- •1.Предмет диференціальної психології.
- •2. Задачі диференціальної психології.
- •3.Структура диференціальної психології.
- •4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності
- •5.Донауковий, філософський, емпіричний етапи становлення диференціальної психології.
- •6.Перші наукові дослідження індивідуальних відмінностей (ф. Бессель, в. Вундт, ф. Гальтон).
- •7.Специфіка диференціальної психології, її зв’язок з іншими науками
- •8.Напрями диференційно-психологічних досліджень за в. Штерном
- •9. Диференціальна психофізіологія як галузь диференціальної психології.
- •10.Внесок експериментальної психології, біології у розвиток диференціальної психології.
- •11. Три світові традиції у розвитку диференціальної психології: європейська, американська, російська.
- •12. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу.
- •13. Варіативність. Детермінізм.
- •14. Формальний підхід у вивченні індивідуальності.
- •15. Інтраіндивідуальні зв’язки як вияв специфіки взаємозв’язку індивідуальих психічних властивостей.
- •16. Інтеріндивідуальні варіації властивостей .
- •17. Об*єкт-субєктна взаємодія
- •18. Функціональна специфічність великих півкуль.
- •19. Теорії походження функціональної асиметрії.
- •20. Функції лівої і правої півкулі.
- •21. Профілі функціональної асиметрії
- •22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна
- •23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії
- •24. Постнатальні ознаки латеральності.
- •25. Чинники походження асиметрії: середовищні (включаючи культурні), генетичні і патологічні
- •26. Організм – тілесний фактор індивідуальності.
- •27. Індивід – передумова особистості
- •28. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •29. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •30. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •31. Теорія спадкових чинників.
- •32. Соціогенетична теорія.
- •33. Теорія двох чинників.
- •34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.
- •35. Теорія психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей.
- •36. Теорія диференціації.
- •37. Класифікація методів диференціальної психології.
- •38. Загальнонаукові методи.
- •39. Психогенетичні методи.
- •40. Власне психологічні методи.
- •41. Прийоми і способи наукової класифікації.
- •42. Поняття «я-концепції».
- •43. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів.
- •44. Індивідуальні особливості пам'яті.
- •47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
- •48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.
- •49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
- •50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
- •51. Загальні інтелектуальні здібності.
- •52. Характеристика тестологічних підходів до інтелекту.
- •53. Стійкість інтелектуальних вимірювань.
- •54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
- •55. Спадковість і середовище у детермінації інтелектуальних відмінностей.
- •56. Критерії та ступені вираженості розумової відсталості.
- •57. Соціальний інтелект.
- •58. Емоційний інтелект.
- •59. Стиль життя, як індивідуальна стратегія поведінки (адлер).
- •60. Стильові риси особистості (за олпортом).
- •61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.
- •62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.
- •63. Стилі кодування інформації.
- •64. Стилі постановки та рішення проблем
- •65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).
- •66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.
- •67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).
- •68.Стиль діяльності та її ефективність
- •69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.
- •1 Діяльність/ дія/ операція.
- •2 Психологічні властивості/ психічні стани/ психічні процеси.
- •3 Рівні адаптації s до вимог і умов діяльності: режими технології (технічні дії) тактики, стратегії.
- •70. Стилі керівництва, зв'язок з особистісними якостями. Стилі спілкування, стилі самопрезентації та інші індивідуальні стилі поведінки.
- •72. Історія вчення про темперамент – пошук біологічних основ темпераменту (Гіппократ – Гален, а. Галлер, г. Врісберг, п. Лесгафт, і. Генлє, а. Фульє, п. Блонський, б. Завадовський та ін).
- •73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
- •74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
- •75. Конституційні теорії темпераменту: к. Сіго, е. Кречмера, у. Шелдона. Типи будови тіла та темпераменту за е. Кречмером.
- •77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
- •78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
- •79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.
- •80. Дослідження типів нервової системи у дітей а.Г. Івановим-Смоленським. Дослідження вищої нервової діяльності і темпераменту у дітей н.І. Красногорським.
- •81. Вивчення темпераменту у психофізіологічній школі б.М. Теплова та в.Д. Нєбиліцина.
- •82. Структура темпераментних властивостей та 12-мірна класифікація властивостей нервової системи за в.Д. Нєбиліциним. Первинні і вторинні властивості нервової системи.
- •83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту
- •84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).
- •85. Визначення поняття акцентуація.
- •86. Визначення понять акцентуації та психопатії.
- •87. Вчення п.Б. Ганнушкіна про конституційні психопатії
- •88. Поняття психопатії та нормального характеру.
- •89. Характеристика конституційних психопатій: циклоїдів, астеніків, шизоїдів, параноїків, епілептоїдів, істеричних, нестійких, антисоціальних, конституційно-нерозумних.
- •90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
- •91.«Місце найменшого опору». «Підлітковий комплекс» у різних типів акцентованих підлітків: р-ції емансипації та групування з однолітками, р-ція захоплення, особливості сексуальної поведінки.
- •92.Типи акцентуації та особливості сприйняття себе (самооцінки).
- •93. Порушення поведінки у різних типів акцентуйованих підлітків: делінквентна поведінка, втеча з дому і бродяжництво, токсикоманічна поведінка (рання алкоголізація), суїцидальна поведінка.
