8. Транскордонний обмін інформацією

Закон України про інформацію встановлює певні гарантії вільного транскордонного обміну інформацією, а імпорт та експорт відповідних послуг регулюється загальним законодавством про зовнішньоекономічну діяльність107. Це узгоджується зі ст. 10 Конвенції про поширення інформації незалежно від кордонів, що забороняє контроль над експортом та імпортом носіїв інформації через додаткові обмеження, порівняно з загальними нормами діючого законодавства.

Проте, цей закон містить норми, що відсилають до норм про порядок діяльності іноземних ЗМІ та акредитації іноземних журналістів в Україні, що може ускладнити їх доступ до інформації про вибори.

Європейська конвенція про транскордонне телемовлення, посилання на яку містять закони про телебачення майже всіх держав-кандидатів на вступ до ЄС, забороняє спонсорство програм новин і поточних подій108, що підтверджено і в українському законі109. Втім, у Польщі, скажімо, заборонено спонсорство не лише звичайних чи спеціальних випусків новин (за винятком спортивних випусків і прогнозів погоди), а й коментарів з соціальних та політичних питань, виборчих програм та новин, прямо пов'язаних із виборами110.

Законодавчі обмеження щодо прямої політичної реклами іноземним коштом, в т. ч. поширення матеріалів, виготовлених чи ввезених з-за кордону, як такі не порушують права на доступ до інформації про вибори та її поширення. Втім, закон про вибори регулює лише діяльність іноземних ЗМІ в Україні111, але не переміщення інформації через кордони. Тому прямі посилання на норми європейських конвенцій у галузі телекомунікацій в українському законодавстві стали б значним кроком до його адаптації з нормами ЄС та дозволили вирішити чимало практичних питань.

Наприклад, поширення результатів опитувань чи іншої інформації про вибори не може бути підставою для відповідальності українських ЗМІ, які відтворюють оприлюднені за кордоном повідомлення іноземних засобів масової інформації, навіть в разі порушення окремих вимог українського закону. Особливо це стосується "похідних" ЗМІ, доступ до яких в Інтернеті ніяк обмежити без тотального державного контролю за операторами зв'язку.

9. Захист засобів масової інформації від недобросовісної конкуренції

Законодавчі та адміністративні обмеження поширення інформації може бути застосовано до захисту економічної конкуренції в цілому та, зокрема, захисту від недобросовісної конкуренції. Цього вимагають правові акти і рекомендації ЄС та РЄ, з якими відповідні закони України мають бути гармонізовані згідно з Угодою про співпрацю з ЄС. Національне законодавство вже містить широкий перелік дій, визнаних недобросовісною конкуренцією, і є всі підстави застосувати ці норми до ЗМІ та операторів зв'язку як суб'єктів господарської діяльності в перебігу доступу до інформації про вибори та її поширення.

До них, зокрема, належать гарантії, що запобігають:

1) неправомірному використанню імені, назви чи іншого знаку, що дозволяє ідентифікувати особу, в т.ч. кандидата, політичну партію/блок, або інший засіб масової інформації;

2) неправомірному використанню програмного чи рекламного продукту, майнові чи немайнові права на який належать іншим особам;

3) порівняльній рекламі, крім підтвердженої фактичними і корисними для її споживачів (в даному випадку - виборців) даними;

4) дискредитації особи шляхом поширення неправдивих, неточних чи неповних даних, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта виборчого процесу;

5) купівлі-продажу з примусовим асортиментом, як-от продажу додаткових товарів чи послуг без попереднього запиту споживача - простіше кажучи, підкупові виборців за допомогою ЗМІ;

6) спонуканню інших осіб до бойкоту (рекламодавців-кандидатів або політичних партій, інших ЗМІ), тобто відмові від договірних відносин з цією особою або її представниками;

7) спонуканню інших осіб до дискримінації суб'єкта виборчого процесу, тобто надання товарів і послуг цій особі або її представникам на умовах переваг чи обмежень без достатніх правових підстав;

8) спонуканню інших осіб до припинення договірних відносин з суб'єктом виборчого процесу або його представниками, надання їм товарів та послуг неналежної якості чи невиконання інших зобов'язань;

9) підкупу працівників постачальників чи замовників інформації задля невиконання чи неналежного виконання їх зобов'язань;

10) неправомірному збиранню і використанню інформації з обмеженим доступом, її розголошенню або спонуканню інших осіб до розголошення цієї інформації112.

Законодавство про захист економічної конкуренції передбачає також розробку ЗМІ кодексів етичної поведінки чи правил конкуренції, що погоджуються з Антимонопольним комітетом України і можуть застосовуватися при укладанні договорів, установчих та інших документів засобів масової інформації.