6. Оприлюднення підсумків голосування та результатів виборів

Стандарт обов'язкового оприлюднення інформації з підсумками голосування та результатами виборів є похідним від принципу справедливості. Змістом цього стандарту є повне й оперативне інформування про всі підсумки голосування, починаючи з рівня виборчих дільниць, в тому числі надання офіційним спостерігачам можливості отримувати завірені копії протоколів виборчих комісій про підсумки голосування та (чи) встановлення результатів виборів, з подальшою офіційною публікацією всіх підсумків голосування і результатів виборів в розумний строк.66

Вимога щодо оприлюднення підсумків голосування та встановлених результатів виборів також ґрунтується на принципі остаточності, оскільки результати виборів є основою для формування законодавчого, інших представницьких органів чи вступу на посаду виборних посадових осіб.

Найчастіше у світі використовуються два підходи щодо регулювання питання про оприлюднення підсумків голосування та результатів виборів:

1) детальна регламентація в національному виборчому законодавстві порядку оприлюднення інформації про підсумки голосування та результати виборів;

2) обмежена регламентація / відсутність будь-якої регламентації у національному виборчому законодавстві порядку поширення інформації про підсумки голосування та результати виборів.

Перший підхід використовується як у законодавстві країн сталої демократії, так і в законодавстві країн нової демократії (до останніх, перш за все, відносяться країни Центральної та Східної Європи). З одного боку детальна регламентація питань, пов'язаних з оприлюдненням підсумків голосування та результатів виборів, сприяє підвищенню загального рівня прозорості виборів (встановлюються додаткові гарантії щодо доступу до інформації з підсумками голосування та результатами виборів, а також щодо оприлюднення такої інформації через ЗМІ), з другого - така ретельна регламентація може бути симптомом, який виявляє прагнення законодавця встановити певні обмеження щодо доступу широкої громадськості до інформації про підсумки голосування та результати виборів (обмеження доступу до офіційно запротокольованих даних, відсутність можливості знайомитися з офіційною документацією виборчих органів, суб'єктне обмеження права на отримання других примірників / копій офіційних документів виборчих органів, встановлення обов'язку щодо оприлюднення лише загальних результатів виборів - без розкриття інформації про підсумки голосування по конкретних виборчих дільницях / територіальних округах).

Другий підхід найчастіше використовується у виборчому законодавстві країн з давніми традиціями демократії. Це стосується як країн англосаксонської правової системи (Великобританія, США, Канада, Австралійський Союз та інші), так і країн континентальної правової системи (переважна частина Західної Європи). В країнах з англосаксонською традицією відсутність детальної регламентації на рівні національного виборчого законодавства питань, пов'язаних з оприлюдненням інформації про підсумки голосування та результати виборів, перш за все, пов'язана з наявністю значної кількості правових звичаїв, якими встановлюється загальна відкритість й доступність суспільно значимої (в тому числі й пов'язаної з виборами) інформації, або ж ці питання регулюються на рівні судових прецедентів. Що стосується країн з континентальною традицією, то в них найбільш поширеною практикою є врегулювання питань, пов'язаних з оприлюдненням підсумків голосування та результатів виборів, на рівні спеціальної галузі законодавства, предметом регулювання якої є інформація та інформаційна діяльність. Підхід обмеженого регулювання так само доволі часто зустрічається й в центрально- та східноєвропейських країнах. Проте, у цьому випадку відсутність достатнього регулювання на рівні національного виборчого законодавства питань, пов'язаних з оприлюдненням інформації про підсумки голосування та результати виборів, швидше навпаки є наслідком відсутності глибоких демократичних традицій чи перевіреної практики.

