5. Спростування неправдивої (компрометуючої) інформації у змі

Все більш розповсюдженою під час виборчих кампаній в Україні стає практика поширення негативної (компрометуючої) інформації про конкретних кандидатів, політичні партії (блоки) як ефективної технології протидії політичним конкурентам з високим рейтингом.

У частині 5 статті 32 Закону України "Про вибори Президента України" встановлюється гарантія, згідно з якою у разі оприлюднення в ЗМІ недостовірних, на думку кандидата, матеріалів про нього, ці ЗМІ протягом семи днів, але не пізніше як за два дні до дня виборів, зобов'язані надати кандидату, щодо якого поширені недостовірні матеріали, такий же час на радіо або телебаченні чи таку ж друковану газетну площу для спростування недостовірних матеріалів.153

Подібне положення міститься й у Законі України "Про вибори народних депутатів України". Так, у частині 5 статті 56 згаданого Закону говориться: ЗМІ, що оприлюднив інформацію, яку партія (блок) або кандидат у депутати вважають явно недостовірною, не пізніш як через три дні після дня оприлюднення таких матеріалів, але не пізніш як за два дні до дня виборів, зобов'язаний надати уповноваженій особі партії (блоку), кандидату в депутати, щодо яких поширено недостовірні відомості, на їх вимогу можливість спростувати такі матеріали: надати такий же ефірний час відповідно на телебаченні чи радіо або опублікувати в друкованому ЗМІ наданий партією (блоком) чи кандидатом у депутати матеріал, який повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою "спростування" на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, що спростовується. Спростування повинно містити посилання на відповідну публікацію в друкованому ЗМІ, передачу на телебаченні, радіо та на факти, що спростовуються. Також встановлюється додаткова гарантія, згідно з якою спростування має бути оприлюднене без додатків, коментарів та скорочень і здійснюватися за рахунок ЗМІ154.

Питання про спростування негативної (компрометуючої) інформації регулюються у новому Цивільному Кодексі України. Так, у частині 1 статті 277 говориться: фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При чому, згідно із частиною 6 тієї ж статті 277, відповідь або спростування недостовірної інформації мають бути оприлюднені у тому ж ЗМІ. Якщо відповідь або спростування є неможливими у тому ж ЗМІ у зв'язку з його припиненням, то вони мають бути оприлюднені в іншому ЗМІ за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Цікавими є положення частини 3 та 7 статті 277, у яких говориться, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, а також, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.155

Питання про спростування негативної (компрометуючої) інформації врегульоване у багатьох міжнародних правових актах. Так, у статті 13 Американської конвенції з прав людини (результат Конференції у Сан-Хосе, Коста-Ріка, 1969 р.) говориться: будь-хто, кому було завдано шкоди неточними чи образливими твердженнями чи ідеями, поширеними серед громадськості, через юридично регламентовані засоби комунікації мають право відповісти чи внести виправлення, використовуючи той самий засіб комунікації, у відповідності до тих умов, які закон може встановити.156

Для практичного застосування в Україні можна розглянути досвід щодо спростування негативної (компрометуючої) інформації, який наявний у Литві. У статті 52 Закону про внесення змін до Закону про вибори до Сейму передбачається, що, якщо в період передвиборної агітаційної кампанії ЗМІ оприлюднюється компрометуючий матеріал на кандидата чи члена Сейму (такі дані можна оприлюднити не пізніше як: у ЗМІ, який виходить більше як три рази на тиждень, - за 5 днів до виборів; в інших ЗМІ - за 10 днів до виборів, проте у всіх випадках компрометуючий матеріал про кандидата може бути оприлюднений не пізніше як у передостанньому до виборів номері видання ЗМІ), такий ЗМІ зобов'язаний надати можливість кандидату висловити зустрічну думку, яка складається з короткого викладу оприлюдненого компрометуючого матеріалу та відповіді кандидата. Обсяг такої відповіді, як правило, не може перевищувати більше як у три рази обсяг компрометуючого матеріалу. Така відповідь має бути оприлюднена ЗМІ не пізніше як протягом 7 днів з дня, коли вона була зроблена, проте не пізніше як за 2 дні до початку заборони на проведення передвиборної агітації. Якщо ЗМІ протягом установленого строку самостійно не може оприлюднити відповідь кандидата, він повинен за рахунок власних коштів забезпечити оприлюднення відповіді кандидата в іншому ЗМІ (частина 1). Водночас, не визнається компрометуючим матеріалом і не надає кандидату права вимагати оприлюднення зустрічної думки оприлюднена ЗМІ думка (на відміну від відомостей, стосовно думки не застосовуються критерії істини) про кандидата, у тому числі й негативна (частина 2). Якщо кандидат своєчасно представив у ЗМІ зустрічну думку, проте вона не була оприлюднена, відповідь кандидата оголошується по Литовському національному радіо або телебаченню за рішенням Центральної виборчої комісії, та оплата за це здійснюється за розцінками на рекламні оголошення. У такому раз винний ЗМІ сплачує вартість оголошення у подвійному розмірі ЦВК (частина 3). Подібні положення передбачені в Литві і щодо оприлюднення інформації про політичні партії, які беруть участь у виборах (стаття 53).157

