39. Психогенетичні методи.

Ця група методів спрямована на виділення факторів середовища і спадковості в індивідуальних варіаціях психологічних якостей.

Генеалогічний метод – метод дослідження сімей, родоводів, який використовувався Ф. Гальтоном при написанні книги «Спадковий геній». Посилкою для використання методу служить наступне положення: якщо деяка ознака є спадковою і кодується в генах, то чим ближче спорідненість, тим вище подібність між людьми за цією ознакою. Тому в генеалогічному методі обов'язково використовується інформація про родичів першого ступеня споріднення, що утворюють нуклеарну сім'ю (це пари батько – нащадок і сиблінг – сиблінг). Тільки вони мають в середньому 50 % загальних генів. У міру зменшення ступеня споріднення (імовірно) успадкованих якостях повинна проявлятися менше подібності.

Для психодіагностичних завдань і психотерапевтичних іноді використовують варіант генеалогічного методу, званий генограмою, в якому, поряд з відносинами спорідненості, фіксують відносини психологічної близькості (тісні віддалені), конфліктності, а також сімейні сценарні установки. Генограмма складається принаймні для сім'ї в межах трьох поколінь і дозволяє уточнити психологічний контекст життя людини (в цьому випадку можна говорити вже й про соціальну наследуемости).

Метод прийомних дітей полягає в тому, щоб включити в дослідження дітей, максимально рано відданих на виховання біологічно чужим батькам-вихователям, прийомних та біологічних батьків. Оскільки з біологічними батьками діти мають 50 % загальних генів, але не мають загальних умов життя, а з приймальними, навпаки, не мають загальних генів, але поділяють середовищні характеристики життя, то можливо розведення якостей, обумовлених спадковістю та середовищем.

Близнюковий метод використовувався Е. Торндайком, Р. Заззо. Серед близнюків виділяють монозиготных (розвиваються з однієї яйцеклітини і тому володіють ідентичними генними наборами) та дизиготных (за своїм генним набором аналогічних звичайним братам і сестрам, з тією тільки різницею, що народилися одночасно).

1. Метод контрольних близнюків полягає в порівнянні внутрипарно монозиготных і дизиготных близнюків.

2. Метод близнюкової пари полягає у вивченні розподілу ролей і функцій всередині близнецовой пари, нерідко утворює замкнуту соціально-психологічну систему, що включає кожного з близнюків в якості підсистеми, в силу чого близнюки утворюють так звану «сукупну особистість».

3. Метод контрольного близнюка полягає в тому, що на одного з близнюків мають формуючий вплив, а іншого – ні, і фіксують час появи навички.

4. Метод розлучених монозиготных близнюків використовується в умовах соціальних катаклізмів, коли в силу обставин близнюки виявляються в істотно різних середовищних умовах.

40. Власне психологічні методи.

Ця група становить основний зміст диференціально-психологічних прийомів дослідження.

Інтроспективні методи (самоспостереження і самооцінка) відкривають об'єкт вивчення безпосередньо, що і представляє їх основну перевагу. В сучасній науці вони використовуються в основному на попередньому етапі досліджень.

1. Самоспостереження служить констатації актуальної ознаки – феномена, наявного в даний момент. До недоліків методу відноситься факт руйнування значної частини психічних феноменів (наприклад афектів) в процесі інтроспекції, швидке витіснення феноменів у світ несвідомого і, як наслідок, низька надійність одержуваних даних. Тому, як зазначав В. Штерн, в інтроспекції не можна приймати від'ємне екзистенціальне рішення (стверджувати, що не було образу або переживання, так як вони могли редукуватися при самовоспоминании). Джерелами спотворень є мова (яка відстає від психічного феномена), тенденція до логічної зв'язаності (у той час як психічні феномени часто фрагментарні) і навіювання, що здійснюється через очікування.

2. Самооцінка, на відміну від самоспостереження, відображає не тільки актуальні феномени, але й більш стабільні психічні якості. До недоліків методу відносяться поверховість суджень (за зовні схожими симптомами можуть ховатися різні властивості), ціннісність більшості досліджуваних властивостей (у результаті чого може спостерігатися прагнення їх применшити або посилити), присутність психічного сорому (тобто протидії тому, щоб розкривати перед собою та іншими сутнісні властивості індивідуальності).

Зробити самооцінку більш достовірним методом можуть дотримання анонімності і контроль за здатністю випробуваного до самооцінки.

Психофізіологічні (апаратні) методи, призначені для вивчення психофізіологічних основ людської поведінки, що використовувались в дослідженнях школи Б. М. Теплова. Вони вимагають лабораторних умов і спеціальних приладів; у практичній психодіагностиці використовуються рідко.

1. Методика умовно-рефлекторної зміни чутливості (адаптація і сенсибілізація під впливом подразників інших модальностей).

2. Методика шкірно-гальванічних реакцій (ШГР) – зміна електропровідності шкіри.

3. Вимір абсолютних та диференційних порогів у звичайних і особливих умовах (зору – при слухові подразники і, навпаки, у присутності інших подразників – «індукційна методика», під дією кофеїну та інших фармакосредств).

4. Вимірювання інших сенсорних функцій: критичної частоти злиття миготінь та ін.

5. Електроенцефалографічний метод (ЕЕГ, альфа-індекс, частота і амплітуда альфа-ритму).

6. Методика рухових реакцій (вимір часу реакції, методика парних моторних змін А. Р. Лурія, більш відома під назвою детектора брехні, та інші).

7. Методика дихотичного прослуховування, використовувана для визначення церебрального домінування по мовленню. Сенс її полягає в одночасному пред'явленні спочатку вербального, а потім невербального матеріалу, що подається одночасно в праве і ліве вухо. При сприйнятті та відтворенні вербального матеріалу, як правило, переважає ліве вухо (тобто праве півкуля), а при сприйнятті невербального – ліве вухо. Додатковим показником є дані ЕЕГ, вказують на переважну активацію.

Соціально-психологічні методи включають опитування і соціометрию. Різновидами опитувань є бесіда, інтерв'ю, анкетування.

Аналіз продуктів діяльності (творчості) – опосередковане вивчення психологічної реальності через распредмечивание (відновлення діяльності за її результату). Варіанти – графологічна експертиза, графічні та інші проективні методи. В психолого-педагогічному дослідженні вони приймають форму різних видів контролю знань (твори, диктанти, контрольні роботи), які дозволяють відтворити динаміку навчальної діяльності людини.

Тестування – коротке стандартизоване випробування, призначене для встановлення міжіндивідуальних, внутрииндивидуальных або міжгрупових відмінностей. Тести дуже економічні, однак володіють малою надійністю і легко піддаються фальсифікації (особливо в комп'ютеризованій формі, де число випадкових відповідей досягає іноді 30 %).

Психосемантичні методи (особистісний диференціал Ч. Осгуда, методика репертуарних решіток Дж. Келлі) представляють собою групу максимально індивідуально-орієнтованих методів, що дозволяють визначити несвідомо діючі вимірювання (конструкти) у ставленні до світу і самого себе.