Щодо регулювання питань, пов'язаних з оприлюдненням підсумків голосування та результатів виборів, Україну можна віднести до групи центрально- та східноєвропейських держав, які використовують підхід обмеженого регулювання. Підтвердженням цьому можуть слугувати окремі положення українського виборчого законодавства. Частина 2 статті 12 Закону України "Про вибори народних депутатів України"67 та в частині 3 статті 7 Закону України "Про вибори Президента України"68 передбачено, що виборчі комісії сповіщають населення про підсумки голосування і результати виборів. У частині 5 статті 10 Закону України "Про вибори народних депутатів України" також зазначається, що виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням Центральною виборчою комісією результатів виборів.69

Звернемося до досвіду деяких країн Центральної та Східної Європи. Статтею 113 Закону про вибори членів парламенту (Болгарія) передбачається створення Центральним виборчим комітетом спеціальної бази даних, в яку заносяться дані з підсумками голосування, отримані з виборчих округів. Після їх порівняння з реєстраційними даними виборчих округів, остаточні результати виборів публікуються в окремому числі Бюлетеня Центрального виборчого комітету.70 У виборчому законодавстві Естонії взагалі не передбачено спеціальної процедури оприлюднення підсумків голосування та результатів виборів, оскільки їх встановлення відбувається публічно (відкрито) і при цьому можуть бути присутні всі бажаючі, що випливає із частини 9 параграфу 36 та частини 9 параграфу 37 Закону про вибори до Ріігікогу.71 Спеціальна довготривала процедура оприлюднення інформації з підсумками голосування та результатами виборів законодавчо встановлена у Латвії. Згідно із статтею 49 Закону про вибори до Сейму, "повний звіт про вибори і підрахунок голосів, отриманих кожним кандидатом у кожному списку кандидатів в усіх виборчих дільницях здійснюється протягом шести місяців і видається окремим виданням, що є повністю доступним у бібліотеках"72. У Литві інформація Центральної виборчої комісії щодо результатів виборів та визначення остаточних результатів виборів публікується у ЗМІ в Інтернеті73, а також не пізніше як протягом трьох місяців після опублікування остаточних результатів виборів видається у вигляді окремої книги, яка є загальнодоступною.74

Рекомендації

1. У законі про вибори слід встановити, що Центральна виборча комісія водночас з оголошенням дати початку виборчого процесу оприлюднює календарний план початку і завершення основних виборчих процедур у межах виборчого процесу. Постанова Центральної виборчої комісії про оголошення початку виборчого процесу і затвердження календарного плану початку та завершення основних виборчих процедур у межах виборчого процесу підлягає опублікуванню в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр".

2. У законі про вибори встановлюється, що поділ на одномандатні виборчі округи (якщо мажоритарно-пропорційну виборчу систему буде збережено) в Україні є постійним і підлягає зміні лише у виняткових випадках. Інформація про межі та принцип (формулу) утворення одномандатних виборчих округів, а також про їх зміну одноразово публікуються в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" та у відповідних комунальних друкованих ЗМІ чи регіональних (місцевих) ЗМІ з державною участю (у разі відсутності таких - у недержавних ЗМІ, які визначаються на тендерній основі) за рахунок коштів державного бюджету.

3. Варто передбачити, що поділ на виборчі дільниці в Україні є постійним і підлягає зміні лише у виняткових випадках. Інформація про межі виборчих дільниць та принцип (формулу) їх утворення публікується в комунальних друкованих ЗМІ чи місцевих ЗМІ з державною участю (у разі відсутності таких - у недержавних ЗМІ, які визначаються на тендерній основі) за рахунок коштів державного бюджету.

4. В законі про вибори доцільно передбачити завчасне (за 30 днів до дня, коли процес формування складу виборчих комісій має бути завершено) оприлюднення пропозицій органів державної влади та посадових осіб, кандидатів, політичних партій (блоків), виборчих комісій вищого рівня щодо формування складу виборчих комісій з використанням державних або комунальних друкованих ЗМІ чи друкованих ЗМІ з державною участю. Всім суб'єктам виборчого процесу має бути надане право звертатися до відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, виборчих комісій відповідного рівня з клопотаннями про відвід окремих осіб, кандидатури яких пропонуються до складу виборчих комісій і які, проте, скомпрометували себе під час проведення попередніх виборів чи в якийсь інший спосіб (посадові злочини, дисциплінарні чи адміністративні проступки тощо - перелік підстав та спосіб підтвердження такої інформації мають бути визначені додатково).

