3. Конфіденційна інформація

В країнах-учасницях РЄ збирання та обробка інформації про політичні погляди осіб для виборчої діяльності політичних партій дозволяється за умови додержання критерію суспільного інтересу і відповідних гарантій81. Зокрема, обробку інформації про політичні чи філософські погляди осіб можуть здійснювати лише некомерційні організації щодо своїх членів або пов'язаних осіб, без згоди яких заборонено передавати цю інформацію третім особам. Винятки можливі якраз для цілей журналістики та самовираження в художній творчості82. Оприлюднення даних про кандидатів, керівників політичних партій/блоків або членів виборчих комісій, що належать до інформації з обмеженим доступом, може вважатися порушенням, лише якщо воно призвело до позбавлення або обмеження права, адміністративної послуги чи приватного контракту.

Втім, ст. 8 Конвенції гарантує повагу до приватного та сімейного життя особи з застереженнями можливого втручання згідно з законом та з метою захисту прав і свобод інших осіб. Право на участь у вільних виборах, підтверджене в ст. 3 Протоколу № 11 до Європейської конвенції, безумовно, належить до прав, що підлягає захисту навіть стосовно певних обмежень захисту інформації про приватне та сімейне життя кандидатів та керівників політичних партій або блоків.

Крім того, в ст. 28 Закону про інформацію чітко вказано, що оприлюднення персональних даних без згоди особи є правомірним, якщо громадський інтерес до такої інформації юридично має пріоритет. В розумінні інформації про вибори це положення вимагає тлумачення як безумовної презумпції такого пріоритету щодо інформації, яка становить правовий інтерес для виборців чи інших суб'єктів виборчого процесу. До них належать, зокрема, факти щодо громадянства, дієздатності, несумісності, попередніх стягнень на партію чи кандидата, порушення правил фінансування виборчої кампанії тощо.

Це узгоджується з практикою країн-кандидатів на вступ до ЄС, наприклад, у Литві ЗМІ мають право оприлюднювати інформацію про державних і громадських діячів, керівників політичних партій та інших осіб, які беруть участь у політичній діяльності, без їх згоди, якщо ця інформація є важливою для громадськості83.

Фактично, і в українському законі йдеться про презумпцію згоди кандидатів не тільки на участь у виборах, а й поширення під час виборів конфіденційної інформації про них, якщо ця інформація є суспільно значущою, тобто вона є предметом громадського інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на захист84. Так, виборчі бюлетені містять дані про рік і місце народження, адресу, партійність та інші відомості про особу.

В більшості випадків неможливо встановити, яка саме інформація про кандидата, крім офіційної згідно з законом, становить інтерес для виборців. Часто якраз дані про особу громадського діяча та його приватне життя, як свідчать опитування, дуже важливі для прийняття виборцями рішень. Але вимоги вказувати в будь-яких виборчих документах дані про членів сім'ї, яких визначає не закон і не суд, а інструкція міністерства фінансів85, явно порушують ст. 63 Конституції України, згідно з якою ніхто не зобов'язаний давати пояснення щодо "членів сім'ї та близьких родичів, коло яких встановлено законом".

Ця інформація не впливає прямо на здійснення прав іншими учасниками виборчого процесу, а втім, обґрунтовує рішення виборців не більше, ніж інформація, скажімо, про особу кредиторів кандидата чи факт порушень кандидатом у минулому законодавства про вибори, про які в законі взагалі не згадано.

Не врегульовано українським законом і обмеження професійної діяльності журналістів, зареєстрованих як кандидати, або які працюють прес-секретарями партій і кандидатів та на подібних посадах. Цей конфлікт інтересів має призводити до заборони цим журналістам вести в період виборів, принаймні, випуски новин та інші не рекламні програми, в т.ч. теледебати.

Нарешті, регулювання доступу до списків чи реєстрів виборців та поширення цієї інформації має відбуватися в такий спосіб, щоб вказівки на місця проживання, вік, стан здоров'я та іншу інформацію про особу виборців були знеособленими. Це узгоджується з практикою ЄС та окремих країн-кандидатів на вступ, як-от у Чехії та Естонії законами передбачено створення реєстру виборців або їх реєстрацію в інший спосіб.

В Україні ж у рамках створення єдиної інформаційно-аналітичної системи "Вибори" такі далекосяжні заходи, як створення державного реєстру виборців; автоматизований моніторинг голосування в реальному часі; накопичування поточної та ретроспективної інформації про політичні партії та інших суб'єктів виборчого процесу; а також накопичення та обробка інформації про порушення законодавства про вибори регулюються не законом, а відомчими актами ЦВК86!

Наразі невідомо, чи подібний реєстр як такий забезпечить достатню точність інформації про виборців як суб'єктів виборчого процесу, або стане засобом маніпулювання та обмеження виборчих прав громадян на підставі загрози виключення з реєстру. На нашу думку, такі реєстри мають задовольняти лише мінімальним вимогам щодо інформації про особу, а саме досягнення нею віку, що дозволяє здійснювати виборчі права, наявність громадянства України та документа, що підтверджує особу, а також відомості про відсутність обмежень виборчих прав на підставі закону.