Глава 3. Інформація про вибори в змі

1. Предмет регулювання

Інформація про вибори є, очевидно, суспільно значущою. Тому законодавство практично всіх європейських країн встановлює, право доступу до неї, до яких належить і право кожної особи, навіть якщо вона не має виборчих прав. Для цілей цього дослідження інформація про вибори може бути умовно поділена на два види: інформація про власне виборчий процес та інформація про особу суб'єктів виборчого процесу.

Якщо інформація про виборчий процес практично завжди належить до офіційної чи то публічної інформації, то інформація про особу кандидатів, керівників політичних партій та блоків, інших суб'єктів та учасників виборчого процесу, в свою чергу, включає і офіційну інформацію - скажімо, автобіографію кандидата, - і ту, що поширюється в перебігу здійснення суб'єктивного права. Але важливо наголосити, що журналісти та ЗМІ, як такі, не є суб'єктами ані виборчого процесу, ані політичного діалогу, тому їх основним обов'язком є неупереджене та недискримінаційне ставлення до відповідних суб'єктів.

Практика Європейського Суду наголошує на обов'язку ЗМІ надавати повноцінний доступ до інформації про ідеї та факти, що становлять громадський інтерес, та на праві громадськості отримувати таку інформацію36, і принцип свободи політичних дискусій є суттю поняття демократичного суспільства37.

Європейський Суд пов'язує політичні дискусії в ЗМІ з правом на вільні вибори, захищені ст. 11 Конвенції38, а функцією засобів масової інформації визнано також викладення поглядів різних суб'єктів та обговорення цих поглядів та засадничих для них ідей. Більше того, в справі Лінгенса Європейський Суд рішуче відкинув заяви про те, що засоби масової інформації повинні тільки подавати інформацію, а її тлумачення - справа споживачів39.

Рекомендація Комітету міністрів РЄ щодо заходів стимулювання плюралізму в ЗМІ № R (99) 1 від 19.01.1999 р. також наголошує на обов'язку ЗМІ надавати змогу виражати свої погляди та інтереси різним групам суспільства, у т. ч. політичним меншинам.

2. Інформація про виборчий процес

Інформація про виборчий процес докладно класифікується в попередньому розділі та включає великий обсяг інформації, що підлягає поширенню без спеціальних рішень державного органу чи запитів окремих учасників виборчого процесу: від меж виборчих дільниць і складу виборчих комісій до офіційних підсумків голосування. Важливо наголосити, що будь-які ЗМІ мають доступ до цієї інформації на підставі закону і право вільно поширювати її на недискримінаційних засадах.

Однією з основних гарантій прозорості виборів є доступ громадськості і ЗМІ до такої інформації про вибори, яка належить державним органам та місцевому самоврядуванню без законно встановлених обмежень доступу. Йдеться, звичайно, не про офіційні тексти законів і міжнародних угод, а про рішення виборчих комісій та інші адміністративні акти, що стосуються виборів та окремих суб'єктів виборчого процесу. Крім того, не можна вважати збалансованим доступ і поширення публічної інформації про вибори (програм окремих суб'єктів виборів) тільки в незручний для більшості споживачів час (наприклад, у звичайні робочі години, період з півночі до 6 години ранку тощо).

Громадська просвіта стосується, крім інформації про права та обов'язки виборців і процедури виборів, також доступу до офіційної інформації про вибори для власне ЗМІ, бо журналісти збирають інформацію, зрештою, для виборців. Відповідно до ст. 10 Закону про інформацію рекомендовано включити до складу окружних виборчих комісій спеціальні посади по зв'язкам з громадськістю (можливо, спільно з регуляторним органом), до обов'язків яких належатиме, зокрема, надання офіційної інформації про вибори журналістам та ЗМІ.

Засобами цього можуть бути прес-конференції, інші публічні виступи, прес-релізи, матеріали брифінгів, інтерактивні засоби тощо, а в разі потреби, семінари для журналістів, а також відповіді на запити ЗМІ, що стосуються громадської освіти. Це дозволить більшою мірою гарантувати достовірність інформації про вибори в цілому і скоротити кількість суперечок і порушень, спричинених недостатньою поінформованістю.

Орієнтація на захист прав споживачів інформації передбачає й виклад цих норм доступною для виборців мовою, з урахуванням фізичних та культурних особливостей окремих груп. Це потребує активної громадської просвіти цих груп, як-от молоді, що голосує вперше, або виборців, доступ яких до ЗМІ та інформації про зміни законодавства обмежено (особи, які перебувають за кордоном, у спеціальних закладах тощо).

Соціальна реклама може включати громадську просвіту виборців через популярні засоби (телебачення, рекламні видання тощо), які фінансуються і через спеціальні бюджетні програми, і за процедурами закупівель на державні кошти. Зокрема, ця реклама стосується того, "хто, чому, як, де і коли" має право голосувати та оскаржувати обмеження цих прав, а також того, які закони це регулюють.

Виконання чинного закону про систему суспільного телебачення і радіомовлення № 485/97 від 18.07.1997 р., створення якого має на меті відображення широкого спектру філософських ідей для зміцнення взаємного розуміння в суспільних відносинах з метою демократизації суспільства40, є явно незадовільним. Так, 5 червня 2003 р. Національна телекомпанія України вдруге звернулась до Ради Європи з проханням дати правову оцінку вибірковому застосуванню Верховною Радою України законів про ЗМІ до компанії та своєрідної цензури з боку парламенту, що унеможливлює створення суспільного телебачення41.

Важливо застерегти, що гарантії доступу та поширення інформації про виборчий процес повинні діяти також у період між черговими виборами, щоб дати виборцям змогу дізнатися про зміни в законодавстві про вибори.