5. У законі про вибори варто передбачити, що окружні чи територіальні виборчі комісії не пізніше як на п'ятий день після свого створення інформують громадян про місце свого розташування та режим роботи через відповідні комунальні ЗМІ, ЗМІ з державною участю (у разі відсутності таких - через недержавні ЗМІ, які визначаються на тендерній основі). Інформація про місцерозташування та режим роботи окружних і територіальних виборчих комісій публікується на правах рекламних оголошень за рахунок коштів державного бюджету.

6. Не пізніше ніж на п'ятий день після завершення формування складу дільничних виборчих комісій окружні чи територіальні виборчі комісії інформують громадян про місцерозташування та режим роботи відповідних дільничних виборчих комісій. Така інформація оприлюднюється шляхом одноразового опублікування у відповідних комунальних ЗМІ, ЗМІ з державною участю (у разі відсутності таких - у недержавних ЗМІ, які визначаються на тендерній основі) на правах рекламних оголошень за рахунок коштів державного бюджету.

7. В законі про вибори доцільно передбачити, що виборчі дільниці не можуть бути розташовані в місцях релігійного поклоніння чи в колишніх культових спорудах, в урядових спорудах, в приміщеннях, які є власністю політичної партії або перебувають в оренді (ренті, безоплатному користуванні) політичної партії (блоку), громадської чи благодійної організації, що входить до складу блоку, або в приміщеннях, де здійснюється продаж чи споживання алкогольних напоїв.

8. У законі про вибори варто обумовити, що фінансові звіти про надходження (із зазначенням джерел усіх надходжень) до виборчих фондів політичних партій (блоків), кандидатів у Президенти України, що брали участь у виборах, та про витрати, пов'язані з їх участю у виборах, підлягають обов'язковому одноразовому опублікуванню в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж на 45-й день з дня проведення виборів.

9. Належить регламентувати, що фінансові звіти про надходження (із зазначенням джерел усіх надходжень) до виборчих фондів кандидатів у депутати та про витрати, пов'язані з їх участю у виборах, підлягають обов'язковому одноразовому опублікуванню у відповідних комунальних друкованих ЗМІ, ЗМІ з державною участю (у разі відсутності таких - у недержавних ЗМІ, які визначаються на тендерній основі) не пізніше ніж на 45-й день з дня проведення виборів. Оприлюднення таких звітів відбувається на правах рекламних оголошень за рахунок коштів державного бюджету.

10. В законі про вибори слід установити, що вироби та послуги для передвиборної агітації, вартість яких перевищує п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не можуть надаватися безкоштовно. Так само в законі варто передбачити, що не допускається надання виробів та послуг для передвиборної агітації з очевидними знижками.

11. В законі про вибори слід обумовити створення єдиної електронної інформаційної бази даних з результатами виборів. Обов'язок ведення та підтримки такої бази даних має бути покладено на Центральну виборчу комісії, а обов'язок внесення в неї необхідної інформації - на окружні чи територіальні виборчі комісії. Після перевірки всієї внесеної до бази даних інформації, яку здійснює Центральна виборча комісія і яка має завершитися не пізніше ніж через 10 днів з дня проведення виборів Президента України та 15 днів з дня проведення виборів народних депутатів України, узагальнена інформація оприлюднюється через національні ЗМІ. Не пізніше ніж протягом 5 місяців з дня проведення виборів Центральна виборча комісія публікує детальну інформацію з результатами виборів у виборчих округах та на виборчих дільницях у вигляді окремої книги, що розповсюджується через державну централізовану бібліотечну систему і є загальнодоступною. Електронна інформаційна база є постійнодіючою і загальнодоступною через Інтернет.