5. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції

Закони про вибори не містять необхідних норм (гіпотез) про підстави застосування адміністративних санкцій. Наприклад, не визначено не лише мінімального розміру перевищення суми виборчого фонду, яка може спричинити санкцію у формі скасування реєстрації кандидатів, а й обмежень можливості скасувати цю реєстрацію в будь-який момент. Подібні покарання годі визнати необхідними в демократичному суспільстві.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає покарання за численні правопорушення, що пов'язані з виборами. Серед них можна згадати, наприклад, що на підставі ст. 148-3 КпАП за використання засобів зв'язку (в т.ч. комп'ютера) з метою порушення громадського порядку і посягання на честь і гідність громадян - треба думати, кандидатів та політичних діячів - стягується чималий штраф у 50-150 нмдг, що межує з покараннями на підставі кримінального права.

Втім, у ст. 212-2 КпАП штраф за засекречування інформації про факти порушень прав і свобод громадян посадовими особами встановлено у розмірі лише 3-8 нмдг, а незаконні дії органів влади і місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб, караються штрафом у розмірі 3-15 нмдг.

Щоправда, з червня 2003 р. діє ст. 212-3 КпАП, що передбачає штраф у розмірі 15-50 нмдг службових осіб за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне чи неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів про інформацію або про звернення громадян.

Адміністративні санкції у формі зупинення регуляторним органом дії ліцензії електронних ЗМІ на користування каналами зв'язку до кінця виборчої кампанії передбачено у випадку трансляції в запису інформації, поширення якої заборонено законами України про вибори і референдум126. Ці норми частково відповідають практиці ЄС в частині обмеження відповідальності ЗМІ за зміст інформації про вибори, але не уточнюють, за поширення якої саме інформації ЗМІ можуть бути позбавлені ліцензії. Адже встановити факт правомірності поширення конфіденційної інформації про особу кандидата, як згадано вище, може лише суд.

Закони України про інформацію та вибори майже не встановлюють для ЗМІ спеціальних фінансових санкцій в порядку солідарної відповідальності, хоча з огляду на діяльність ЗМІ, інші форми адміністративної відповідальності за порушення, пов'язані з доступом до інформації про вибори та її поширенням, виглядають малоефективними. Втім, естонський закон встановлює адміністративну відповідальність юридичних осіб-операторів зв'язку як за діяльність без ліцензії, так і інші порушення цього закону, а також солідарну відповідальність фізичних осіб, які діяли від імені операторів зв'язку127.

Тому будь-які вимоги щодо контролю за змістом інформації з боку операторів зв'язку (в т.ч. теле- і радіоорганізацій чи Інтернет) треба визнати правомірними тільки в випадку солідарної відповідальності цих операторів зв'язку за порушення іншими контролерами інформації норм щодо поширення інформації.

Наявність умислу в діях чи бездіяльності журналістів під час прямої трансляції, в т.ч. відмова зупинити політичну рекламу чи інші відомості від імені кандидатів і партій, що підбурюють до прямо заборонених законом дій, також повинна призводити до солідарної відповідальності таких журналістів і ЗМІ; в інших випадках відповідати мають тільки суб'єкти виборчого процесу (в т. ч. виборці під час телеконференцій та інших публічних заходів).

Положення про фінансові санкції в словенському законі містять лише мінімальні суми штрафів, які є відносно великими (від 100 тисяч доларів США)128. Хоча надмірні суми штрафів можуть призвести окремі ЗМІ до банкрутства, але за умови ефективного забезпечення права на судовий захист ці покарання можуть бути швидко переглянуті судом.

Встановлювати законом максимальні суми штрафів чи позовів за моральну шкоду щодо ЗМІ недоцільно, хоча можна передбачити непрямі засоби обмеження цих сум, як-от заборону присудження таких санкцій, які могли б призвести до порушення справи про банкрутство ЗМІ, принаймні під час виборів, і виступити засобом непрямого контролю чи навіть цензури, якщо позов подає, скажімо, офіційний засіб масової інформації.

Крім того, Антимонопольний комітет України та його територіальні органи можуть накладати стягнення за порушення, зокрема, щодо недобросовісної конкуренції, в розмірі до 3% виторгу ЗМІ за попередній рік або до 5000 неоподаткованих мінімумів доходу громадян (для об'єднань громадян та інших осіб, що не є суб'єктами господарської діяльності - до 2000 нмдг). Якщо санкції перевищують 400 нмдг, їх накладає виключно Антимонопольний комітет129.

Закон передбачає і такі форми відповідальності, як вилучення товарів і результатів послуг, які неможливо використати за правомірним призначенням, а також спростування інформації в спосіб, визначений рішенням Антимонопольного комітету, коштом порушника130.