Таким чином, можна зробити висновок про те, що, попри наявність в українському законодавстві доволі значної кількості норм, які передбачають гарантії щодо спростування негативної (компрометуючої) інформації про кандидатів, які беруть участь у виборах, більшість з них не діють, оскільки не мають практичного механізму реалізації та за їх порушення безпосередньо у виборчому законодавстві не встановлюється відповідальності. Крім того, реалізація цих законодавчих гарантій ускладнена відсутністю чітких характеристик таких понять як: "відомості про кандидата" та "оціночні судження". Ще однією проблемою, яка дається взнаки при розгляді питання про спростування негативної (компрометуючої) інформації про кандидатів, політичні партії (блоки) є превалюючий характер виборчого законодавства щодо регулювання правовідносин, пов'язаних з перебігом виборчих кампаній, порівняно зі іншими галузями національного законодавства (не зважаючи на те, що в нормативно-правових актах інших галузей національного законодавства можуть міститися реальні механізми та процедури спростування неправдивої чи компрометуючої інформації або покладення відповідальності на осіб, винних у поширенні такої інформації). Виходом із такої ситуації може бути встановлення в актах виборчого законодавства бланкетних норм, які відсилають до нормативно-правових актів інших галузей українського законодавства.

Рекомендації:

1. У законі про вибори доречно встановити перелік основних складових "мінімального необхідного об'єму інформації" про кандидата, політичну партію (блок), виходячи з їх обов'язкових особистих (дата народження / реєстрації, професійний досвід / історія діяльності (парламентський досвід) тощо) та ідеологічно-політичних характеристик (партійна приналежність / тип політичної ідеології, особливості передвиборної програми / політичної платформи тощо).

2. З чинного виборчого законодавства варто вилучити таке формулювання, як "офіційне повідомлення" про дії кандидата у депутати, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією або законами України.

3. У законі про вибори доречно передбачити норму, згідно з якою особа, яка зареєстрована кандидатом у народні депутати України, кандидатом на посаду Президента України у разі потреби оприлюднити певну інформацію, що пов'язано з виконання нею своїх посадових (службових) обов'язків може зробити це виключно на прес-конференції. Телевізійні та радіосюжети / передачі за підсумками такої прес-конференції транслюються виключно у записі й, разом з газетними публікаціями, не повинні містити передвиборної агітації.

4. У законі про вибори варто передбачити часові обмеження щодо оприлюднення негативної (компрометуючої) інформації про кандидатів у народні депутати України, кандидатів на посаду Президента України, політичні партії (блоки). Слід встановити, що такі дані можуть бути оприлюднені не пізніше як: у ЗМІ, який виходить більше як три рази на тиждень, - за 5 днів до виборів; в інших ЗМІ - за 10 днів до виборів, проте у всіх випадках негативний (компрометуючий) матеріал про кандидата, політичну партію (блок) може бути оприлюднений не пізніше як у передостанньому до виборів номері видання ЗМІ.

5. У законі про вибори слід передбачити, що у разі оприлюднення ЗМІ на етапі передвиборної агітації негативного (компрометуючого) матеріалу про кандидата, політичну партію (блок), що бере участь у виборах, такий ЗМІ зобов'язаний надати можливість кандидату, політичній партії (блоку) чи їх представнику висловити зустрічну думку, обсяг якої, як правило, не може перевищувати обсягу компрометуючого матеріалу.

6. Закон про вибори має встановлювати чіткі гарантії щодо оприлюднення відповіді на негативну (компрометуючу) інформацію про кандидатів / учасників виборчого списку політичної партії (блоку), політичні партії (блоки):

- така відповідь має бути оприлюднена ЗМІ не пізніше як протягом 7 днів з дня, коли вона була зроблена, проте не пізніше як за 3 дні до дня виборів;

- якщо ЗМІ протягом установленого строку не може самостійно оприлюднити відповідь кандидата, він повинен за рахунок власних коштів забезпечити оприлюднення відповіді кандидата в іншому ЗМІ;

- якщо кандидат / учасник виборчого списку політичної партії (блоку), політична партія (блок) своєчасно представили в ЗМІ свою відповідь, проте вона не була оприлюднена, така відповідь оголошується на Радіо України або на Національному телебаченні за рішенням Центральної виборчої комісії, та оплачується винним ЗМІ згідно з розцінками на рекламні оголошення.