Глава 4. Інформація про вибори у змі

Існуючі проблеми:

- невідповідність інформації, що поширюється під час виборчих кампаній і стосується виборчого процесу та його учасників, потребам громадян (виборців);

- невизначеність місця ЗМІ та ролі журналістики під час виборчих кампаній;

- відсутність у законодавстві достатньо чіткого розмежування інформаційних матеріалів ЗМІ про вибори та матеріалів передвиборної агітації, які публікуються у ЗМІ;

- недосконала регламентація в законодавстві питань, пов'язаних з оприлюдненням результатів опитувань громадської думки / соціологічних досліджень щодо виборів та учасників виборчого процесу;

- відсутність у законодавстві дієвих механізмів забезпечення збалансованого висвітлення виборів, а також збалансованого представлення різних учасників виборчого процесу.

1. Інформація у виборчому процесі

За сьогоднішніх умов інформація та ЗМІ відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. В більшості випадків саме від правильного вибору спрямування та акцентів інформаційного повідомлення, а також комунікаційних каналів, які використовуються для його поширення, залежить, на скільки зміст цього повідомлення буде сприйнятий його кінцевими споживачами та задовольнятиме їх потреби. Дотримання інформаційної етики та відповідність запитам громадськості інформації, яка публікується чи поширюється з використанням ЗМІ, набувають особливого значення саме під час виборчих кампаній. У таких умовах надзвичайно гострим стає питання про взаємозв'язок ЗМІ (як найбільш ефективних комунікаційних каналів) та виборів.

При обговоренні питання про зв'язок ЗМІ і виборів законодавцям та експертам у сфері законотворення варто розглядати три різні групи інтересів, які мають бути враховані у виборчому законодавстві:

1) інтереси кандидата, політичної партії (блоку), орієнтовані на зв'язок з громадськістю;

2) інтереси ЗМІ, спрямовані на забезпечення самовиразу, що є невід'ємною характеристикою незалежної журналістики;

3) інтереси громадськості, спрямовані на одержання інформації, необхідної для участі у виборах.

Якщо закони спрямовані на посилення загальності виборів, вони можуть схилятися на користь надання (в обмежених рамках) права кандидатам, політичним партіям (блокам) одержати доступ до ЗМІ для того, щоб заявити про все, що вони вважають за потрібне. Для прикладу, у США кандидати на федеральні посади мають право купувати в розумних межах ефірний час для виступу, який не підлягає ніякій цензурі.

З іншого боку, якщо превалюють інтереси свободи і незалежності ЗМІ, рішення про те, кому і для чого надавати ефірний час чи газетну площу, приймають самі ЗМІ. У тих ж самих США таким правом користуються друковані ЗМІ - газету там не примусять надрукувати матеріали, якщо вона цього не бажає.

Нарешті, якщо превалює інтерес аудиторії (глядачів, читачів, слухачів), вирішення питання стає значно складнішим. Можна по-різному інтерпретувати інтереси громадськості в галузі одержання інформації. Якщо вважати, що вони полягають в одержанні якомога більшого об'єму інформації з будь-яких джерел, то варто збільшити доступність ЗМІ для кандидатів, політичних партій (блоків). Якщо під інтересами громадськості розуміти право на те, щоб дізнатися правду, то це право можна забезпечити, надавши різним незалежним журналістам можливість вирішувати, які новини варто повідомляти публіці.

За словами учасника Комісії з політики в галузі телебачення та члена Палати представників Конгресу США Ела Свіфта, "свобода виборів ґрунтується на свободі преси". Зі свого боку хотілося б додати: ...на свободі преси, обмеженій лише принципами економічної доцільності та громадського інтересу. Таким чином, на рівні законодавства треба всіляко підтримувати баланс різних інтересів, про які йшлося вище, або шукати компроміс між ними.

Якщо ЗМІ є суто комерційно орієнтованими, вони повинні виявляти інтереси споживача, оскільки їх завданням є продаж аудиторії рекламодавцям. Чим більше буде продано примірників чи зібрана більша аудиторія, тим більше заплатять рекламодавці за оголошення, розміщені до, після та під час передач, або надруковані на сторінках видання. З іншого боку, деякі ЗМІ фінансуються глядачами чи читачами. У таких випадках, чим більше людей захочуть дивитися програми або читати матеріали, тим більше вірогідно, що ЗМІ одержить достатньо грошей, щоб працювати і далі. Нарешті, якщо уряд фінансує мовлення чи видання або регламентує правила їх діяльності, він мав би намагатися забезпечити випуск таких програм чи друк таких матеріалів, котрі б служили вирішенню певних соціальних завдань, наприклад, інформуванню та просвіті громадськості.110

Саме питання про врегулювання такої тріади різновекторних інтересів має поставати перед законодавцем при визначенні ним місця ЗМІ та ролі інформації у виборчому процесі. У США, наприклад, уряд в своїй діяльності з контролю за роботою ЗМІ керується метою "служити громадським інтересам та потребам"111, в усьому іншому гарантуючи повну незалежність ЗМІ. Подібна ситуація спостерігається і в країнах-членах Європейського Союзу. Поступово ця тенденція стає домінуючою в країнах Центральної та Східної Європи, які уже найближчим часом сподіваються долучитися до Європейського Союзу. Помітним загострення актуальності цього питання стає і для України.

Як зазначає заступник директора Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, голова Комітету "Рівність можливостей" і один із провідних українських експертів у галузі медіа Олександр Чекмишев, "на зорі незалежності чимало людей вважали головним завданням - забезпечити рівний доступ суб'єктів виборчого процесу до ЗМІ. Останні виборчі кампанії зміцнили в переконанні, що не менш важливим є завдання забезпечити доступ до інформації, необхідної для прийняття усвідомлених рішень, самих виборців."112

Проте, не менш важливим для України залишається й питання свободи слова та незалежності ЗМІ, а також незалежності журналістської діяльності, оскільки тільки в таких умовах виборці отримають можливість доступу до ідеологічно та позиційно різноманітної інформації, що, в свою чергу, дасть їм можливість робити зважений і усвідомлений вибір.

З іншого боку, відсутність будь-якого руху у пропонованому напрямі вдосконалення виборчого законодавства остаточно перетворить інформацію в один із основних засобів маніпулювання громадською думкою, а ЗМІ остаточно закріплять за собою місце найбільш ефективного інструменту забезпечення перемоги на виборах. Завданням журналістики, у такому разі, стане обслуговування потреб провладних політичних сил. Натомість інтереси громадськості та основні принципи функціонування демократичного суспільства будуть повністю проігноровані.