- •1.Предмет диференціальної психології.
- •2. Задачі диференціальної психології.
- •3.Структура диференціальної психології.
- •4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності
- •5.Донауковий, філософський, емпіричний етапи становлення диференціальної психології.
- •6.Перші наукові дослідження індивідуальних відмінностей (ф. Бессель, в. Вундт, ф. Гальтон).
- •7.Специфіка диференціальної психології, її зв’язок з іншими науками
- •8.Напрями диференційно-психологічних досліджень за в. Штерном
- •9. Диференціальна психофізіологія як галузь диференціальної психології.
- •10.Внесок експериментальної психології, біології у розвиток диференціальної психології.
- •11. Три світові традиції у розвитку диференціальної психології: європейська, американська, російська.
- •12. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу.
- •13. Варіативність. Детермінізм.
- •14. Формальний підхід у вивченні індивідуальності.
- •15. Інтраіндивідуальні зв’язки як вияв специфіки взаємозв’язку індивідуальих психічних властивостей.
- •16. Інтеріндивідуальні варіації властивостей .
- •17. Об*єкт-субєктна взаємодія
- •18. Функціональна специфічність великих півкуль.
- •19. Теорії походження функціональної асиметрії.
- •20. Функції лівої і правої півкулі.
- •21. Профілі функціональної асиметрії
- •22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна
- •23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії
- •24. Постнатальні ознаки латеральності.
- •25. Чинники походження асиметрії: середовищні (включаючи культурні), генетичні і патологічні
- •26. Організм – тілесний фактор індивідуальності.
- •27. Індивід – передумова особистості
- •28. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •29. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •30. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •31. Теорія спадкових чинників.
- •32. Соціогенетична теорія.
- •33. Теорія двох чинників.
- •34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.
- •35. Теорія психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей.
- •36. Теорія диференціації.
- •37. Класифікація методів диференціальної психології.
- •38. Загальнонаукові методи.
- •39. Психогенетичні методи.
- •40. Власне психологічні методи.
- •41. Прийоми і способи наукової класифікації.
- •42. Поняття «я-концепції».
- •43. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів.
- •44. Індивідуальні особливості пам'яті.
- •47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
- •48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.
- •49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
- •50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
- •51. Загальні інтелектуальні здібності.
- •52. Характеристика тестологічних підходів до інтелекту.
- •53. Стійкість інтелектуальних вимірювань.
- •54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
- •55. Спадковість і середовище у детермінації інтелектуальних відмінностей.
- •56. Критерії та ступені вираженості розумової відсталості.
- •57. Соціальний інтелект.
- •58. Емоційний інтелект.
- •59. Стиль життя, як індивідуальна стратегія поведінки (адлер).
- •60. Стильові риси особистості (за олпортом).
- •61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.
- •62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.
- •63. Стилі кодування інформації.
- •64. Стилі постановки та рішення проблем
- •65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).
- •66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.
- •67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).
- •68.Стиль діяльності та її ефективність
- •69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.
- •1 Діяльність/ дія/ операція.
- •2 Психологічні властивості/ психічні стани/ психічні процеси.
- •3 Рівні адаптації s до вимог і умов діяльності: режими технології (технічні дії) тактики, стратегії.
- •70. Стилі керівництва, зв'язок з особистісними якостями. Стилі спілкування, стилі самопрезентації та інші індивідуальні стилі поведінки.
- •72. Історія вчення про темперамент – пошук біологічних основ темпераменту (Гіппократ – Гален, а. Галлер, г. Врісберг, п. Лесгафт, і. Генлє, а. Фульє, п. Блонський, б. Завадовський та ін).
- •73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
- •74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
- •75. Конституційні теорії темпераменту: к. Сіго, е. Кречмера, у. Шелдона. Типи будови тіла та темпераменту за е. Кречмером.
- •77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
- •78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
- •79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.
