3. Етичні норми діяльності та відповідальність представників змі

Невід'ємною умовою проведення прозорих демократичних виборів є дотримання журналістами та іншими представниками ЗМІ етичних / професійних принципів діяльності. Міжнародне право закріплює і формалізує деякі з них. Так, принцип 6 Резолюції №2 "Журналістські свободи і права людини" Політичної декларації про засоби масової інформації в демократичному суспільстві, прийнятій на 4-й Європейській конференції міністрів з політики в сфері ЗМІ (Прага, 7-8 грудня 1994 р.), говорить: "Основна функція журналістики в справжній демократії передбачає, що всі ті, хто задіяний у журналістській діяльності, займають етичні й відповідальні позиції, що втілюється в особливості збереження їх незалежності й критичного підходу. Журналістика повинна слугувати свободі слова, що включає в себе право отримувати і повідомляти інформацію, при дотриманні також інших основних прав, свобод та інтересів, що захищаються Європейською конвенцією про права людини та основні свободи. Принцип 7 Резолюції №2 "Журналістські свободи і права людини" Політичної декларації про засоби масової інформації в демократичному суспільстві конкретизує це положення, зазначаючи, що журналістська діяльність має ряд характеристик у справжній демократії. Із цих характеристик - які вже враховані в багатьох професійних кодексах поведінки (часто відіграють не менш важливу роль в регулюванні питань професійних діяльності журналістів, ніж законодавчо закріплені норми) - можна навести такі: поважати право публіки бути точним чином поінформованою про факти і події; збір інформації чесним шляхом; чесне надання інформації, коментарів та критики, особливо уникаючи невиправданих посягань на приватне життя, дефомації та необґрунтованих звинувачень; виправлення будь-якої опублікованої чи поширеної інформації, яка виявляється згодом грубо неточною; професійна таємниця щодо джерел інформації.97

Отже, в міжнародній практиці (перш за все, європейській) основну роль у визначенні етичних стандартів професійної діяльності журналістів та інших представників / службових осіб ЗМІ відіграють "етичні кодекси" (рідше їх ще називають "професійними кодексами").

Етичні кодекси журналістів переважно розробляються професійними журналістськими об'єднаннями. Якщо розглядати можливі шляхи гарантування дії таких корпоративних документів, то тут найбільш поширеними є два підходи:

1. Професійне об'єднання журналістів розробляє та самостійно затверджує на спільній конференції (зборах) свій власний Етичний кодекс, встановлюючи санкції за його порушення та спеціальні процедури притягнення до відповідальності й застосування таких санкцій (у цьому разі дія положень Етичного кодексу забезпечується лише корпоративною культурою та загрозою втратити захист, який гарантує таке професійне об'єднання);

2. Професійне об'єднання журналістів (чи група таких об'єднань) розробляє, попередньо приймає та передає на затвердження вищому законодавчому органу відповідної держави Етичний кодекс своєї діяльності (в такому випадку після розгляду і затвердження такий документ набуває сили закону і його дія забезпечується загрозою застосуванням відповідних санкцій зі сторони держави).

Для того, щоб зрозуміти, яким чином Етичний кодекс може вплинути на діяльність ЗМІ чи конкретного журналіста, зокрема під час виборів, розглянемо один з них. Одним із найбільш розгалужених і впливових професійних об'єднань представників ЗМІ в світі є Спілка професійних журналістів (The Society of Professional Journalists), яка на сьогоднішній день нараховує понад 13500 членів. 19 вересня 1998 року Спілкою, яка має статус міжнародної організації, було прийнято Кодекс професійної етики.

Принципи, закріплені у Кодексі, умовно можна розділити на чотири групи:

1) істинність;

2) мінімум шкоди;

3) незалежність;

4) підзвітність.

Перш за все, Кодекс закликає журналістів шукати й повідомляти істину. Такий принцип зумовлює дотримання журналістами та іншими представниками ЗМІ спеціальних вимог:

- журналіст повинен перевіряти достовірність інформації та уникати випадкових помилок;

- свідоме викривлення фактів не припустиме ні за яких обставин;

- журналіст повинен докладати максимум зусиль для того, щоб почути особисту думку осіб, які у чомусь звинувачуються;

- за можливості, потрібно вказувати джерела інформації, щоб підтвердити її достовірність;

- журналіст повинен прагнути, щоб матеріали публікації, починаючи від заголовків і закінчуючи цитатами, не були викривленими, відповідали дійсності, не спрощували подій й не висвітлювали їх поза контекстом;

- журналіст повинен уникати інсценування подій, які відбулися раніше, без текстового повідомлення про це;

- журналіст повинен уникати таємних та прихованих методів збору інформації, за винятком тих випадків, коли традиційні відкриті методи не дають можливості отримати інформацію, життєво важливу для суспільства.

За Кодексом, завдання журналіста - підтримувати вільний обмін думками, навіть у випадках, коли ці думки видаються неприйнятними з точки зору журналіста. Журналіст повинен надавати можливість виступити тим, хто зазвичай не має можливості публічно висловитися. Журналіст повинен дотримуватися рівності джерел інформації (як офіційних, так і неофіційних) в аспекті надання їм права голосу, серйозності ставлення до того, що повідомляється. Але аналіз інформації, наданої офіційними і неофіційними джерелами, має свої відмінності, які журналіст повинен враховувати при підготовці матеріалу до публікації. Аналіз і коментарі повинні бути чітко означені й не повинні викривлювати факти або контекст. Інформація повинна бути чітко відокремлена від реклами; потрібно уникати й гібридних публікацій, які стирають різницю між першим та другим.

