47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.

Індивідуальні особливості мислення пов'язані з його самостійністю, критичністю, гнучкістю, глибиною, широтою, послідовністю, швидкістю.

Самостійність мислення характеризується умінням ставити нові завдання і вирішувати їх, не вдаючись до допомоги інших.

Критичність мислення - здатність суб'єкта пізнавальної діяльності не потрапляти під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища.

Гнучкість мислення - вміння швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, готовність швидко перемикатися з одного способу розв'язання завдань на інший.

Глибина мислення проявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, визначати проблему, передбачати можливі наслідки дій.

Широта мислення - здатність охоплювати велику кількість питань.

Послідовність мислення - уміння дотримуватися логічної послідовності при винесенні суджень, їх обґрунтованість.

Швидкість мислення - здатність швидко розбиратися в складній ситуації, швидко обдумувати і приймати правильне рішення.

Залежно від ступеня новизни продукту розумової діяльності виділяють продуктивне (творче) і репродуктивне мислення.

Індивідуальні особливості мислення обумовлені перш за все особливостями життя людини, характером її діяльності, специфікою навчання і виховання. Певний вплив на особливості мислення мають такі фактори, як тип вищої нервової діяльності, співвідношення першої і другої сигнальної системи, вік людини.

48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.

Індивідуальні відмінності в письмовій мові пов'язані з відмінностями в словниковому запасі, тривалості речення, коефіцієнті активності (полягає в кількості дієслів і дієслівних форм і показує ступінь готовності до дії), логічної зв'язаності, індивідуальних графологічних показниках.

Індивідуальна своєрідність усного мовлення проявляється в тембрі, гучності, тоні, емоційності, темпі, словниковому запасі.

Баймєтов виділив такі особливості письмової та усної мови у школярів:

-школярі з сильною нервовою системою характеризуються конспективністю мови (використання переважно простих речень, з меншою кількістю слів та смислових одиниць в одному реченні та меншою кількістю слів у одній смисловій одиниці), надають перевагу усній мові перед письмовим викладом своїх думок;

- школярі зі слабкою нервовою системою використовують у письмовій мові більше складних конструкцій зі складно-підрядними зв'язками, мають більшу розгорнутість висловлювань (більша кількість смислових одиниць і слів у одному реченні), надають перевагу письмовому викладу думок.

Використання тих чи інших категорій значною мірою пов'язане з широтою/вузкістю категорій, і як наслідок, категоризацією об'єктів. Особистість з широкими категоріями буде відносити до однієї групи більше об'єктів з різною мірою вираженості ознаки, ніж особистість з широкими категоріями.

Особливо тісно мовлення пов’язане з мисленням. Мова – знаряддя, хоча і не єдине, мислення. Людина виражає думку в мовленні, формулює її для себе, закріплює письмово, тому може повернутися до неї, ще раз продумати, уточнити, на основі знань зробити відкриття. Щоб запам’ятати будь-що, людина повинна подумки фіксувати його зміст, проговорює його. При сприйманні ми називаємо предмети, що надає сприйманню осмисленого характеру. Слово може посилити слабкий подразник, який не звертає на себе увагу. Завдяки мовленню людина будує фантастичні картини і уявні ситуації. Мова є одним із знарядь, поряд з іншими знаками (картами, кресленнями, цифрами), пізнавальної діяльності людини.