- •1.Предмет диференціальної психології.
- •2. Задачі диференціальної психології.
- •3.Структура диференціальної психології.
- •4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності
- •5.Донауковий, філософський, емпіричний етапи становлення диференціальної психології.
- •6.Перші наукові дослідження індивідуальних відмінностей (ф. Бессель, в. Вундт, ф. Гальтон).
- •7.Специфіка диференціальної психології, її зв’язок з іншими науками
- •8.Напрями диференційно-психологічних досліджень за в. Штерном
- •9. Диференціальна психофізіологія як галузь диференціальної психології.
- •10.Внесок експериментальної психології, біології у розвиток диференціальної психології.
- •11. Три світові традиції у розвитку диференціальної психології: європейська, американська, російська.
- •12. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу.
- •13. Варіативність. Детермінізм.
- •14. Формальний підхід у вивченні індивідуальності.
- •15. Інтраіндивідуальні зв’язки як вияв специфіки взаємозв’язку індивідуальих психічних властивостей.
- •16. Інтеріндивідуальні варіації властивостей .
- •17. Об*єкт-субєктна взаємодія
- •18. Функціональна специфічність великих півкуль.
- •19. Теорії походження функціональної асиметрії.
- •20. Функції лівої і правої півкулі.
- •21. Профілі функціональної асиметрії
- •22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна
- •23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії
- •24. Постнатальні ознаки латеральності.
- •25. Чинники походження асиметрії: середовищні (включаючи культурні), генетичні і патологічні
- •26. Організм – тілесний фактор індивідуальності.
- •27. Індивід – передумова особистості
- •28. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •29. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •30. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •31. Теорія спадкових чинників.
- •32. Соціогенетична теорія.
- •33. Теорія двох чинників.
- •34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.
- •35. Теорія психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей.
- •36. Теорія диференціації.
- •37. Класифікація методів диференціальної психології.
- •38. Загальнонаукові методи.
- •39. Психогенетичні методи.
- •40. Власне психологічні методи.
- •41. Прийоми і способи наукової класифікації.
- •42. Поняття «я-концепції».
- •43. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів.
- •44. Індивідуальні особливості пам'яті.
- •47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
- •48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.
- •49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
- •50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
- •51. Загальні інтелектуальні здібності.
- •52. Характеристика тестологічних підходів до інтелекту.
- •53. Стійкість інтелектуальних вимірювань.
- •54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
- •55. Спадковість і середовище у детермінації інтелектуальних відмінностей.
- •56. Критерії та ступені вираженості розумової відсталості.
- •57. Соціальний інтелект.
- •58. Емоційний інтелект.
- •59. Стиль життя, як індивідуальна стратегія поведінки (адлер).
- •60. Стильові риси особистості (за олпортом).
- •61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.
- •62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.
- •63. Стилі кодування інформації.
- •64. Стилі постановки та рішення проблем
- •65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).
- •66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.
- •67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).
- •68.Стиль діяльності та її ефективність
- •69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.
- •1 Діяльність/ дія/ операція.
- •2 Психологічні властивості/ психічні стани/ психічні процеси.
- •3 Рівні адаптації s до вимог і умов діяльності: режими технології (технічні дії) тактики, стратегії.
- •70. Стилі керівництва, зв'язок з особистісними якостями. Стилі спілкування, стилі самопрезентації та інші індивідуальні стилі поведінки.
- •72. Історія вчення про темперамент – пошук біологічних основ темпераменту (Гіппократ – Гален, а. Галлер, г. Врісберг, п. Лесгафт, і. Генлє, а. Фульє, п. Блонський, б. Завадовський та ін).
- •73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
- •74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
- •75. Конституційні теорії темпераменту: к. Сіго, е. Кречмера, у. Шелдона. Типи будови тіла та темпераменту за е. Кречмером.
- •77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
- •78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
- •79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.
- •80. Дослідження типів нервової системи у дітей а.Г. Івановим-Смоленським. Дослідження вищої нервової діяльності і темпераменту у дітей н.І. Красногорським.
- •81. Вивчення темпераменту у психофізіологічній школі б.М. Теплова та в.Д. Нєбиліцина.
- •82. Структура темпераментних властивостей та 12-мірна класифікація властивостей нервової системи за в.Д. Нєбиліциним. Первинні і вторинні властивості нервової системи.
- •83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту
- •84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).