Другий принцип закликає журналіста зводити шкідливий вплив до мінімуму, вбачаючи в джерелах інформації, героях своїх репортажів та колегах людей, що заслуговують на повагу. Отже, журналіст повинен пам'ятати, що збір інформації і її публікація можуть зашкодити цим людям, завдати їм неприємностей.

Цікаво, що Кодекс надає більше прав на контроль інформації, яка стосується особистого життя, простим громадянам, аніж посадовим особам або тим, хто прагне до влади, впливу та уваги до своєї персони від суспільства. Якщо вести мову про останню категорію, то проникнення у її приватне життя може бути продиктоване суспільним інтересом.

Наступний принцип - незалежність журналіста від будь-яких інтересів, за винятком єдиного - права громадян бути поінформованими. Журналіст повинен:

- уникати фактору особистої зацікавленості;

- не вступати в організації та відмовлятися від діяльності, яка може скомпрометувати його професійну чесність і зашкодити репутації;

- відмовлятися від подарунків та послуг, грошових винагород, безкоштовних поїздок, особливого ставлення;

- уникати роботи за сумісництвом, політичної діяльності, урядових посад, роботи в органах місцевого самоврядування, якщо це може зашкодити їх незалежності.

Також Кодекс закликає відмовитися від надання особливих переваг рекламодавцям і групам, що переслідують специфічні інтереси, протидіяти тиску, що може здійснюватися ними з метою вплинути на висвітлення подій.

Останній принцип - підзвітність аудиторії та колегам. Цей етичний принцип збігається з демократичним принципом підзвітності державних інституцій широким колам громадськості. У випадку із мас-медіа, це означає, перш за все, що ЗМІ повинні слугувати комунікативним каналом між державою та громадянами, надаючи можливість звітності державних установ і відгуку суспільства на рішення органів виконавчої влади або представницьких органів. По-друге, журналісти повинні пояснювати й коментувати інформацію, заохочувати спільноту до висловлення критичних зауважень на адресу ЗМІ, визнавати свої помилки й бути готовими до їх виправлення.98

У багатьох етичних / професійних кодексах, що прийняті на державному чи міжнародному рівнях, визначаються такі питання:

- основні характеристики новинних, контекстуальних, редакційних та авторських матеріалів (про які йтиметься далі);

- особливості використання для своїх матеріалів специфічних видів інформації: конфіденційна інформація, інформація про особисте життя, інформація про публічну особу і т.д.;

- особливості поводження з джерелами інформації тощо.

Переважна більшість діючих у світі етичних кодексів професійної діяльності журналістів не містять окремих положень, які пов'язані з участю ЗМІ у процесі висвітлення виборчих кампаній чи участі у передвиборній агітації, оскільки ці питання регламентуються відповідним законодавством (щодо виборів, інформації та ЗМІ).

В деяких країнах-членах Європейського союзу, так само як і в країнах Центральної та Східної Європи, питання етики професійної діяльності журналістів чи загальної етики ЗМІ під час виборчих кампаній частково регулюються в національному законодавстві. Проте такі положення виборчого законодавства стосуються дуже вузьких чи специфічних питань. Так, у частині 2 статті 55 Закону про внесення змін до Закону про вибори до Сейму (Литва) передбачається, що "Засіб масової інформації, який не має державного або муніципального капіталу, може вказати список (списки) кандидатів або кандидата (кандидатів), яких він підтримує, та після цього їх передвиборну агітацію оголошувати безоплатно. У цьому випадку засобу масової інформації не може надаватися відшкодування будь-якими іншими способами за оголошення такої передвиборної агітації".99 До певної міри, згадане положення є унікальним для виборчого права, оскільки запобігає появі етичного конфлікту, коли творчий колектив, засновник / власник недержавного ЗМІ прагне підтримати конкретного кандидата, політичну партію (блок) і не бажає порушувати закону. Здебільшого ж, норми, які містяться у виборчому законодавстві країн Центральної та Східної Європи і стосуються питань професійної етики журналістів / представників ЗМІ, є загальними принципами чи деклараціями, які відсилають до спеціального законодавства щодо ЗМІ чи корпоративних правил поведінки.

В українському виборчому законодавстві практично відсутні положення, які стосуються етики професійної діяльності журналістів (представників ЗМІ) під час виборчих кампаній. Частина 4 статті 12 Закону України "Про вибори народних депутатів України"100 і частина 4 статті 7 Закону України "Про вибори Президента України"101 передбачають, ЗМІ зобов'язані об'єктивно висвітлювати хід підготовки і проведення виборів. Фактично це єдині положення українського виборчого законодавства, які стосується етики функціонування ЗМІ під час виборчих кампаній.

Питання професійної етики журналістів чи етики діяльності ЗМІ в Україні також не врегульовуються, за виключенням окремих декларативних норм, і в спеціальному законодавстві щодо ЗМІ.

Зважаючи на результати моніторингу останніх президентських та парламентських виборів в Україні, можна зробити висновок про те, що рівень соціальної відповідальності ЗМІ визначається не інтересами споживачів інформації (в нашому випадку - виборців), а тих, хто контролює конкретні ЗМІ. При цьому фактично відсутні законодавчі рамки, які б впливали на рівень соціальної відповідальності ЗМІ, їхніх власників та засновників.102

Журналістським середовищем також не створено в Україні дієвих організаційних структур, які б могли ефективно репрезентувати інтереси, пов'язані з професійною діяльністю працівників ЗМІ, та виступати гарантом дотримання їхніх прав і свобод. Сучасна українська журналістика не виробила єдиних корпоративних принципів та критеріїв, які б були оформлені у вигляді комплексного документа, що стосується питань професійної етики роботи сучасних українських ЗМІ та їх представників (журналістів) на засадах загальновизнаних міжнародних стандартів діяльності мас-медіа.