5. Фінансування поширення інформації про вибори

Прозорість засобів масової інформації, як було зазначено вище, має величезне значення для прозорості виборів в Україні: згідно з експертними оцінками, на оплату послуг ЗМІ припадає понад 36% витрат політичних партій і блоків, а політична реклама посідає перше місце в структурі витрат виборчих фондів - 78%, а також прихованого чи то непрямого фінансування партій і блоків - близько 40%54.

В Україні діють жорсткі санкції за порушення вимог щодо фінансування. З одного боку, порядок надання часу і площ коштом бюджету встановлює не власне закон, а ЦВК. При цьому закон, по суті, не встановлює процедурних і часових рамок для ухвалення подібних правил ЦВК. З іншого боку, витрати на агітацію кандидатів і партій не повинні перевищувати розміру їх виборчого фонду і здійснюються за розцінками, що ЗМІ самостійно встановлюють не пізніше 80 днів до дня виборів55.

Цей підхід виглядає неефективним не лише з огляду на дискреційні повноваження ЦВК. Надмірно малий розмір виборчого фонду уможливлює корупційну практику прихованого фінансування ЗМІ і публікацію рекламних матеріалів саме з метою скасувати реєстрацію кандидатів за перевищення сум виборчого фонду.

В ЄС немає універсального підходу до платної рекламної інформації про вибори, але її також захищає ст. 10 Конвенції. Європейський Суд відкинув посилання уряду Німеччини на те, ніби цей захист не поширюється на платну рекламу, бо йдеться про суто комерційний ефект, а не свободу вираження.

Втім, суд установив важливу презумпцію про те, що дія ст. 10 Конвенції цілком поширюється на будь-які висловлювання, які водночас і рекламують якісь послуги, і інформують про справи суспільної важливості, якщо початкова мета повідомлення не була суто комерційною56.

Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (99) 15 радить країнам-учасницям лише розглянути доцільність законодавчої заборони політичної реклами за 48 годин до закінчення голосування.

Поширення платної інформації обмежується у Данії, Великій Британії та Франції, а в Чехії діє пряма заборона реклами партій та окремих кандидатів і штраф за її порушення сягає 5 000-2 500 000 крон (близько 100 000 доларів США)57. Як правило, електронні ЗМІ в цих країнах надають інформацію про вибори у режимі випусків новин, конференцій, дебатів, інтерв'ю та інших публічних заходів.

Загальноприйнятими в ЄС і країнах-кандидатах на вступ є законодавчі норми щодо фінансування політичної реклами в державних чи то офіційних ЗМІ. В Польщі, наприклад, надавати рекламний час повинні тільки громадське радіо і телебачення, і то безплатно і за нормами, що їх визначає Національна рада. Закон окремо регулює поширення відомостей, одержаних від партій або від друкованих видань. Теле- і радіокомпанії не можуть відмовляти партіям чи кандидатам у наданні часу для платної реклами, а ціни на неї не можуть перевищувати понад 50% звичайні ціни на рекламу станом на день оголошення виборчої кампанії58.

В ст. 11 Конвенції про стандарти демократичних виборів, виборчі права та свободи в державах-учасницях СНД, яка ратифікована в жовтні 2002 р., указано на обов'язок надавати безкоштовний ефірний час чи можливість розміщати друковану інформацію про вибори тільки щодо організацій теле- та радіомовлення і редакцій друкованих ЗМІ, які прямо вказано в законодавстві про вибори.

В Угорщині діє вимога збалансованого висвітлення платформ різних партій, а партіям заборонено платити за будь-які не рекламні програми, в т.ч. за повідомлення про публічні заходи. Процедурний закон про вибори забороняє коментарі чи оцінки щодо будь-якої політичної реклами та новин, а приватні ЗМІ самостійно вирішують всі питання про платну рекламу59, а урядові ЗМІ повинні надавати рекламний час або площу кандидатам чи партіям безплатно принаймні один раз протягом виборчої кампанії (ця вимога стосується і комунальних ЗМІ). Решту повідомлень має супроводжувати чітка вказівка, що це платна виборча реклама60.

Реклама в друкованих ЗМІ не підлягає законодавчим обмеженням у Словаччині, за винятком 48-годинного мораторію до дня виборів на поширення будь-якої інформації про вибори, але чотири статті кримінального кодексу за наклепи і дифамацію дозволяють урядовцям подавати численні позови до журналістів і ЗМІ.

Чеське законодавство зобов'язує друковані ЗМІ забезпечити лише недискримінаційне ставлення до будь-яких партій і кандидатів, що можна вважати занадто нечіткою вимогою.

Розцінки на носії реклами відповідно до території доставки мають визначатися за певний строк до дня голосування під час чергових виборів. На нашу думку, цей строк не повинен бути менше шести місяців, бо чимало засобів масової інформації починають політичну рекламу заздалегідь, або їх створюють спеціально "під вибори". Цю норму варто поширити на проміжні і додаткові вибори та заборонити перегляд розцінок до чергових виборів, хоча дозволити індексацію і подібні компенсації з огляду на можливу інфляцію.

Проте, обрахунок вартості реклами не повинен виключати суми знижок чи дозволених законом безплатних послуг, інакше будь-які мінімальні квоти не будуть порушуватися завдяки застосування спеціальних знижок окремим суб'єктам виборчого процесу. Якщо ЗМІ було створено пізніше початку встановленого законом строку, умовну мінімальну розцінку для них повинен в установлені законом строки визначити регуляторний орган, при чому на рівні 30-50% вище середньозважених цін по окремому виду ЗМІ і території його доставки.

Якщо в разі порушень ЗМІ положень про рекламу (кредитів окремим кандидатам чи партіям) призвели до податкової заборгованості, ця заборгованість не може бути розстрочена чи списана, тобто погашена повністю чи частково державним коштом, ні віднесена на збитки ЗМІ та його власників чи кредиторів.

Майже всі кодекси професійної поведінки журналістів визнають несумісним з незалежною професіональною діяльністю журналістів використання прихованої реклами та одержання винагород за публікації в будь-якій формі як самими журналістами, так і пов'язаними з ними особами.

Серед цікавих норм варто згадати вимогу Кодексу професійних журналістів США відмови від будь-яких дарунків, послуг, знижок, безплатних мандрівок, сумісництва чи громадських посад, якщо вони можуть призвести до конфлікту інтересів при здійсненні професійної діяльності, надто впливу на рішення журналістів публікувати чи не публікувати певну інформацію. Дуже важливими є заборони на організацію торгів і платних конкурсів за надану інформацію чи на публікацію інформації тільки з платних джерел61.