш плодотворним методом вивчення конституційного права, розширений кут зору на традиційні проблеми публічного права...”. В 1961 р.  він знову підкреслює, що специфіка політичної науки не в об’єкті, а в “точці зору”.

З подальшим розвитком політичної науки склалося три основних погляди на об’єкт дослідження політичної науки.

1). Перша група вчених вважає, що об’єктом дослідження політичної науки є держава. Представники: Концепція, яка ставить знак рівняння між політичною наукою та наукою про державу, зараз має мало прихильників, а з крупних політологів її підтримує лише М. Прело: “Немає сумнівів: політична наука не може бути нічим іншим, як наукою про державу. Таким був об’єкт політики в античну епоху. Немає ніяких підстав, згідно з якими з часів Платона, Аристотеля і Цицерона об’єкт науки змінився”.

2) Основна маса французьких політологів вважає, що об’єкт політичної науки – вивчення феномену влади. Представники: М. Дюверже, Р. Арон, Ж. Бюрдо, Ж. Ведель.

3) Об’єкт політичної науки – політичні відносини. М. Гравітц: “Політичну науку можна визначити як вивчення того, яким чином люди використовують інститути, що регулюють їхнє спільне життя, і як вивчення ідей, що рухають людьми, незалежно від того, чи створені ці ідеї ними самими, чи отримані від попередніх поколінь. Можна сказати, що в предметі політичної науки тісно переплетені ідеї, інститути та люди”.

Что касается объектов, которые должны изучаться политической наукой, то у французских политологов нет на это единой точки зрения, что вполне естественно, ибо процесс становления данной научной дисциплины здесь еще продолжается. К сегодняшнему дню можно говорить о следующих подходах к объекту исследований политической науки: большинство политологов считает основным объектом изучение феномена власти, другие определяют иные объекты: государство, мир политического (политический универсум), политические отношения51. Отдельные специалисты плодотворно и конструктивно разрабатывают ее методологические аспекты и историю политических идей, анализируют политические институты (М. Прело, М. Дюверже, Ж. Ведель, А. Ориу и др.), детально рассматривают «политическую жизнь», т.е. политические партии, группы давления и общественное мнение (М. Прело, М. Дюверже, Р. Арон, Ф. Борелла, Ф. Лаво и др.), скрупулезно и всесторонне описывают феномен и процесс выборов (Ф.Гогель, М. Дюверже и др.).