2. Інформація про правосуддя в кримінальних справах

Європейська комісія передбачає доступ до інформації про здійснення правосуддя в кримінальних справах як одну з нечисленних царин, де право на доступ та поширення інформації може обмежуватися національними законами. Зокрема, цим нормам має підлягати й будь-яке розкриття в ЗМІ листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції, доступ до якої є законним лише на підставі рішень суду77.

Очевидно, що такі гарантії не повинні містити виключень і на період виборів: дії, до яких свого часу вдавалися і "уотергейтські сантехніки", і Д. Понамарчук, є порушенням цих гарантій і підлягають відповідальності за ст. 182 Кримінального кодексу України.

Ще один конституційний виняток щодо доступу до такої інформації та її поширення становить "підтримання авторитету і неупередженості правосуддя", яке згідно зі ст. 124 Конституції в Україні здійснюють виключно суди, а не МВС або Прокуратура. Отже, неприпустимими порушеннями треба визнати спроби будь-яких правоохоронних органів перешкоджати поширенню інформації про правосуддя без письмових посилань на таємницю слідства чи судового розгляду.

Проте, юристи та журналісти не раз наголошували на неприпустимості того, що кримінальні справи проти окремих осіб, в т.ч. державних і громадських діячів або журналістів, в Україні роками не розслідуються і не закриваються всупереч процесуальним нормам78. Ці справи часто є ефективним засобом цензури, і примусове замовчування перебігу розслідувань з порушенням процесуальних норм якраз підриває неупередженість та авторитет правосуддя. По закінченні максимального строку розслідувань, встановленого законом, ЗМІ має належати право поширювати інформацію про ці справи без законодавчих чи адміністративних обмежень.

Європейський Суд відкинув припущення, що будь-яка згадка у ЗМІ про покарання, якого зазнав політичний чи громадський діяч, має автоматично каратися. Навпаки, збереження і розголошення доказів, як-от фото, відбитки пальців, записи та інші документи щодо минулої протиправної діяльності, дозволені попри норми ст. 8 Конвенції, якщо їх здійснено з метою попередження злочину чи захисту громадського порядку79.

Ще одним прикладом можуть стати кримінальні справи на підставі поширення інформації про вибори без вихідних даних або зі сфальшованими даними контролерів інформації, як-от підробних звернень громадських і політичних діячів, випусків газет чи постерів тощо. Представники ЗМІ підкреслюють, що встановити підробників не є надто складним завданням, але для цього потрібно провести цілу низку заходів:

1) технічну експертизу документів: встановити виробника паперу, друкарню тощо;

2) авторознавчу експертизу: з'ясування, чи належать ці тексти людині, чиїм прізвищем вони підписані, або навпаки, встановити ймовірного автора матеріалу;

3) експертизу програмного забезпечення та комп`ютерних засобів, зокрема, відновити знищені тексти, тобто довести, що матеріали були виготовлені на певному обладнанні;

4) дактилоскопічну експертизу, яка допомагає встановити осіб, які поширювали фальшивку, чи інших причетних до її випуску осіб, бо відбитки можна зчитувати кілька років80.

Винуватців, за умови їх встановлення, можна притягнути до вiдповiдальностi за порушення авторського права, фінансового та податкового законодавства або підробку документів, на що поширюється дія окремих статей Кримінального кодексу. Проте, щоб започаткувати офіційну експертизу, треба домогтися, принаймні, порушення кримінальної справи, бо приватна судова експертиза в Україні заборонена з 2001 р. і вказані види експертизи можуть проводити лише фахівці державних установ судової експертизи.

Оприлюднення будь-якої інформації, що вказано вище, має підлягати нормам щодо поширення інформації про правосуддя в кримінальних справах, за умови внесення до законів України заборони на відмову в порушенні кримінальної справи та проведенні експертизи в разі поширення інформації про вибори без установлення її контролерів або від імені суб'єктів виборчого процесу, на вимогу цих контролерів.