- •85. Визначення поняття акцентуація.
- •86. Визначення понять акцентуації та психопатії.
- •87. Вчення п.Б. Ганнушкіна про конституційні психопатії
- •88. Поняття психопатії та нормального характеру.
- •89. Характеристика конституційних психопатій: циклоїдів, астеніків, шизоїдів, параноїків, епілептоїдів, істеричних, нестійких, антисоціальних, конституційно-нерозумних.
- •90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
- •91.«Місце найменшого опору». «Підлітковий комплекс» у різних типів акцентованих підлітків: р-ції емансипації та групування з однолітками, р-ція захоплення, особливості сексуальної поведінки.
- •92.Типи акцентуації та особливості сприйняття себе (самооцінки).
- •93. Порушення поведінки у різних типів акцентуйованих підлітків: делінквентна поведінка, втеча з дому і бродяжництво, токсикоманічна поведінка (рання алкоголізація), суїцидальна поведінка.
- •94.Теорія акцентуйованих особистостей к.Леонгарда.
- •95 Статеві відмінності у прояві властивостей нс і темпераменту. Статеві відмінності в емоційні сфері.
- •96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.
- •97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
- •98. Гендерні особливості поведінки.
- •99.Основні поняття: раса, етнос, культура.
- •100.Етнокультурні відмінності сприймання і інтелекту.
- •101.Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака.
- •102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.
- •103. Розуміння норми і патології в етнокультурному контексті.
- •104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.
44. Індивідуальні особливості пам'яті.
Індивідуальні особливості пам'яті пов'язані перш за все з типом пам'яті і її якісними характеристиками і обумовлені такими факторами, як - тип вищої нервової діяльності, співвідношення першої і другої сигнальної системи, вік людини, специфіка навчання, виховання, особливості професійної діяльності, володіння певними мнемотехніками і ін.
Індивідуальні особливості проявляються в наступних характеристиках продуктивності пам'яті: швидкості, точності, обсязі, тривалості запам'ятовування і готовності до відтворення.
Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, необхідних для запам'ятовування нового матеріалу.
Точність запам'ятовування характеризується ступенем відповідності відтвореного тому, що запам'ятовувалося, і кількістю зроблених помилок.
Тривалість запам'ятовування виявляється в довгочасності збереження завчено матеріалу.
Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко і легко в необхідний момент часу людина може пригадати необхідну їй інформацію.
Індивідуальні особливості пам'яті пов'язані і з переважанням певного виду (рухового, зорового, слухового, змішаного) і типу (наочно-образного і словесно-абстрактного) пам'яті.
Ряд вітчизняних і зарубіжних вчених виділяють ще один вид пам'яті - автобіографічний. Це пам'ять про інформацію, що відноситься до «Я». Дослідники підкреслюють істотні індивідуальні варіації по ній. Крім того, в роботах Д. Рубін і його колег були виявлені істотні відмінності в періоді дитячої амнезії перших років життя.
45. Якісні характеристики пам'яті, що обумовлені типом вищої нервової діяльності, співвідношенням першої і другої сигнальної системи, віком людини, специфікою навчання, виховання, особливостями професійної діяльності.
Індивідуальні особливості пам'яті пов'язані перш за все з типом пам'яті і її якісними характеристиками і обумовлені такими факторами, як - тип вищої нервової діяльності, співвідношення першої і другої сигнальної системи, вік людини, специфіка навчання, виховання, особливості професійної діяльності, володіння певними мнемотехніками і ін.
Індивідуальні особливості проявляються в наступних характеристиках продуктивності пам'яті: швидкості, точності, обсязі, тривалості запам'ятовування і готовності до відтворення.
Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, необхідних для запам'ятовування нового матеріалу.
Точність запам'ятовування характеризується ступенем відповідності відтвореного тому, що запам'ятовувалося, і кількістю зроблених помилок.
Тривалість запам'ятовування виявляється в довгочасності збереження завчено матеріалу.
Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко і легко в необхідний момент часу людина може пригадати необхідну їй інформацію.
Індивідуальні особливості пам'яті пов'язані і з переважанням певного виду (рухового, зорового, слухового, змішаного) і типу (наочно-образного і словесно-абстрактного) пам'яті.
