65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).

Епістемологічні стилі – це індивідуально-своєрідні форми пізнавального відношення до навколишнього світу і самого себе як суб’єкта пізнавальної діяльності. М. О. Холодна припустила, що епістемологічні стилі формуються під впливом стилів постановки й вирішення проблем. Кожний наступний рівень стильової поведінки «зростає» і розкривається у своєму різноманітті на основі формування механізмів стильової поведінки попереднього рівня. Так, міра сформованості й збалансованості основних способів кодування інформації в структурі індивідуального ментального досвіду визначає особливості способів перероблення інформації про своє оточення (тобто індивідуальний профіль когнітивних стилів). У свою чергу, розвиток когнітивно-стильових властивостей у напряму зміщення інтелектуальної поведінки до певних субполюсів основних когнітивних стилів впливає на перевагу певних способів постановки й вирішення проблем. Останні закріплюються у ментальному досвіді людини і створюють передумови для формування пізнавальної позиції особистості (її епістемологічного стилю).

Дж. Ройс розрізняє такі стилі:

Емпіричний стиль - пізнавальний стиль, за якого особистість контактує зі світом на основі даних безпосереднього сприйняття і предметно-практичного досвіду. Люди цього типу схильні підтверджувати істинність своїх думок посиланням на факти, ретельність вимірювань, надійність і повторюваність спостережень.

Раціоналістичний стиль - пізнавальний стиль особистості, чий погляд на дійсність визначається широкими понятійними схемами, категоріями і теоріями. Адекватність індивідуальних думок оцінюють на основі логічних висновків з використанням розумових операцій. Основний критерій надійності пізнавального образу - його логічна стійкість.

Метафоричний стиль - пізнавальний стиль, який виявляється в схильності до максимальної різноманітності вражень і комбінування віддалених галузей знань

За Дж. Ройсом, пізнавальні стилі - це психічні якості вищого порядку, оскільки визначають спосіб зв'язку конвергентних здібностей і афективних особистісних рис в актах індивідуальної поведінки. Вираженість певних епістемологічних стилів є наслідком сформованості механізмів, які забезпечують взаємодію інтелектуальних і афективних можливостей S. Наприклад, раціональний стиль відповідає за інтеграцію понятійних здібностей і емоційної незалежності, емпіричний - перцептивних здібностей та інтроверсії/екстраверсії, метафоричний - символічних здібностей і емоційної стабільності. Епістемологічні стилі (порівняно, наприклад, з конвергентними здібностями) - інтелектуальні здібності вищого рівня, що проявляють себе в показниках індивідуалізованої інтеграції когнітивного і афективного досвіду суб'єкта.

66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.

Вважається, що у процесі інтелектуального розвитку відбувається інтеграція механізмів різних рівнів стильової поведінки. Як наслідок формується персональний пізнавальний стиль, який виявляється у тому, що дана особистість віддає перевагу у використанні певним формам і прийомам пізнання.

Систему стильових характеристик пізнавальної діяльності представляють: стилі кодування інформації, когнітивні стилі, стилі постановки і вирішення проблем (інтелектуальні стилі), стилі пізнавального відношення до світу (епістолярні стилі) та персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки. Для виділення індивідуальних відмінностей в пізнавальній діяльності учнів в умовах шкільного або професійного навчання було введено поняття "стилі учіння". Стиль учіння - це індивідуально-своєрідні способи засвоєння інформації в навчальній діяльності або притаманні даному учню стійкі способи взаємодії зі своїм освітнім середовищем. Деякі автори вважають, що індивідуальні відмінності в стилях учіння зумовлені існуванням функціональної асиметрії півкуль ГМ, а точніше існуванням півкульної спеціалізації.Л.Каррі запропонував "трьохшарову модель" стилю за аналогією будови цибулини: 1)внутрішній шар "стильової цибулини" – собистісні типи, що впливають на своєрідність пізнавальної діяльності людини, 2)середній шар - стилі як способи опрацювання інформації (когнітивні стилі), 3)зовнішній, поверхневий шар - навчальні/учбові переваги (стиль учіння/стиль взаємодії з навчальним середовищем). Дана модель передбачає певну ієрархічну підпорядкованість.

Погляд на стиль учіння як на результат інтеграції різних форм індивідуального досвіду дозволяє розвести поняття когнітивного стилю і стилю учіння. Когнітивні стилі – це високоорганізований механізм регуляції інтелектуальної діяльності, вплив якого проявляється в широкому спектрі ситуацій (в тому числі навчальних). Стилі учіння – це, швидше, учбові стратегії, котрі характеризують дії індивідуума у відповідь на вимоги конкретної навчальної ситуації (Холодна М.А.). Індивідуальні способи учбової діяльності виробляються під впливом властивих учневі пізнавальних стилів (стилів кодування і обробки інформації, постановки і вирішення проблем, пізнавального відношення до світу). Вони за своєю природою безпосередньо залежать від особливостей освітньої технології та освітнього середовища (характеристик навчальної ситуації, своєрідності навчальної мотивації учня та учителя, методів навчання, типу підручника, методичної спрямованості вчителя). За умови, коли навчання максимально розширює репертуар способів навчальної діяльності (незалежно чи є воно традиційним, чи інноваційним), це сприяє збагаченню стильової інтелектуальної поведінки учнів. При цьому в рамках формування персонального пізнавального стилю наростають ефекти гнучкості інтелектуальної поведінки в різноманітних учбових ситуаціях. Найважливішим є те, що при цьому спостерігається зростання своєрідності складу розуму з ростом продуктивності інтелектуальної діяльності. Стиль учіння – це прояв персонального пізнавального стилю учня на даному рівні його сформованості в конкретній навчальній ситуації, своєрідність якого залежить від особливостей організації індивідуального ментального досвіду даного учня/студента (Холодна).