4. Гарантії недискримінаційного доступу до інформації про суб'єктів виборчого процесу

Мало обґрунтованими виглядають побоювання, ніби політична реклама може спричинити розмаїті і непотрібні суперечки про авторське і суміжне права через подібність рекламних матеріалів. Адже згідно з українським законом про авторське і суміжні права ідеї, концепції і методи - в т.ч. використані при створенні рекламного продукту - не підлягають захисту як об'єкти авторського права.

В законодавстві України досі нема розмежування між прямою рекламою, постерами (до якої належать листи, листівки, брошури, буклети, конверти, каталоги, довідники, запрошення, програми, бюлетені, плакати, схеми, діаграми, репродукції, купони, календарі, візитівки, бланки тощо), і зовнішньою рекламою, носіями якої можуть бути особи-учасники публічних заходів, транспортні засоби, нерухомі об'єкти, інші місця продажу, сувеніри та інші товари, що не є постерами.

Це питання виявилося важливим на виборах 2002 р., бо порядок поширення окремих видів агітаційних матеріалів, як-от плакатів, законодавство України не регулює. Натомість в Угорщині закон про вибори прямо забороняє розміщення будь-яких постерів і зовнішньої реклами в публічних закладах, а без спеціального дозволу також на пам'ятках природи та архітектури.

Іншою проблемою є регулювання такого доступу, адже однакова кількість носіїв агітації має не однаковий вплив на споживачів інформації. Тому законодавство багатьох країн-кандидатів на вступ до ЄС регулює графік трансляції окремих матеріалів - граничний час кожної трансляції, послідовність протягом дня або тижня, загальний період трансляції, тощо.

В Естонії ЗМІ, що поширює програмний чи рекламний продукт якоїсь політичної партії, повинен надати без зайвої затримки час іншим партіям у тій самій програмі чи рекламному блоці. Подібно до законодавства Мальти, є вимога позначати рекламу партій візуальним або звуковим символом47. В Україні закон також вимагає відокремлювати політичну рекламу та означати її як рекламу48.

Треба знову зазначити, що в ЄС та країнах-кандидатах на вступ не склалося універсальної системи правового регулювання політичної реклами. В деяких країнах, як-от у Данії, така реклама прямо заборонена і закон вимагає надавати однаковий час всім зареєстрованим партіям - безплатно і незалежно від їх розміру чи кількості голосів на попередніх виборах. В інших державах законодавство взагалі не регулює спеціальними нормами політичну рекламу в недержавних ЗМІ.

Щоправда, не всі кандидати або партії становлять однаковий інтерес для ЗМІ та виборців, навіть за подібних прізвищ і назв, що доволі поширено, зокрема, в Україні. Тому розподіл рекламного часу та площі за кількісно однаковим підходом, що яскраво виражено у практиці США, мало придатний до виборчих кампаній з десятками учасників. Наприклад, в Угорщині обмежилися вимогою, щоб протягом 30 днів до виборів урядові ЗМІ відображали у випусках новин діяльність партій пропорційно до кількості зареєстрованих кандидатів, і то без права надавати жодних власних коментарів49.

Не вирішує проблеми недискримінаційного доступу й суто випадковий критерій розподілу квот, як-от жеребкування чи випадковий вибір комп'ютера. Він не дозволяє уникнути ані порушень прав споживачів, ані права ЗМІ "виробляти те, що продається". Якщо рейтинг цих ЗМІ серед споживачів впаде, то це знеохотить окремих рекламодавців від співпраці з ними після виборів.

Закон про телебачення і радіо Мальти, яка є кандидатом на вступ до ЄС, надає повноваження встановити перед кожними виборами правила щодо програмних і рекламних продуктів про вибори незалежному органу з телебачення і радіо. Ці правила на 2002 рік вимагали від партій надання примірника будь-якого власного рекламного продукту на аудіовізуальному чи електронному носії не менше ніж за два робочих дні до трансляції (правило 3.4), і встановили презумпцію звільнення партій від відповідальності за інші рекламні матеріали від їх імені. Крім того, партії мали право у межах своєї часової квоти обирати тему для дебатів з іншими партіями. Хоча на Мальті діяло тільки три партії, це правило може стати в нагоді також українським партіям, бо зараз замість них або кандидатів теми дебатів встановлює ЗМІ, який організує відповідні дебати50.

У Чехії політичні партії та коаліції отримують з шістнадцятого до другого дня перед виборами 14 годин рекламного часу на урядовому радіо та телебаченні, безплатно і безвідносно до їх обраних представників, а конкретний час трансляції визначає жеребкування. Відповідальність за зміст реклами несе партія51.

В Україні кандидати повинні подавати окружній виборчій комісії примірник кожного друкованого матеріалу, виготовленого коштом своїх виборчих фондів, протягом семи днів після виготовлення52. Але їх не звільнено від відповідальності за інші рекламні матеріали, які можуть поширювати від їх імені невстановлені особи.

З огляду на можливе законодавче визначення правового статусу опозиції, цікавим є положення французького закону про телебачення і радіомовлення, що рекламні квоти надаються в однаковому розмірі партіям більшості та опозиції, але решта партій мають лише мінімальну квоту - сім хвилин ефірного часу53. До того, французьке законодавство обернуло регуляторний орган на продюсера політичної реклами, без попередньої згоди якого електронні ЗМІ не мають права опублікувати жодного матеріалу. Хоча подібних крайнощів щодо диспозитивного поширення інформації про вибори, які межують з цензурою, треба уникати, вартим уваги є перенесення відповідальності за поширення агітаційних матеріалів з кандидатів та політичних партій на засоби масової інформації.

На нашу думку, щодо інформації про поточну діяльність державних службовців-кандидатів у форматі новин чи інших повідомлень в ЗМІ має діяти презумпції, що це агітація. Адже приділити достатню увагу поточній діяльності цих кандидатів та діючих депутатів можна в межах квот або інших норм відповідно до загального регулювання мінімального доступу суб'єктів виборчого процесу до ЗМІ.