Глава 6. Передвиборна агітація у змі

Існуючі проблеми:

• відсутність в українському виборчому законодавстві чіткої характеристики / визначення поняття "передвиборна агітація";

• звуженість переліку основних форм "передвиборної агітації" та відсутність їх характеристик;

• відсутність чіткого законодавчого визначення поняття "політична реклама" та правил / процедур щодо політичної рекламної діяльності;

• неврегульованість процедури проведення передвиборних / публічних дебатів;

• відсутність дієвих гарантій щодо забезпечення рівності доступу кандидатів, політичних партій (блоків) до ЗМІ під час виборів.

1. Поняття та форми передвиборної агітації

В чинному українському виборчому законодавстві немає визначення поняття "передвиборна агітація". Дефініція відсутня як в Законі України "Про вибори народних депутатів України", так і в Законі України "Про вибори Президента України". Єдина спроба нормативного визначення поняття "передвиборна агітація" мала місце у Положенні "Про порядок використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації під час виборів Президента України у 1999 році". Це Положення було затверджене постановою Центральної виборчої комісії 18 червня 1999 року і після виборів Президента України втратило чинність.

Згідно з цим Положенням, передвиборною агітацією з використанням ЗМІ є розповсюдження суб'єктами проведення передвиборної агітації через ЗМІ у спосіб і у формах, що не суперечать чинному законодавству, такої інформації, яка спонукає виборців до участі у виборах і вільного волевиявлення "за" або "проти" того чи іншого кандидата.158

Запропоноване визначення "передвиборної агітації" (яке було актуальним у 1999 році) є доволі дискусійним сьогодні. Перш за все, це пов'язано з тим, що передвиборна агітація, виходячи з визначення Положення 1999 року, фактично прив'язується до використання ЗМІ, а отже звужується. Як зазначив на одному з круглих столів, що проводився за підсумками парламентських виборів 2002 року, член Центральної виборчої комісії О.В. Нельга, "дуже багато людей, навіть серед тих, які причетні до організації виборів або до виборювання мандатів, вже не кажучи про пересічних виборців, помилково ототожнюють ведення передвиборної агітації лише з використанням ЗМІ".159

Суттєві зміни в розуміння "передвиборної агітації" вніс законодавець, запровадивши у новому Законі України "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 року такі поняття як: "виборчий процес" та "етапи виборчого процесу". Згідно з положенням нового Закону про парламентські вибори, яке міститься у частині 4 статті 10, передвиборна агітація відноситься до одного з етапів виборчого процесу.160 Саме такий підхід суттєво розширює розуміння передвиборної агітації та більш адекватно відображає її комплексний зміст.

Комплексність та складність поняття "передвиборна агітація" розкривається в іншому положенні Закону України "Про вибори народних депутатів України". У частині 2 статті 53 згаданого Закону міститься перелік основних, визначених законодавцем, форм передвиборної агітації. До них належать:

- публічні дебати;

- дискусії та "круглі столи";

- прес-конференції;

- інтерв'ю та виступи;

- політична реклама;

- теленариси та відеофільми;

- інші публікації та повідомлення про партію (блок), кандидатів;

- інші форми, що не суперечать Конституції України та законам України.161

Подібного достатньо чіткого визначення переліку форм передвиборної агітації немає у Законі України "Про вибори Президента України". Натомість статті 31 та 32 цього Закону в окремих частинах містять згадування різних форм передвиборної агітації: зустрічі з виборцями (збори, мітинги); передвиборні плакати; друковані матеріали; теле- і радіопередачі; публікація передвиборних програм у газетах; публікація матеріалів передвиборної агітації у періодичних друкованих виданнях.162

Виборче законодавство більшості країн Центральної та Східної Європи так само не містить визначення поняття "передвиборна агітація". Натомість, у деяких з цих країнах детально регулюється порядок ведення передвиборної агітації (Федеративна Республіка Боснія і Герцеговина163), регламентуються окремі форми передвиборної агітації (наприклад, у Болгарії особлива увага приділяється передвиборним дебатам та політичним заявам кандидатів або представників політичних партій і коаліцій164, передвиборним зверненням кандидатів в Президенти та Віце-Президенти165) чи встановлюється повна свобода щодо вибору форм передвиборної агітації (наприклад, у Литві можливості ведення передвиборної агітації обмежуються лише часом, виділеним на Національному телебаченні і радіо, та розмірами спеціальних виборчих рахунків166). У виборчому законодавстві окремих країн взагалі не встановлюється спеціального порядку ведення передвиборної агітації (наприклад, Естонія та Латвія), а містяться лише загальні положення щодо фінансування заходів передвиборної агітації чи обмеження щодо використанням ЗМІ різних форм власності.

Відсутність в українському виборчому законодавстві чіткого визначення поняття "передвиборна агітація" та будь-яких характеристик основних передбачених законом форм її ведення (під час виборів народних депутатів України чи виборів Президента України), на практиці призводить до чисельних зловживань й підміни понять, які важко кваліфікувати як: "порушення" чи "закономірні дії". Крім того, така невизначеність стає основою для використання окремими політичними силами скарг та звернень щодо "порушень" під час ведення передвиборної агітації як своєрідної виборчої технології, спрямованої на маніпулювання діяльністю виборчих комісій. В таких умовах один із найважливіших етапів виборчого процесу, етап передвиборної агітації, стає надзвичайно непрозорим, а його учасники - нерівноправними.