- •80. Дослідження типів нервової системи у дітей а.Г. Івановим-Смоленським. Дослідження вищої нервової діяльності і темпераменту у дітей н.І. Красногорським.
- •81. Вивчення темпераменту у психофізіологічній школі б.М. Теплова та в.Д. Нєбиліцина.
- •82. Структура темпераментних властивостей та 12-мірна класифікація властивостей нервової системи за в.Д. Нєбиліциним. Первинні і вторинні властивості нервової системи.
- •83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту
- •84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).
- •85. Визначення поняття акцентуація.
- •86. Визначення понять акцентуації та психопатії.
- •87. Вчення п.Б. Ганнушкіна про конституційні психопатії
- •88. Поняття психопатії та нормального характеру.
- •89. Характеристика конституційних психопатій: циклоїдів, астеніків, шизоїдів, параноїків, епілептоїдів, істеричних, нестійких, антисоціальних, конституційно-нерозумних.
- •90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
- •91.«Місце найменшого опору». «Підлітковий комплекс» у різних типів акцентованих підлітків: р-ції емансипації та групування з однолітками, р-ція захоплення, особливості сексуальної поведінки.
- •92.Типи акцентуації та особливості сприйняття себе (самооцінки).
- •93. Порушення поведінки у різних типів акцентуйованих підлітків: делінквентна поведінка, втеча з дому і бродяжництво, токсикоманічна поведінка (рання алкоголізація), суїцидальна поведінка.
- •94.Теорія акцентуйованих особистостей к.Леонгарда.
- •95 Статеві відмінності у прояві властивостей нс і темпераменту. Статеві відмінності в емоційні сфері.
- •96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.
- •97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
- •98. Гендерні особливості поведінки.
- •99.Основні поняття: раса, етнос, культура.
- •100.Етнокультурні відмінності сприймання і інтелекту.
- •101.Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака.
- •102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.
- •103. Розуміння норми і патології в етнокультурному контексті.
- •104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.
49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
Здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовою успішного виконання тієї чи іншої продуктивної діяльності. Здібності не зводяться до знань, вмінь, навичок. Вони забезпечують успіх і відрізняють одну людину від іншої. Вивчення інтелектуальних здібностей вказує на високу обумовленість варіативності показників впливу середовища. Тобто, як тільки якість середовища поліпшується, рівень коефіцієнту інтелекту зростає до верхньої межі діапазону, і навпаки.
Наявність індивідуальних відмінностей у здібностях - безперечний факт. Дані відмінності виявляються, перш за все, в якісних (до чого здатний) і кількісних (наскільки здатний) особливостях. Індивідуальні відмінності в здібностях детерміновані, перш за все, задатками, умовами життя, навчанням, вихованням, діяльністю. Серед всіх видів здібностей найбільш дослідженими можна вважати інтелектуальні.
Інтелект - відносно стійка структура розумових здібностей індивіда. Існують моделі інтелекту, запропоновані Ч. Спірменом, Л. Терстоуном, Г. Гілфордом, Г. Айзенком, Д. Хорном і ін. Щодо обумовленості рівня інтелекту генетичними особливостями і впливом середовища були отримані вельми неоднозначні і суперечливі результати.
50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
Одне з найбільш репрезентативних досліджень коефіцієнта інтелекту було засновано на результатах призову на військову службу в Данії. В процесі цього дослідження всі чоловіки незалежно від придатності до служби виконували тест з оцінки інтелекту.
Кореляція результатів тестування серед рідних дітей, що виросли разом, склала 0,52, у рідних дітей, які виросли в різних сім'ях, - 0,47, для зведених братів і сестер, які виросли порізно, цей показник не перевищував 0,22, а для прийомних дітей , які виросли в одній сім'ї, - 0,02. Таким чином, результати даного дослідження вказують на високу вірогідність успадкування інтелекту.
Проведена також серія досліджень, спрямованих на виявлення взаємозв'язку між певними індивідуально-психологічними особливостями і рівнем інтелектуального розвитку і успішністю виконання тестів на інтелект.
