- •Глава 5. Розв'язання суперечок про право на доступ до інформації про вибори та її поширення
- •Глава 6. Висновки та рекомендації
- •Глава 1. Прозорість та доступність виборчого законодавства
- •1. Публікація виборчого законодавства
- •2. Оприлюднення рішень щодо виборів
- •3. Оприлюднення інформації про вибори і виборчий процес
- •4. Обмеження строків внесення змін до виборчого законодавства
- •5. Роз'яснення виборчого законодавства в змі
- •1. Оголошення строків основних виборчих процедур
- •Глава 2. Відкритість інформації про виборчий процес
- •2. Відкритість процесу утворення виборчих округів і дільниць
- •3. Відкритість процесу формування виборчих комісій
- •4. Інформація про місцезнаходження та режим роботи виборчих комісій
- •5. Прозорість фінансування виборчих кампаній
- •6. Оприлюднення підсумків голосування та результатів виборів
- •Глава 3. Змі у виборчому процесі
- •1. Статус змі під час виборчої кампанії
- •2. Гарантії діяльності та захист представників змі на виборах
- •3. Етичні норми діяльності та відповідальність представників змі
- •4. Питання рівності змі різних форм власності
- •Глава 4. Інформація про вибори у змі
- •1. Інформація у виборчому процесі
- •2. Висвітлення у змі виборчого процесу
- •3. Оприлюднення соціологічної інформації
- •4. Забезпечення балансу інформації
- •Глава 5. Інформація про учасників виборчого процесу
- •1. Оприлюднення інформації про кандидатів, політичні партії (блоки)
- •2. Достатність інформації про кандидатів, політичні партії (блоки) у змі
- •3. Інформація про діяльність кандидатів, політичних партій (блоків)
- •4. Персональні дані та інформація про кандидатів
- •5. Спростування неправдивої (компрометуючої) інформації у змі
- •Глава 6. Передвиборна агітація у змі
- •1. Поняття та форми передвиборної агітації
- •2. Поняття та основні характеристики політичної реклами
- •3. Політична реклама і вибори
- •4. Передвиборні дебати та їх правове регулювання
- •5. Рівність у веденні передвиборної агітації з використанням змі
- •Глава 1. Засади правового регулювання доступу засобів масової інформації до інформації про вибори та її поширення
- •1. Предмет регулювання
- •2. Співвідношення загальних і спеціальних гарантій
- •3. Довгострокові цілі правового регулювання
- •4. Гармонізація законодавства України
- •Глава 2. Статус засобів масової інформації
- •1. Предмет регулювання
- •2. Офіційні засоби масової інформації
- •3. Відносини власності та непрямий контроль у засобах масової інформації
- •4. Деконцентрація засобів масової інформації
- •5. Ліцензії та інші державні дозволи для засобів масової інформації
- •6. Регуляторні та контрольні органи
- •7. Моніторинг засобів масової інформації
- •8. Редакційна політика змі
- •Глава 3. Інформація про вибори в змі
- •1. Предмет регулювання
- •2. Інформація про виборчий процес
- •3. Інформація про суб'єктів виборчого процесу
- •4. Гарантії недискримінаційного доступу до інформації про суб'єктів виборчого процесу
- •5. Фінансування поширення інформації про вибори
- •6. Право на спростування та відповідь щодо інформації про вибори
- •7. Інформаційні запити змі
- •Глава 4. Обмеження доступу до інформації про вибори та її поширення
- •1. Предмет регулювання
- •2. Інформація про правосуддя в кримінальних справах
- •3. Конфіденційна інформація
- •4. Захист репутації та запобігання моральній шкоді
- •5. Інформація про очікувані та попередні результати голосування
- •6. Захист джерел інформації
- •7. Захист засобів масової інформації від цензури
- •8. Транскордонний обмін інформацією
- •9. Захист засобів масової інформації від недобросовісної конкуренції
- •Глава 5. Розв'язання суперечок про право на доступ до інформації
- •1. Предмет регулювання
- •2. Тлумачення законів
- •3. Правові підстави і форми відповідальності
- •4. Цивільно-правова відповідальність
- •5. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції
- •6. Кримінальна відповідальність
- •7. Захист права Європейським судом
- •Глава 6. Висновки та рекомендації
- •1. Прозорі вибори як принцип виборчого права
- •2. Стандарти прозорих виборів і засоби масової інформації
- •3. Межі реалізації стандартів прозорості виборів
- •4. Відповідальність за порушення стандартів прозорих виборів
- •Прозорі вибори та змі в Україні: правове регулювання
- •01001, Київ-1, вул. Лютеранська, 4.
