4. Персональні дані та інформація про кандидатів

Одним із найбільш дискусійних в сфері обігу інформації під час виборів залишається питання про межу між публічністю (доступністю, відкритістю) інформації про особисте життя особи, яка вирішила балотуватися в народні депутати України чи претендувати на посаду Президента України, та приватністю такої інформації.

Частина 2 статті 32 Конституції України передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, якщо інше не передбачено законом.147 Конституційний суд України відносить до конфіденційної інформації про особу практично всі дані, включаючи освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дату і місце народження, майновий стан тощо.148

Для достатнього розкриття питання, що розглядається, необхідним є з'ясування значення понять "персональні дані" та "обробка персональних даних", оскільки саме ці два поняття є основою для розуміння приватності та встановлення обмежень щодо поширення інформації про особисте (приватне) життя кандидата.

В статті 2 "Визначення" Директиви Європейського парламенту і Ради Європи "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних" від 24 жовтня 1995 року дається визначення поняттям: "персональні дані" (пункт "а") та "обробка персональних даних" (пункт "b").

"Персональні дані" означають будь-яку інформацію, що стосується встановленої фізичної особи чи фізичної особи, яку можна встановити ("суб'єкт даних")...

"Обробка персональних даних" ("обробка") означає будь-яку операцію чи сукупність операцій, здійснюваних з персональними даними (за допомогою чи без допомоги автоматизованих засобів), таких як збір реєстрація, організація, зберігання, адаптація чи зміна, пошук, консультація, використання, розкриття за допомогою передачі, поширення чи іншого надання, упорядкування чи комбінування, блокування стирання чи знищення.149

У частині 1 статті 6 (розділ І "Принципи, які стосуються якості даних" Директиви Європейського парламенту і Ради Європи"Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних") перераховуються принципи, яких мають дотримуватися держави-члени. Персональні дані повинні:

а) оброблятися чесно і законно;

b) збиратися для встановлених, чітких і законних цілей і надалі не оброблятися у спосіб, несумісний з цими цілями...;

c) бути достовірними, відповідними і не надлишковими відносно цілей, заради яких вони збираються і/або надалі обробляються;

d) бути точними і, якщо необхідно, обновлятися; слід вжити всіх розумних заходів, щоб гарантувати, що дані, які є неточними чи неповними, з урахуванням цілей заради яких вони були зібрані чи заради яких вони надалі обробляються, стиралися чи виправлялися;

e) зберігатися у формі, що дозволяє встановлювати особу суб'єктів даних не довше, ніж це необхідно для цілей, заради яких дані були зібрані чи заради яких вони надалі обробляються. Держави-члени встановлюють відповідні гарантії для персональних даних, що зберігаються протягом більш тривалих періодів з метою історичного, статистичного чи наукового використання.

У частині 1 статті 7 (розділ ІІ тієї ж Директиви) міститься перелік умов, дотримання яких є обов'язковою передумовою їх обробки. Серед них такі:

a) суб'єкт даних недвозначно дав свою згоду; чи

b) обробка необхідна для виконання контракту, стороною якого є суб'єкт даних, чи для вживання заходів на прохання суб'єкта даних до підписання контракту; чи

c) обробка необхідна для дотримання правового зобов'язання, яким зв'язаний контролер; чи

d) обробка необхідна для захисту життєвого важливих інтересів суб'єкта даних; чи

e) обробка необхідна для виконання завдання, здійснюваного в суспільних інтересах, чи при виконанні офіційних повноважень, якими наділений контролер або третя сторона, якій надаються дані...150

З іншого боку, в контексті розмежування публічності / приватності інформації та відомостей про кандидата доречно звернутися до практики Європейського Суду з прав людини. У рішенні Страсбурзького Суду у справі "Кастелс проти Іспанії (1992 рік)" зазначається: "Приватна особа має більш високий захист проти наклепу та образи, аніж уряд, оскільки урядові посадовці та політики несуть політичну відповідальність перед виборцями, вони добровільно вийшли на політичну арену і відповідно, мають бути більш терпимими до гострої критики, ніж пересічні громадяни, тобто до ідей, які приємно почути, але водночас і до таких, що дратують, шокують, бентежать."151

Чинне українське виборче законодавство передбачає надання кандидатами письмової згоди на поширення інформації про себе (пункт 7 частини 1 статті 41 і пункт 4 частини 1 статті 42 Закону України "Про вибори народних депутатів України").152 Тобто можна констатувати, що в чинному українському виборчому законодавстві передбачена норма, яка частково (не достатньо чітко) враховує позицію Європейського Суду з прав людини.

Подібна норма відсутня у Законі України "Про вибори Президента України". Також, попри встановлення у Законі про вибори народних депутатів України обов'язкової вимоги щодо отримання згоди на оприлюднення біографічної інформації / інших відомостей про зареєстрованих кандидатів, законодавцем не проводиться (як на рівні виборчого законодавства, так і нарівні спеціального законодавства щодо інформації) чіткої межі між приватним життям кандидата та публічністю його діяльності. Таким чином, відсутність правого регулювання цього питання призводить як до незадоволення інтересів громадськості, так і, в деяких випадках, до порушення прав громадян, котрі в якості кандидатів беруть участь у виборчому процесі.