Так, В. М. Русалов провів ряд досліджень з метою знаходження залежності між такими показниками темпераменту як темп, ергічність, пластичність і успішністю виконання тестів на інтелект. Дана залежність була виявлена тільки у підлітків, а також в осіб зі зниженим інтелектом.
Були зроблені також спроби виявити залежність між успішністю виконання тестів на інтелект і рівнем тривожності. У ряді досліджень була отримана позитивна кореляція між рівнем тривожності і успішністю виконання інтелектуальних тестів.
У той же час аналіз факторів, що мають зв'язок з виникненням обдарованості і талановитості, призводить до суперечливих результатів. З одного боку, концепція генетичної обумовленості обдарованості не знаходить достатньо переконливого підтвердження – нащадки геніїв, як правило, нічим не відрізняються від звичайних людей.
Дослідження, що стосуються експериментального вивчення середовищного впливу на інтелектуальні здібності - від експериментів з тваринами, які виховуються в збагаченому або збіднілому середовищі до вивчення прийомних дітей та вихованців дитячих будинків. В даному контексті заслуговують на увагу і спроби експериментальної перевірки гіпотези психолога Стенфордського університету (США) Р.Зайонца. Вивчаючи багатодітні сім'ї, цей автор припустив, що рівень інтелекту дітей має тенденцію зменшуватися по мірі зростання кількості старших братів і сестер дитини, особливо, якщо в сім'ях по 5-7 дітей, з причини недостатньої можливості спілкуватися зі старшими внаслідок їх завантаження домашніми справами.
Численні дослідження, спрямовані на пошук факторів (зокрема, середовищних), що детермінують особливості інтелектуальних здібностей, дозволяють виділити такі з них, як - наявність або відсутність внутрішньоутробних інфекцій, повноцінне харчування, хороші санітарно-гігієнічні умови, грудне вигодовування, усиновлення прийомних дітей інтелектуальними і забезпеченими батьками і т.д.
Є й несподівані - наприклад, батьківська депривація, тобто позбавлення батьківського піклування в ранньому віці через втрату батька. Вдалося встановити, що поряд з несприятливими наслідками (емоційні розлади, асоціальна поведінка і т.д.), ряд таких дітей виявляється здатним продуктивно пережити самотність, знаходячи притулок в роздумах і читанні.
Вплив спадковості і середовища вивчається і в контексті дослідження феномену обдарованості. Обдарованість - поєднання ряду здібностей, що забезпечує успішність виконання певної діяльності. Б. М. Теплов розумів обдарованість як сукупність здібностей, які не просто співіснують, а й набувають іншого характеру в залежності від наявності і ступеня розвитку один одного і утворюють якісно нове утворення.
Довгий час у вітчизняній психології була вельми популярна класифікація обдарованих дітей Н. С. Лейтеса, який виділяв:
- дітей з прискореним розумовим розвитком (учні, які за інших рівних умов різко виділяються високим рівнем інтелекту);
- дітей з ранньою розумовою спеціалізацією (учні, у яких при звичайному рівні інтелекту виявляється особлива схильність до якогось окремого навчального предмета);
- дітей з окремими ознаками неабияких здібностей (цих дітей відрізняють особливі якості окремих психічних процесів, наприклад, незвичайна пам'ять на якісь об'єкти, багатство уяви, особлива спостережливість).
Свою типологію інтелектуально обдарованих людей призводить А. Холодна. Вона виділяє шість різних типів:
- з показником інтелекту більш 135-140 одиниць;
- з високим рівнем академічної успішності;
- з високим рівнем розвитку творчих здібностей;
- з високим ступенем успішності у виконанні тих чи інших видів діяльності;
- з екстраординарними інтелектуальними досягненнями;
- з екстраординарними інтелектуальними можливостями, пов'язаними з аналізом, оцінкою і прогнозом подій повсякденного життя людей.