6. Кримінальна відповідальність
Хоча ЗМІ, як такі, не підлягають кримінальній відповідальності, в деяких випадках санкції застосовуються до них на підставі фактів, установлених у порядку кримінального судочинства. Зокрема, законодавство про вибори передбачає таку відповідальність за: поширення явно неправдивих відомостей про кандидатів у депутати або інші дії, що принижують честь і гідність кандидатів у депутати; перешкоди здійсненню передвиборної агітації чи порушення встановлених правил ведення передвиборної агітації; порушення встановленого законом порядку фінансування виборчого процесу131.
Так, заборона передвиборчої агітації, що супроводжується наданням виборцям товарів та інших матеріальних цінностей, має стосуватися також безплатних примірників друкованих ЗМІ і засобів доступу до електронних ЗМІ на кшталт кабельного телебачення чи Інтернет. Але до скасування реєстрації кандидата може призвести тільки встановлення судом факту такої діяльності з боку ЗМІ на прохання кандидата чи за його дорученням.
Подібні факти можна встановити лише в порядку кримінального судочинства згідно зі ст. 157 Кримінального кодексу України, хоча малоймовірно, що рішення суду набере законної сили до закінчення виборів, надто в разі скоєння порушень напередодні виборів.
За минулий рік, за даними Інституту масової інформації, зафiксовано шість випадків звернень журналістів до правоохоронних органів за фактом перешкоджання у професійній діяльності, які підпадають під дію ст. 171 Кримінального кодексу. В усіх випадках у порушенні кримінальної справи за цією статтею було відмовлено, натомість у 2002 р. порушувалися кримінальні справи по факту крадіжки накладів газет, як-от "Азовські новини" (Маріуполь) або "Свобода" (Черкаси)132.
Втім, покарання за кримінальні порушення особистої безпеки журналістів, незаконні оперативно-розшукові дії, обмеження їх волі, вилучення чи пошкодження професійного обладнання чи документів, мають бути суворішими ніж загальні (на рівні гарантій захисту правоохоронців чи представників громадян), а самі такі порушення визнаватися різновидом цензури, якщо їх здійснено державними службовцями або за їх участі.
Ще одним прикладом застосування кримінальної відповідальності може стати норма ст. 182 Кримінального кодексу, в якій за незаконне збирання, зберігання, використання чи поширення (в т.ч. в ЗМІ, публічних виступах) конфіденційної інформації про особу без її згоди передбачено можливість накладення штрафу, в т.ч. на журналістів, у розмірі 50 нмдг чи позбавлення волі до трьох років.
Вище було згадано про порушення таємниці листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції як підставу застосування цієї норми, але у разі поширення конфіденційної інформації про державних чи громадських діячів (кандидати, керівники партій, члени ЦВК) строк позбавлення волі зростає від трьох до семи років. Подібні покарання стосуються також зняття інформації про особу за допомогою засобів зв'язку, в т.ч. стільникових телефонів і комп'ютерів, хоча судові прецеденти досі відсутні. Тому встановити в подібних ситуаціях, чи була інформація про особу державного діяча конфіденційною або суспільно значущою доведеться в порядку кримінального судочинства.