Глава 3. Змі у виборчому процесі

Існуючі проблеми:

- невизначеність статусу ЗМІ у виборчому процесі;

- відсутність реальних гарантій діяльності та захисту представників ЗМІ під час виборчих кампаній;

- відсутність діючої системи загальних етичних стандартів професійної діяльності журналістів;

- неврегульованість в українському законодавстві питань, пов'язаних з функціонуванням ЗМІ, засновниками / власниками чи видавцями яких є політичні партії (блоки).

1. Статус змі під час виборчої кампанії

Говорячи про міжнародний досвід щодо визначення статусу ЗМІ та журналістів під час виборів, варто звернути увагу на те, що найбільш поширеними щодо регулювання їх діяльності у виборчий період є два підходи:

1) встановлення у національному законодавстві спеціального статусу для ЗМІ та їх представників на період виборчих кампаній;

2) відсутність у національному законодавстві будь-яких норм, які б визначали спеціальний статус ЗМІ та їх представників на період проведення виборчих кампаній.

Перший підхід домінує у країнах нової демократії, до яких належать і країни Центральної та Східної Європи. Серед найбільш згадуваних у цьому дослідженні країн перший підхід використовується у Федеративній Республіці Боснія і Герцеговина, Болгарії, Словенії, Македонії. На практиці такий підхід реалізується через детальну регламентацію статусу, прав, обов'язків і гарантій діяльності ЗМІ та їх представників у виборчий період. Це виражається у виокремленні в актах національного виборчого законодавства цілих розділів чи глав (наприклад у Виборчому кодексі Федеративної Республіки Боснія і Герцеговина) або у встановленні великої кількості законодавчих положень, які стосуються регулювання діяльності ЗМІ та їх представників під час виборчих кампаній (Болгарія, Словенія, Македонія).

Інша ситуація спостерігається у країнах сталої демократії. Видання та інші ЗМІ, хоча, як правило, вони не є у згаданих країнах державними органами, виконують достатньо важливу функцію в інтересах широкої громадськості. Для того, щоб створити їм можливість виконувати цю функцію в інтересах суспільства, державою встановлюються спеціальні гарантії для ЗМІ.75 Ці гарантії є постійнодіючими й фактично визначають особливий статус ЗМІ в суспільстві. Така ситуація є типовою для країн-членів Європейського Союзу, де сегмент ЗМІ, засновником чи одним із співзасновників яких є державні органи влади чи органи місцевого самоврядування, незначний або взагалі відсутній.

З наведених вище причин ЗМІ в країнах Європейського Союзу не наділяються на час виборів спеціальними статусом та правами. Об'єм повсякденних гарантованих державою ЗМІ прав є достатньо широким і дозволяє їм займати незалежну позицію й визначати стратегію власної поведінки під час виборчих кампаній самостійно. Натомість, в країнах Центральної та Східної Європи, де ЗМІ ще не грають такої ролі у суспільстві, журналісти на період виборчих кампаній наділяються спеціальним статусом, за рахунок чого відбувається розширення інформаційної функції ЗМІ до функції громадського контролю за виборчим процесом, що підвищує роль їх представників під час виборів. Це є передумовою встановлення додаткових гарантій діяльності та захисту прав представників ЗМІ і, перш за все, журналістів у країнах, де демократичні традиції ще не вкоренилися достатньою мірою й потребують додаткового захисту.

Статус ЗМІ у взаємовідносинах з державними органами влади визначається у європейському праві достатньо чітко. В частині 3 статті А Резолюції № 428 (1970) Консультаційної асамблеї Ради Європи "Щодо Декларації про засоби масової інформації та права людини" від 23 січня 1970 року говориться, що офіційна влада зобов'язана в розумних межах надавати інформацію з питань, що можуть викликати інтерес суспільства, а ЗМІ зобов'язані повідомляти повну і вичерпну інформацію про державні справи. У частинах 4 та 5 тієї ж статті передбачаються додаткові гарантії для ЗМІ. Так, у згаданих положеннях говориться, що незалежність ЗМІ від державного контролю має бути передбачена в законі, а обмеження цієї незалежності допускається лише на підставі рішення суду, а не органів виконавчої влади. Не допускається ні прямої, ні опосередкованої цензури друкованих ЗМІ або змісту радіо- і телевізійних програм, новин або інформації, що передається іншими засобами, наприклад хронікальних матеріалів, що демонструються в кінотеатрах.76

З одного боку, на сьогоднішній день в українському виборчому законодавстві, як і в більшості країн Центральної та Східної Європи, міститься велика кількість норм, які регламентують діяльність ЗМІ під час виборів, таким чином фактично визначаючи їх спеціальний статус у виборчому процесі, з іншого - законодавець не включає ЗМІ до числа суб'єктів виборчого процесу (стаття 11 Закону України "Про вибори народних депутатів України"77), реально не розширюючи їхніх прав та можливостей, а також не встановлюючи додаткових гарантій їхньої діяльності під час виборів (як це передбачено для суб'єктів виборчого процесу). Така суперечлива позиція законодавця щодо визначення ролі ЗМІ під час виборів може свідчити лише про одне - встановлення спеціального статусу ЗМІ та їх представників на період ведення виборчих кампаній має на меті не розширення їхніх прав (як це спостерігається в країнах Центральної та Східної Європи), а навпаки обмеження. Такий висновок можна зробити, порівнявши перелік прав та гарантій професійної діяльності ЗМІ та журналістів, які встановлені спеціальним законодавством, що регламентує діяльність ЗМІ в Україні, з основними положеннями виборчого законодавства щодо діяльності ЗМІ та їх представників під час виборів.

В такому разі, найбільш вдалою видається пропозиція про зменшення кількості положень українського виборчого законодавства, які так чи інакше стосуються визначення статусу ЗМІ та їх представників на період виборчих кампаній, з одночасним вдосконаленням положень чинного законодавства з питань інформації та ЗМІ. Цієї позиції притримуються і деякі представники українських ЗМІ. Так, Генеральний директор міжнародної комерційної телерадіокомпанії ICTV О.А. Богуцький вважає, що "сьогодні слід працювати над внесенням змін до законів про засоби масової інформації, а не практикувати підхід до виборів, як до війни: особливі закони на особливий період...".78 В своїх публікаціях та виступах цю позицію обстоює і голова комітету "Рівність можливостей" Олександр Чекмишев.