32. Соціогенетична теорія.

Оскільки свідомість, мова та ін. не передаються людям гаразд біологічної спадковості, а формуються у них прижиттєво, то використовують поняття "індивід" - як біологічний організм, носій загальних генотипових спадкових властивостей біологічного виду (індивідом ми народжуємося) і поняття"особистість" - як соціально-психологічна сутність людини, що формується в результаті засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства(особистістю ми стаємо під впливом життя в суспільстві, виховання, навчання, спілкування, взаємодії).

На цьому тлі сформувались соціогенетичні теорії (сенсуалістичний підхід, що постулює примат досвіду) стверджують, що спочатку психіка дитини - чиста дошка (tabula rasa), а всі її досягнення і особливості зумовлені зовнішніми умовами (середовищем). Подібну гіпотезу висунув ще англійський філософ Джон Локк (1632-1704). Ці теорії більш прогресивні, однак їх недолік - розуміння дитини як первинно пасивної істоти, об'єкта впливу.

Інший представник, американський психолог Дж. Вудвілл запропонував чотири моделі впливу зовнішнього середовища і досвіду на розвиток поведінки: перша модель - "лікарняне ліжко" - дитина в перші місяці життя перебуває під впливом середовища як безпомічний пацієнт; друга модель - "луна-парк" - дитина вибирає ті розваги, які він хоче випробувати, але не може змінити їх подальший вплив на себе; третя модель - "змагання плавців" - людина здійснює свій шлях за певною "плавальної" доріжці, фактично незалежно від зовнішніх стимулів (середа виступає як контекст для поведінки людини); четверта модель - "тенісний матч" - здійснюється як постійна взаємодія між впливом середовища і людиною, подібно до того як тенісист повинен пристосовуватися до дій свого противника, в той же час впливаючи на поведінку іншого гравця способом відображення .

33. Теорія двох чинників.

Двофакторні теорії (конвергенції двох факторів) постулюють, що розвиток є наслідком взаємодії вроджених структур і зовнішніх впливів. Карл Бюлер (1879-1963), В. Штерн, А. Біне вважали, що вплив середовища накладається на фактори спадковості.

Основоположник теорії конвергенції В. Штерн вважав, що і спадкова обдарованість, і навколишнє середовище визначають закони дитячого розвитку і що розвиток є результат конвергенції внутрішніх задатків із зовнішніми умовами життя. Психолог був прихильником концепції рекапитуляции. Він вважав, що розвиток психіки дитини повторює історію розвитку людства і культури. В. Штерн відзначав, що про жодну функцію не можна сказати, "ззовні" вона чи "зсередини". Треба цікавитися, що в ній "ззовні" і що "зсередини". Проте і в межах двофакторних теорій дитину вважають пасивним об'єктом впливу.

Таким чином, життя і діяльність людини обумовлені єдністю і взаємодією біологічного і соціального факторів при провідній ролі соціального фактора.

34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.

Ще Гіппократ (460-377 рр.. До н.е.) розрізняв конституцію погану і хорошу, сильну і слабку, суху і вологу, пружну і мляву. У давньоіндійській медицині є такі типологічні характеристики людей, як «газель», «лань», «слоноподобная корова» та ін

У 1914 р. С. Сіго запропонував визначати конституцію людини по чотирьох основних систем органів - травної, дихальної, м'язової та нервової. У залежності від того, яка система превалює, автор виділив типи конституції людини: дихальний (респіраторний), травний (дігестівний), м'язовий (мускульний) і мозковий (церебральний) 

Близькі до класифікації С. Сіго типи конституції людини за морфологічними ознаками виділив німецький психіатр Є. Кречмер (1926). Він розрізняв три типи: пікнічеський (дігестівний тип за С. Сіго), астенічний (церебральний) і атлетичний(мускульний). Є. Кречмер поставив перед собою завдання пов'язати морфологічні та психічні особливості людини. Так, пикническое конституція виявилася пов'язана з циклотимічний типом психіки, астенічна і частково атлетична - з шизофренічним і т.д.

В основу класифікації В. Шелдона (1940) покладено ембріологічний принцип. Відповідно похідним трьох зародкових листків та їх переважного розвитку автор виділяє три основних типи статури людини: ендоморфний, мезоморфний і ектоморфний.

Ендоморфний характеризується округлими обрисами тіла, сильно розвиненою травною системою. Мезоморфний характеризується прямокутним обрисом тіла, сильним розвитком скелета і м'язів. Ектоморфний характеризується сильно витягнутим у довжину тілом, невеликий абсолютної поверхнею тіла і великий її відносною величиною.

Зазначені типи «в чистому вигляді» зустрічаються вкрай рідко, частіше доводиться мати справу зі змішаними типами. В. Шелдон запропонував оцінювати ступінь вираженості кожного з компонентів у балах .