- •94.Теорія акцентуйованих особистостей к.Леонгарда.
- •95 Статеві відмінності у прояві властивостей нс і темпераменту. Статеві відмінності в емоційні сфері.
- •96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.
- •97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
- •98. Гендерні особливості поведінки.
- •99.Основні поняття: раса, етнос, культура.
- •100.Етнокультурні відмінності сприймання і інтелекту.
- •101.Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака.
- •102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.
- •103. Розуміння норми і патології в етнокультурному контексті.
- •104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.
21. Профілі функціональної асиметрії
Профіль асиметрії - це переважання лівої чи правої частин в спільному функціонуванні парних органів (рук, ніг, органів зору та слуху). Профіль асиметрії є одним з параметрів індивідуальності. Т. А. Доброхотова та Н. Н. Брагіна наводять таку частоту розподілу різних профілів у чоловіків і жінок (див. Табл. 4).
При вивченні профілів у здорових випробовуваних було зареєстровано лише 38% повних правшів і жодного повного лівші.
Таблица 4
Частота (в %) правої і левої асиметрії у чоловіків и жінок
Профіль асиметрії |
Асиметрія |
|||
Рук |
ніг |
Очей |
вух |
|
Переважвння правої |
П |
П |
П |
Л |
П |
Л |
П |
П |
|
П |
П |
Л |
П |
|
Л |
П |
П |
П |
|
Змішаний |
П |
П |
Л |
Л |
П |
Л |
П |
Л |
|
П |
Л |
Л |
П |
|
Л |
П |
Л |
П |
|
Найчастіше зустрічалось лівшество слуху, потім ніг, третє місце займало лівшество зору, і найрідше зустрічалася ліворукість. При змішаному профілі найчастіше зустрічався прояв ліворукості в поєднанні слуху і зору, потім слуху і ногості і лише потім зору і ногості і зору і рукості.
В цілому, дані про прояв ліворукості коливаються між 4,3% і 7%. Багато авторів відзначають велику вираженість ліворукості серед чоловіків, а також серед транссексуалів і гомосексуалів. Є дані і про різну частоту лівшів в різних регіонах землі. Так, в Голландії ліворукість встановлена у 11,2%, а в середній смузі Росії - у 6,7%.
Встановлено зростання ліворукості, останнім часом що пов'язують як з поліпшенням акушерської допомоги та лікарської допомоги новонародженим, що зменшує летальність дітей, народжених з мозковою патологією, яка пов'язана з ймовірністю компенсаторної ліворукості в подальшому, так і зі зниженням соціального тиску на ліворуких (зокрема, відхід від перенавчання).
Лівоногість виражається в домінуванні лівої ноги по частоті використання, швидкості і точності руху, довжині кроку. Лівоногі при ходьбі по непозначеній місцевості відхиляються вправо за рахунок більшої довжини кроку лівої ноги (крива руху наближається до кола з напрямком по ходу годинникової стрілки). Відомо, що частота лівоногості у дітей збільшується з віком.
Лівість в зорі досліджується по прицільній спроможності, при цьому найчастіше реєструється такий розподіл: права асиметрія - 63%, ліва - 30%, симетрія - 7%. Асиметрія слуху проявляється в гостроті сприйнятті, локалізації джерела звуку. Метод визначення слухової асиметрії - метод дихотомічного прослуховування. Лівовухість часто поєднується з праворукістю у дітей і дорослих і може бути єдиною ознакою ліворукості в правому профілі асиметрії.
Слід зазначити, що, в цілому, теорії походження асиметрії, дані щодо функцій лівого і правого півкуль і представленості профілів функціональної асиметрії надзвичайно суперечливі, несистематизовані.
Слід зазначити, що міжпівкульна асиметрія мозку - характеристика розподілу психічних функцій між лівою і правою півкулями мозку. Походження асиметрії пов'язують з дією трьох груп чинників - середовищних (включаючи культурні), генетичних і патологічних.
Під індивідуальним профілем асиметрії мається на увазі притаманне тільки кожному даному суб'єкту поєднання моторних, сенсорних, психічних асиметрій - симетрії. Логічно виправдане очікування трьох профілів: правого, змішаного, лівого. Перший - поєднання тільки правих, другий - лівих, правих асиметрій і симетрії, третій - тільки лівих асиметрій органів рухів і почуттів. Але реальна дійсність складніша. Для більшості людей характерні праві асиметрії рук, ніг, зору (прицільна здатність), слуху (сприйняття дихотическим пред'являються слів) і переважання лівих частин органів дотику, нюху, смаку, ліве вухо переважає в сприйнятті музичних звуків; ліва півкуля мозку домінує у функціях забезпечення мови і заснованих на ній психічних процесів. Тому цей найбільш поширений в людській популяції профіль асиметрії слід було б позначити як змішаний. Але він поки продовжує позначатися як правий на підставі того, що для таких осіб характерні праві асиметрії органів рухів, слуху та зору. Як змішаний позначається профіль асиметрії тієї людини, у якого праві асиметрії одних із щойно згаданих органів поєднуються з лівої асиметрією або симетрією інших. Скажімо, праворукості поєднується з лівої асиметрією слуху в сприйнятті мовних стимулів. Лівий профіль повинен би бути протилежним правому у всьому, але він навряд чи існує в людській популяції серед здорових осіб.