Ряд вітчизняних і зарубіжних вчених виділяють ще один вид пам'яті - автобіографічний. Це пам'ять про інформацію, що відноситься до «Я». Дослідники підкреслюють істотні індивідуальні варіації по ній. Крім того, в роботах Д. Рубін і його колег були виявлені істотні відмінності в періоді дитячої амнезії перших років життя.
Індивідуальні відмінності пам'яті обумовлені типом вищої нервової діяльності (ВНД). При зіставленні показників ефективності пам'яті з виразністю основних трьох безумовних властивостей ВНД (сила, лабільність, врівноваженість) були встановлені поступові взаємозв'язки. Люди з міцною нервовою системою мають кращі показники пам'яті при роботі в ускладнених умовах, оскільки у них більш виражена швидкість утворення умовних рефлексів. Вони виявляють переваги в заучуванні складного матеріалу з недостатньою логічністю. У людей зі слабкою нервовою системою існують переваги при запам'ятовуванні логічно пов'язаної вербальної інформації.
Індивіди з лабільною нервовою системою мають велику продуктивність мимовільного запам'ятовування, інертний - переваги в довільному запам'ятовуванні. Більш збудливим індивіди виявляють переваги при запам'ятовуванні вербального матеріалу. Наочний матеріал краще запам'ятовують обличчя з переважанням гальмування.
46. Індивідуальні особливості сприймання: конкретність – абстрактність, аналітична − синтетична об'єктивність — суб'єктивність, описовість − пояснювання орієнтованість на колір – орієнтованість на форму, візуальність – гаптичність. Індивідуальні особливості сприймання, що пов'язані з переважаючою модальністю, − візуальною, аудіальною.
Конкретність – абстрактність. Абстрактні фіксуються на виділення, виокремленні однієї якої-небудь сторони, властивості явища або предмета і відволікання від інших; конкретні прив'язують властивість до конкретного предмету;
Аналітичність – синтетичність. Аналітичні виявляють тенденцію до сприйняття окремих частин, відчуваючи труднощі при виокремленні цілісної структури, і орієнтуються на відмінність; синтетичні сприймають явища як інтегроване ціле, виділяючи схожість між частинами;
Об'єктивність - суб'єктивність. Об'єктивісти володіють точним сприйняттям, у великій мірі відповідним об'єктивній реальності; суб'єктивісти дають суб'єктивну інтерпретацію сприйманого, в значній мірі спотворюють реальність, привносять багато від себе;
Описовість – пояснювальність. Особи, що відносяться до описового типу, обмежуються фактичною стороною того, що бачать і чують, не намагаючись пояснити суть сприйманого; особи, що відносяться до пояснювального типу, не задовольняються тим, що безпосередньо дано в сприйнятті, завжди намагаються пояснити побачене або почуте;
Кольороорієнтованість – формоорієнтованість. Кольороорієнтовані віддають перевагу у класифікації колірним ознакам, формоорінтовані - ознакам форми.
Візуальність – гаптичність. Візуальні орієнтуються на зорові образи, гаптичні - на осязательно-кінестетичний канал інформації.
Існують також індивідуальні особливості сприйняття, пов'язані з переважаючою модальністю - візуальною, аудіальною та ін.
Візуал. Ці люди сприймають світ в більшості випадків через очі. Це абсолютно не означає, що візуали не сприймають звуки, запахи і тактильні відчуття. Для них зорові образи несуть більше інформації і краще сприймаються. Як допомогти малому візуалу? Навчити малювати картинки під час освоєння матеріалу. Зорові образи, які пов'язані з певною інформацією, залишаться у нього назавжди. Дорослий візуал повинен виконувати інструкції начальства, від цього безпосередньо залежить Ваш кар'єрний ріст. Малюйте схеми, саме цей спосіб допоможе Вам зрозуміти, як найбільш ефективно виконати поставлене завдання.
Аудіал. Ці представники роду людського краще сприймають інформацію на слух. Як це використовувати? Малюкам необхідно читати вголос. Школярі-аудіали навчатимуться краще, якщо інформація в більшості подається не через друкований текст, а усно. Як працювати дорослому аудіалу? Проговорюйте з начальством і колегами поставлені перед Вами завдання.
Кінестетик. Ці люди більш яскраво сприймають відчуття, дотики, переживання. Як це використовувати в повсякденному житті? Сприймати інформацію емоційно і прив'язувати її до певного відчуття.
Дискрет. Інформація сприймається через цифри, логічне осмислення, чіткі докази.
