84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).

Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов. основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовно-рефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі головного мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності. Павлов зробив спробу з'ясувати природу темпераменту.

В. Мерлін- темперамент формується на основі типу НС і включає такі риси: тривожність, екстраверсію-інтроверсію, ригідність, імпульсивність, емоційну збудливість і емоційну стабільність. У дослідженнях Мерліна розгляд. більш часткові характеристики(8): 1) сенситивність- визначається за силою зовнішнього подразника, що викликає реакцію, і за тривалістю цієї реакції; 2) реактивність; 3) активність; 4) співвідношення реактивності й активності; 5) темп реакцій; 6) пластичність - ригідність; 7) екстраверсія інтроверсія-; 8) емоційна збудливість. Крім цих основних особливостей темпераменту, Мерлін виділяв резистентність психічної діяльності, тривожність, силу емоцій, активність вольової цілеспрямованої діяльності.

Айзенк - Тип темпераменту є одним з чотирьох квадратів при перетині двох ортогональних шкал: "екстраверсія - інтроверсія " і "емоційна стабільність – лабільність».Перша шкала характеризує індивіда з боку " відкритості зовнішнього світу, друга - з боку його емоційної стійкості. Поєднання емоційної стійкості з екстраверсією -ототожнював з типом сангвініка, емоційної лабільності і екстраверсії - холерика, емоційної стійкості з інтроверсією – флегматика, а емоційної лабільності з интроверсией - меланхоліка.

Є.П. Ільїн- тим фактором, який об'єднує різні показники сили НС і лежить в їх основі, є рівень активації в спокої. Відмінності в реактивності людей з сильною і слабкою НС пояснюються тим, що для того, щоб отримати реакцію на стимул, необхідно досягти порогового рівня активації НС. Так як у суб'єктів зі слабкою НС рівень активації в спокої вище, то вони виявляються ближче до порогового рівня, необхідного для виникнення реакції, і, отже, інтенсивність мінімального подразника може бути меншою, ніж в осіб з сильною НС. В дослід. Є.П. Ільїна, рівень активації в спокої оцінювався шляхом вимірювання інтенсивності енергообміну який вище у людей зі слабкою НС. Ця величина описує на фізіологічному рівні енергетичні характеристики системи.

Говорячи про динамічність НС, Небиліцин має на увазі дві властивості - динамічність збудження і гальмування, говорячи про силу НС, ми маємо на увазі фактично дві властивості - силу НС по відношенню до збудження і по відношенню до гальмування. Ці властивості є виміри двох фундамент.нервових процесів- вони є первинними.До вторинних ж властивостей Небиліцін відносить ряд додаткових характеристик НС, одержуваних за допомогою вимірювання і зіставлення первинних властивостей, які характеризують два протилежних нервових процеси - збудження і гальмування.

85. Визначення поняття акцентуація.

Характер може бути виражений більшою або меншою мірою.

Акцентуація характеру - це надзвичайне підсилення окремих рис характеру, за якого наявні відхилення в психології й поведінці людини, що не виходять за межі нормативної поведінки, але межують з патологією. Акцентуації характеру розглядаються як крайні варіанти норми.

Характер можна вважати патологічним, тобто розцінювати як психопатію, якщо він є відносно стабільним у часі, тобто мало змінюється протягом життя.

Друга ознака - тотальність проявів характеру: при психопатіях одні і ті самі риси характеру виявляються всюди: і вдома, і на роботі, і на відпочинку, і серед знайомих, і серед чужих, коротше кажучи, за будь-яких обставин. Якщо ж людина, припустимо, вдома одна, а на "людях" - інша, то вона не психопат.

Нарешті, третя і одна з найважливіших ознак психопатій - це соціальна дезадаптація, що полягає в тому, що у людини постійно виникають життєві труднощі, причому ці труднощі переживає або вона сама, або оточуючі її люди, або один та інші разом.

У випадку акцентуацій характеру може не бути жодної з перерахованих ознак психопатій, принаймні ніколи не присутні всі ознаки відразу. Відсутність першої ознаки виражається в тому, що акцентуйований характер не проходить "червоною ниткою" через все життя. Зазвичай він загострюється в підлітковому віці, а з досягненням людиною дорослості згладжується. Друга ознака - тотальність - також не обов'язкова: риси акцентуйованих характерів проявляються не в будь-якому середовищі, а тільки в особливих умовах. Нарешті, соціальна дезадаптація при акцентуаціях або не настає взагалі, або буває нетривалою.

Наприклад, істероїдному акценту-анту складніше за все переносити неувагу до своєї особи. Він прагне до заохочень, слави, лідерства

А. Є. Личко виділяє наступні типи акцентуацій: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астеноневротичний, сенситивний, психастенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий та конформний.