Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vinnikov_o_chornii_l_prozori_vibori_ta_zmi_v_uk...doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

7. Захист засобів масової інформації від цензури

Попри пряму заборону Конституцією обов'язкової ідеології та цензури, закони України не визначають, які дії підпадають під визначення "цензури", згадуючи лише про заборону контролю за ідеологічним змістом інформації та про невтручання в творчу діяльність ЗМІ104.

Контроль за змістом інформації як таким в законах не заперечується, тому урядовці часто стверджують, ніби цензури в Україні немає, а журналісти постійно згадують про необхідність "самоцензури" за нечіткості норм законодавства і відсутності прозорої редакційної політики. Очевидно, що правове визначення того, які саме дії підлягають забороні як цензура, є необхідним для забезпечення прав ЗМІ та громадськості в цілому на доступ до інформації про вибори та її поширення.

Так, у країнах-кандидатах на вступ до ЄС, як-от у Литві, закони містять чітке визначення цензури як будь-яких спроб контролювати масову інформацію до її оприлюднення на підставі рішень чи актів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також органів, що регулюють діяльність виробників та поширювачів такої інформації105.

Особливого значення це набуває в випадках, коли доступ до масової інформації регулює на дискримінаційних підставах державний орган. Так, у відомій справі йшлося про відмову поширювати газету в казармах, хоча командування не застосовувало цих обмежень щодо інших друкованих видань106. Європейський Суд визнав це порушенням ст. 10 Конвенції, і цей присуд є дуже важливим на тлі подібних порушень стандартів прозорості виборів саме в військових частинах, місцях позбавлення волі та спеціальних медичних закладах в Україні.

Отже, дискреційні акти регуляторних органів чи виборчих комісій щодо обмежень поширення інформації про вибори можна кваліфікувати як прояви цензури, а рішення судів, законодавчих органів, а також самоцензуру у власне ЗМІ - ні. В Україні подібний підхід не ще набув загального визнання, бодай з огляду на згадані вище скарги Національної телекомпанії до РЄ на цензуру з боку парламенту.

Навіть за звуженого тлумачення цензури залишається величезна зона, не захищена від цензури, а саме ЗМІ, засновниками яких є органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Проміжне становище посідають ЗМІ, засновниками яких є державні підприємства та установи, бо контроль над ними здійснюють ті самі органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Тому необхідною, хоча й недостатньою, гарантією від цензури в розумінні норм ЄС та РЄ має стати ефективна деконцентрація засобів масової інформації в Україні.

Різновидом цензури має бути визнано також відмову ЗМІ, засновниками яких є державні органи, в поширенні офіційної інформації про суб'єктів виборчого процесу без попередніх дозволів будь-яких органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Так саме вимоги повністю чи частково замінити офіційну інформацію про суб'єктів виборчого процесу до моменту її поширення мають підлягати презумпції, що ці дії є цензурою.

Поширеним в Україні різновидом цензури є також "профілактичні погрози" (в т.ч. через прокуратуру, інші правоохоронні та контрольні органи) покарати окремих журналістів і ЗМІ за поширення недостовірної інформації до її оприлюднення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]